Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 689/1276/15-ц

провадження № 61-27442св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Баськова М. М. від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області в складі суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., від 07 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 17 червня 2006 року вона перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі. Рішенням суду від 10 жовтня 2014 року шлюб розірвано. У період перебування у шлюбі подружжя набуло у власність майно, зокрема, трактор колісний МТЗ-82, причеп самоскид 2ПТС-4, плуг, культиватор та оприскувач. Загальна вартість майна за її підрахунками, склала 233 500 грн. Вказувала, що після припинення спільного проживання з нею, ОСОБА_3 без її згоди та відома у травні 2014 року здійснив відчуження набутого в шлюбі майна - трактора МТЗ-82 та причепу 2ПТС-4 ОСОБА_2 , а також віддав останньому плуг, культиватор та оприскувач, хоча вона як співвласник даного майна, згоди на його відчуження не давала.

Збільшивши та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 , припинити її право власності на частку спільного майна трактор колісний МТЗ-82, 2007 року випуску, вартістю 210 000 грн, причіп 2ПТС-4, 1985 року випуску, вартістю 10 000 грн, плуг вартістю 3 500 грн, культиватор вартістю 7 000 грн, оприскувач вартістю 3 000 грн, залишивши вказане майно загальною вартістю 233 500 грн у власності ОСОБА_3 ;

стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в рахунок належної їй частки у майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя в розмірі 116 750 грн;

визнати недійсними правочини (договір купівлі-продажу), за якими ОСОБА_2 відчужено вказані трактор та причіп, що посвідчені довідками-рахунками від 28 травня 2014 року серії ТО № 126263 та № 126270, виданими Приватним підприємством «Сільгоспагроторг»;

вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га, яка належить ОСОБА_3 , трактор колісний МТЗ-82, 2007 року випуску та причіп 2ПТС-4, 1985 року випуску, які зареєстровані за ОСОБА_2 .

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Проведено розподіл спільного майна ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини трактора колісного МТЗ-82, 2007 року випуску, на 1/2 частини причепа самоскида 2ПТС-4, 1985 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 98 373,50 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини трактора колісного МТЗ-82, 2007 року випуску, та 13 383,50 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини причепа самоскида 2ПТС-4, 1985 року випуску, а всього:111 757,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за час шлюбу позивач та ОСОБА_3 придбали трактор колісний, причеп самоскидний, однак ОСОБА_3 без згоди позивача розпорядився цим майном. Суд дійшов висновку про те, що законом не визначено визнання недійсним правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без згоди іншого з подружжя, а тому на користь позивача стягнув компенсацію Ѕ частини вартості трактора та причепа самоскидного, які придбані сторонами за час шлюбу, відмовивши при цьому в задоволенні позову в частині визнання недійсним правочину про відчуження спільного сумісного майна подружжя.

Відмовляючи в стягненні компенсації вартості плуга, культиватора, оприскувача, суд вказав, що вартість вказаного майна не визначена, через що не можна визначити грошову компенсацію Ѕ частини вартості вказаного майна, на яку б мала право позивач як співвласник.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що трактор колісний та причеп самоскид є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Вказав, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійним правочину про відчуження спірного майна без згоди іншого з подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що законодавством не встановлено недійсність правочину при відчуженні спільного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому слід виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, при цьому слід визначити його вартість та стягнути на користь позивача Ѕ частини вартості трактора колісного та причепа самоскида.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справ передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди не надали оцінку зібраним у справі доказам. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки не визнав майно, яке підлягало поділу спільним сумісним майном, не з`ясував яка частка належить кожному з подружжя, а вийшов із загального принципу рівності часток. Вказує, що у позові не обґрунтована вимога про визнання трактора та причепа спільним сумісним майном подружжя, а відповідно не було підстав для їх розподілу.

Вказував, що суд безпідставно не взяв до уваги висновки, викладені в експертизі експерта Бурдаша С. П. щодо ідентифікації колісного транспортного засобу.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не вирішив питання зняття накладеного ухвалою суду арешту на спірне майно, а суд апеляційної інстанції не надав цьому правової оцінки.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2018 року ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що в оскаржуваних рішеннях правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому вони не підлягають скасуванню, просила відхилити касаційну скаргу.

Позивач судове рішення не оскаржила, тому Верховний Суд у силу частини першої статті 400 ЦПК України переглядає рішення апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 червня 2006 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 10 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням встановлено, що сторони з квітня 2014 року проживали окремо один від одного та не вели спільне господарство.

