‡‚2-а-94/10

                                                           ПОСТАНОВА

                                                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16.03.2010 року.                                                м.Виноградів

Виноградівський районний  суд Закарпатської  області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі І.О.Чейпеш, представника позивача-Никитюк Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до  інспектора ДПС Мукачівського окремого взводу, прапорщика міліції ОСОБА_2, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

                                                                                             В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС Мукачівського окремого взводу, прапорщика міліції ОСОБА_2, про скасування постанови про адміністративне правопорушення .

    Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.01.2010 року відповідачем складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО  ‡‚ 055730 ,  яким постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. Позивач вважає , що постанова прийнята з порушенням чинного законодавства, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

    Представник позивача-адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов підтримала та просила суд такий задоволити.

Представник відповідача – ДПС Мукачівського окремого взводу  УДАІ УМВС України в Закарпатській області, як суб'єкт владних повноважень,  належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про що свідчить зокрема повідомлення про вручення  рекомендованого поштового відправлення і судової повістки відповідній уповноваженій особі відповідача, але представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення розгляду справи або про поважні причини його неявки, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та її вирішення на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємов"язку, суд приходить до наступного.

Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

    В судовому засіданні встановлено, що 26.01.2010 року відповідачем складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО  ‡‚ 055730 ,  яким постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.

Відповідно до статті 9 КУпАП  обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, з наявністю якої закон пов ' язує настання адміністративної відповідальності. Наявність вини, відповідно до статті 33 КУпАП обов'язково враховується при накладенні адміністративного стягнення.

Протоколом про адміністративне правопорушення від 20.01.2010 року серії АО 049154 встановлено, що позивач в порушення пункту 22.1 Правил дорожнього руху 26.01.2010 року керував вантажним автомобілем та перевищив величини, визначені технічною характеристикою транспортного засобу, а саме: його повну масу.

Вина позивача ОСОБА_1 не підтверджується належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Відповід е  до статті статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом

порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими документами.

    Протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП має містити й інші відомості, необхідні для вирішення справи. Однак, протокол про адміністративне правопорушення від 20.01.2010 року серії АО 049154 не містить достатніх даних про технічний пристрій, яким, ніби-то,  здійснювався ваговий контроль транспортного засобу під моїм керуванням, зокрема, посилання на свідоцтво про повірку  ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію, наявність яких передбачена підпунктом 2.5.12 Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування ,  затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України , Міністерства внутрішніх справ України від 07 травня 2008 року № 219/198, і які на мою законну вимогу мені не були пред ' явлені.

Крім того, в порушення пунктів 3.12, 3.15 Технологічного регламенту довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, які є відповідно додатками 1 і 2 до вищезгаданого нормативного акту, взагалі не складалися, що є, також, порушенням пункту 6.7 Порядку взаємодії дорожніх організацій і підприємств та підрозділів Державтоінспекції   МВС України при проведенні габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.05.2008 № 219/198.

Замість вищезгаданих документів, обов ' язковість складання яких передбачена Технологічним регламентом, позивачу видали незрозумілий аркуш паперу з тексом, що складений латинськими літерами та віддалено нагадує фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій.

Посилання на даний документ відсутнє, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові в справі про адміністративне правопорушення.

Залишається незрозумілим, звідки суб'єкт владних повноважень брав відомості про порушення під час складання спірних  протоколу та постанови.

Відповідач під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, пункт 22.1 Правил дорожнього руху, вважаючи недотримання мною даної норми підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Проте, з чим погодитись не можна, оскільки відповідно до статті 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Пунктом 22.2 Правил дорожнього руху на водія покладений виключно обов'язок   перед   початком   руху перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху. В пункті 22.3 Правил дорожнього руху відсутня заборона водієві перевозити вантаж, якщо маса вантажу, що перевозиться, перевищує величини, визначені технічною характеристикою транспортного засобу.

Відповідно до пункту 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р.  № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування, у разі виявлення факту перевищення вагового параметру працівником пункту габаритно-вагового контролю визначається та справляється відповідна плата.

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за дії, які не порушують обмеження чи заборони, передбачені Правилами дорожнього руху, є незаконним. Разом з тим .  відповідачем не встановлена об'єктивна сторона діяння, у зв'язку з чим його не можна вважати адміністративним проступком.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем грубо порушено імперативні процесуальні норми ч  3 статті 258 ,   ч.І  статті 277 КУпАП, відповідно до яких, рішення по справах за адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 статті 122 КУпАП,  розглядаються в п'ятнадцятиденний  строк, а розгляд адміністративних справ по такій категорії адміністративних правопорушень і винесення постанов на місці вчинення правопорушення суб ' єктом владних повноважень законом взагалі не передбачено.

Вирішення відповідачем адміністративної справи на місці без дотримання встановлених  законодавством  строків  її  розгляду  унеможливило  об ' єктивний, неупереджений  та повний її розгляд, всупереч вимогам статті 279 КУпАП мені, як особі, що притягається до адміністративної відповідальності не роз ' яснили процесуальні права, клопотання позивача про бажання скористатися правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права було проігнорованим, всупереч вимогам рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 1-23/2009, у зв ' язку з чим позивача незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

    Відповідно до  ч.ч. 2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та  суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі, що відповідачем проігноровано.

    З огляду на вищевказане,  оспорювана  позивачем постанова не може вважатись такою, що прийнята із дотриманням встановленої статтею 258 КУпАП процедурою, чим порушено права позивача за ст. 268 КупАП, а тому  вищевказані порушення, що допущені відповідною посадовою особою при її складанні є підставою для визнання дій  відповідача про притягнення позивача до адмінвідповідальності неправомірними та визнання постанови  такою, що підлягає до скасування.

    На підставі наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд приходить до переконання, що позов підставний і такий підлягає до задоволення.

    Відповідно до вимог ст.3 Конституції України, ст.ст.247,258КУпАП та керуючись ст.ст.7,71,86,159,161,163,167 КАС України , суд-

                                                                                              ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Мукачівського окремого взводу УДАІ УМВС України в Закарпатській області прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови  серії АО  ‡‚ 055730 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 300 грн.-задоволити.

    Постанову серії АО ‡‚ 055730 від 26.01.2010 року -скасувати.

Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження даної постанови на протязі 10-ти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

      Головуючий:                                                                                                                            А.А.Надопта