СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7759/18

пр. № 2/759/1253/19

09 жовтня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: представника позивача Шляхової М.Р. ,

представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2018 р. представник позивача звернувся з позовними вимогами про зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 0,03 га на АДРЕСА_1 (код ділянки: 75:315:0022) та повернути Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при проведенні перевірки земельної ділянки на АДРЕСА_1 (код ділянки: 75:315:0022), встановлено, що вказана земельна ділянка, площею близько 0,03 га використовується для експлуатації та обслуговування автомийки. Відповідно до даних міського земельного кадастру, вказана земельна ділянка обліковується за відповідачами на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, що не є правовстановлюючим документом на землю. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2017, нежитлове приміщення, мийка автотранспорту загальною площею 157,9 кв.м. на праві спільної часткової власності належить відповідачам. Земельна ділянка за вищевказаною адресою належить до комунальної власності міста та виключно позивач має право розпоряджатись нею. Жодних рішень щодо передачі земельної ділянки відповідачам Київська міська рада не приймала та не видавала, вказана земельна ділянка не відводилась для будівництва об`єктів нерухомого майна.

А тому, у діях відповідачів наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 , таке майно підлягає знесенню. Департаментом земельних ресурсів видано вказівку відповідачам від 17.10.2017 про усунення порушень земельного законодавства. Однак вказані вимоги виконані не були.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.05.2018 відкрито провадження по справі, призначено підготовче провадження (а.с. 28).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник відповідачів проти позову заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Київради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві», проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруди (автомийки) на АДРЕСА_1

02.10.2017 на адресу відповідачів направлено лист про необхідність надання відповідних документів на земельну ділянку, в тому числі документи, що посвідчують право власності чи користування (а.с. 12-15).

17.10.2017 Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 75:315:0022. В ході перевірки встановлено, що ділянка, площею 0,0416 га на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Земельна ділянка, площею 0,03 га використовується для експлуатації та обслуговування автомийки. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2017, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 183 від 26.03.2013 нежитлове приміщення, мийка автотранспорту загальною площею 157,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі земельної ділянки у користування (власність) Київська міська рада не приймала. У міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку відсутня. Таким чином земельна ділянка використовується з порушенням вимог земельного законодавства-самовільне зайняття земельної ділянки (а.с.8).

17.10.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідачам видано вказівку про усунення порушень земельного законодавства, виявленого при проведенні перевірки правомірності використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,03 га (а.с.10).

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Відповідно до ч.1 ст.116, ч.1 ст.125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

При цьому, ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 29.09.2003 №16/890 «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно закону є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що при складенні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.10.2017 відповідачі присутні не були та їм не пропонувалось взяти участь або підписати вказані документи. Доказів направлення або вручення складених за їх відсутності документів реагування, вказівок матеріали справи також не містять.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що факт самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, орієнтовною площею 0,03 га на АДРЕСА_1 (код ділянки: 75:315:0022), в ході судового розгляду встановлено не було, а також суду не надано переконливих доказів того, що на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірна земельна ділянка була самовільно зайнята відповідачами, так само як і того, що розміщена на ній автомийка, перебуває у володінні відповідачів.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Зважаючи на те, що в порушення ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, представником позивача до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення права користування земельною ділянкою з боку відповідачів, відсутні докази її самовільного зайняття останніми та використання, надана до суду фотороздруківка не містить доказів того, що зображена на ній автомийка знаходиться за спірною адресою та належить відповідачам.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 116. 125, 126, 189, Земельного Кодексу України; ст. 376 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель»; ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 09.10.2019.