За час шлюбу сторони придбали:

04 липня 2008 року - трактор колісний МТЗ-82, 2007 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер на час придбання НОМЕР_5;

08 грудня 2011 року - причеп самоскид 2ПТС-4, 1985 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер на час придбання НОМЕР_4 .

Згідно зі свідоцтвами про реєстрацію даної сільськогосподарської техніки, її титульним власником вказано ОСОБА_4 , що підтверджується листом Держсільгоспінспекції в Хмельницькій області від 12 травня 2015 року № 8. Із висновків експерта автотоварознавця від 04 березня 2016 року № 005/02/2016 та від 05 березня 2016 року № 005/1/02/2016 встановлено, що ринкова вартість трактора колісного МТЗ-82, 2007 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , з врахуванням наявних на дату огляду 22 лютого 2016 року пошкоджень та інших недоліків, станом на час проведення експертизи - лютий 2016 року, становить 196 747 грн; ринкова вартість причепа самоскида 2ПТС-4, 1985 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , з врахуванням особливостей його стану, пошкоджень та інших недоліків на момент проведення експертизи - 22 лютого 2016 року, становить 26 767 грн.

У 2009 році сторони придбали плуг та культиватор, а в 2012 році - оприскувач тракторний навісний.

У судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що культиватор ОСОБА_3 склав самостійно із комплектуючих, а саме: рами, яку дав брат ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , та підтвердив це в судовому засіданні.

Встановлено судом першої інстанції із пояснень свідка ОСОБА_5 , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу придбали, зокрема, оприскувач і плуг.

28 травня 2014 ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 трактор колісний МТЗ-82 за 24 420 грн, та причеп самоскид 2ПТС-4 за 2 180 грн, що підтверджено листом Держсільгоспінспекції в Хмельницькій області від 12 травня 2015 №8, довідками-рахунками приватного підприємства "Сільгоспторг" від 28 травня 2014 серії ТО № 126263 та серії ТО № 126270 ; свідоцтвом про реєстрацію машини від 29 травня 2014 року серія НОМЕР_11, згідно якого власником трактора колісного МТЗ-82, 2007 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , є ОСОБА_2 ; свідоцтвом про реєстрацію машини від 29 травня 2014 серія НОМЕР_10 , згідно якого власником причепу самоскиду 2ПТС-4, 1985 року випуску, ідентифікаційний (заводський) номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_8 є ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що оскаржувані судові рішення таким вимогам відповідають.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) та відповідно до вимог статті 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Зміст норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з цим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 274/3158/15-ц).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що спірні трактор, причеп, плуг, культиватор та оприскувач тракторний є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідно до вимог статті 70 СК України ОСОБА_1 є власником Ѕ частки спірної сільськогосподарської техніки.

Твердження ОСОБА_3 , що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, порушив вимоги статей 10, 11, 60 ЦПК України 2004 року, оскільки не визнав спірне майно спільною сумісною власністю та не з`ясував частки кожного із подружжя у спірному майні - спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує, але заявник не надав суду належних та допустимих в розумінні статей 77-78 ЦПК України доказів щодо зміни чого частки у спільному сумісному майн в сторону збільшення.

При цьому суд апеляційної інстанції, пославшись на відсутність доказів, обґрунтовано спростував твердження ОСОБА_3 щодо правового режиму коштів, переданих батьком для придбання трактора.

Спростовуючи доводи ОСОБА_3 щодо вартості спірного майна - трактора та причепа, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з тієї вартості, яку визначено в експертних висновках експерта автотоварознавця від 04 березня 2016 року № 005/02/2016 та від 05 березня 2016 року № 005/1/02/2016 (експерт ОСОБА_6 ), та виходив з того, що доказ, на який посилається відповідач (табличка в кабіні трактора з роком його виготовлення) не є належним доказом того, що спірний трактор виготовлено саме в 1987 році, тому з урахуванням висновків експертів, пояснень спеціаліста та експерта, наданих у судовому засіданні, обґрунтовано спростував висновки, зроблені за результатами товарознавчої експертизи про вартість трактора та причепа експертом ОСОБА_7 .

Відповідно до частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив обсяг та вартість спільного сумісного майна, придбаного за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виходячи з презумпції рівності часток подружжя та врахувавши згоду позивача на компенсацію її частки у спірному майні, дійшов обґрунтованого висновку щодо розподілу спірного майна подружжя, припинення права власності на частку ОСОБА_1 у майні та стягнення з ОСОБА_3 в рахунок компенсації Ѕ вартості спірного майна на користь позивача грошової суми.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б.І.Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець