ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

08 жовтня 2019 р. Справа № 10/24/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 43142454)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (вул. О. Антонова, 14 А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24899175)

про визнання банкрутом

представники сторін не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/24/2011/5003 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс".

Постановою суду від 21.11.2013 року боржника - ТОВ ВКП "Моріс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Також, ухвалою суду від 04.06.2019 року продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. у справі №10/24/2011/5003 до 04.12.2019 року.

Окрім того, ухвалою суду від 21.08.2019 року було призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 б/н від 18.04.2019 року (вх. № 02.1-36/275/19) про визнання кредиторських вимог по заробітній платі у справі № 10/24/2011/5003 на 08.10.2019 року.

На визначену дату 08.10.2019 року представники учасників справи в судове засідання не з`явилися.

Водночас, судом встановлено, що 11.09.2019 року від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла завірена належним чином копія рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.02.2010 року у цивільній справі № 2-639/2010 р. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

При цьому, 07.10.2019 року від арбітражного керуючого Куліченка М.В. до суду надійшло повідомлення № 02-15/547 від 04.10.2019 року про результати розгляду кредиторської заяви ОСОБА_1 ..

Також, 08.10.2019 року від арбітражного керуючого Куліченка М.В. до суду надійшло клопотання № 02-15/553 від 07.10.2019 року про розгляд заявлених кредиторських вимог ОСОБА_1 без участі ліквідатора.

Судом було оглянуто подані документи та долучено до матеріалів справи.

Поряд з цим, суд, розглянувши по суті заяву ОСОБА_1 б/н від 18.04.2019 року (вх. № 02.1-36/275/19) про визнання кредиторських вимог по заробітній платі, дослідивши наявні у справі письмові докази, встановив наступне.

Як вбачається із змісту поданої кредиторської заяви, остання мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві ТОВ ВКП "Моріс". Після розірвання договору оренди з підприємством по ініціативі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, виробнича діяльність підприємства зупинилась без виплати заробітної плати всім працівникам.

Наразі, підприємство заборгувало заявнику кошти у розмірі 3 887,56 грн., що підтверджується судовим рішенням по справі № 2-639-2010 р.

Так, згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.02.2010 року у цивільній справі № 2-639/2010 р. вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з липня 2009 року по 6 жовтня 2009 включно в сумі 3 887,56 грн. та в дохід держави 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно відмітки на вищевказаному рішенні суду, останнє набрало законної сили 23.02.2010 року.

Разом з тим, у заяві повідомляється, що по невідомим причинам, Державна виконавча служба Замостянського району м. Вінниці, не виконуючи норми законодавства, не передала колишньому арбітражному керуючому - ліквідатору Болховітіну В.М. заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 ..

На даний час в Державній виконавчій службі Замостянського району м. Вінниці матеріалів по виконавчим провадженням не існує, знищенні по термінах зберігання.

Враховуючи викладене, заявник просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі 3 887,56 грн. та включити відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ ВКП "Моріс".

Також, заявник просить суд ввести до складу комітету кредиторів представників від підприємства ОСОБА_4 - колишнього директора, ОСОБА_2 - колишнього головного бухгалтера, ОСОБА_3 - колишнього юрисконсульта.

В підтвердження обставин, наведених у заяві, заявником додано копію рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.02.2010 року у цивільній справі №2-639/2010 р.

Крім того, згідно повідомлення ліквідатора боржника № 02-15/547 від 04.10.2019 року про результати розгляду кредиторської заяви ОСОБА_1 , арбітражним керуючим визнаються заявлені грошові вимоги до боржника щодо заборгованості по заробітній платі в сумі 3 887,56 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 ГПК України передбачає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

За змістом п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)", розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.

Законом обмежено строк подання заяв кредиторів, грошові вимоги яких виникли під час проведення процедур банкрутства, двома місяцями з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Такі грошові вимоги включаються до четвертої черги, за винятком грошових вимог, черговість задоволення яких визначена Законом (забезпечені вимоги; вимоги щодо виплати заробітної плати; вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо) та грошових вимог, що становлять штрафні санкції, які підлягають включенню у відповідну чергу. Вимоги кредиторів, які у встановлений строк не звернулися до господарського суду, погашаються в шосту чергу.

Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В силу ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Отже, аналізуючи наведені вище норми Закону, можна зробити висновок, що на кредиторські вимоги по заробітній платі, які пред`являються до боржника, визнаного банкрутом, не поширюється строк, встановлений для їх заявлення в порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Приписами ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

При цьому, у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника по заробітній платі в сумі 3 887,56 грн., підтвердженні належними письмовими доказами, а тому підлягають визнанню із віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів, в зв`язку з чим, зазначена вище кредиторська заява підлягає задоволенню.

Щодо вимог кредиторської заяви про включення до складу комітету кредиторів ТОВ ВКП "Моріс" представників підприємства, а саме колишніх директора, головного бухгалтера та юрисконсульта, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор та в разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування (ч. 8 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно п. 17 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: веде реєстр вимог кредиторів.

Також, як зазначено у п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)", розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд заново затверджує реєстр вимог кредиторів (з урахуванням визнаних конкурсних вимог) та зобов`язує ліквідатора сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому статтею 26 Закону. Подальший рух справи в ліквідаційній процедурі має відбуватися тільки за участю новостворених представницьких органів кредиторів. Зокрема, це стосується переходу з ліквідаційної процедури до процедури санації або затвердження мирової угоди, прийняття рішення щодо реалізації активів банкрута, надання оцінки діяльності ліквідатора, затвердження звіту ліквідатора.

Відтак, з наведених вище норм закону вбачається, що формування комітету кредиторів, зокрема, включення до його складу учасників не входить до компетенції господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 8, 9, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 2, 3, 12 (ч. 6), 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234, 235, 236, ГПК України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ОСОБА_1 б/н від 18.04.2019 року (вх. № 02.1-36/275/19) про визнання кредиторських вимог по заробітній платі у справі №10/24/2011/5003.

2. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" (вул. О. Антонова, 14А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24899175) у справі №10/24/2011/5003 в розмірі 3 887,56 грн. - перша черга задоволення.

3. Арбітражному керуючому Куліченку М.В. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ виробничо - комерційне підприємство "Моріс".

4. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 15.10.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 10 прим.:

1 - до справи;

2 - ГУ ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);

3 - Вінницькому міському центру зайнятості (вул. Привокзальна, 28, м. Вінниця 21001);

4 - Управлінню ПФУ в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);

5 - Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (вул.Зодчих, 22, м. Вінниця, 21037);

6 - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 03035);

7 - ТОВ ВКП "Моріс" (вул. О. Антонова, 14а, м. Вінниця);

8- ПАТ "Дельта Банк" (бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014);

9 - Арбітражному керуючому Куліченку М.В. (вул. Січових Стрільців, 13, оф. 32, м. Київ, 04053);

10 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).