Справа № 2а- 1370/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2010  року Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Попова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа - ОСОБА_2 Державного казначейства в м. Луганську ГУДКУ в Луганській області, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування суми щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

    22 січня 2010 року позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог  зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення  дії ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності  ст.22 Конституції  України п.п.2 п.41 розділу 11 закону україни „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  вважає неможливе їх  застосування з 01.01.2009 року. Позивач просив  суд визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати відповідача  нарахувати та сплатити  на його   користь недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу  за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. в сумі 1 225,20  грн.

Позивач до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" були внесені зміни до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких: "З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"'. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"'. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № б-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону Україна "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (ця стаття передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни). Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007. Крім того, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” внесені зміни до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. А саме встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнято рішення про визнання неконституційними положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”. Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” призначення надбавки до пенсії дітям війни врегульовано, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у таких розмірах з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 1 липня – 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня – 49 грн. 80 коп. Згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто у 2009 році надбавка дітям війни встановлена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. у розмірах, діючих у грудні 2008 року, а саме - 49 грн. 80 коп., що відповідає ч.2 ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік". Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи вимоги позивача не визнав, надав письмові заперечення, в яких вважав, що позивач правильно зазначив відповідачем в цій справі - ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, в задоволенні позову відмовити. Також просив розглянути справу за відсутності їх представника.

15.03.2010 року  була винесена ухвала про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №081019 від 17.05.1997 року (а.с. 7).

Позивач звертався до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату йому підвищення до пенсії як особі, що має статус «дитина війни», але листом № 474/М -15 від  18.01.2010 року йому було відмовлено в перерахунку (а.с. 8).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6  Закону України "Про соціальній захист дітей війни" була  зупинена.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – рн/2007 положення  статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції.

Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін  до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року  щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не  відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання  незаконною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та стягнення недоплаченої суми за  2008 рік обґрунтовані з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про  соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у  розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2009 року, сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен провести позивачу перерахунок та виплату щомісячнї державної соціальної допомоги згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно  до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що позивачем строк для звернення до суду  за захистом порушеного права не пропущено.

Судом встановлено, що протягом 2009 року відповідач нараховував та сплачував позивачу надбавку до пенсії  як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами  суд вважає, що відповідач  протягом 2009 року винен був нараховувати та провадити виплату  щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача. У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.  Судом встановлено, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з  зобов’язанням відповідача  провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни”.

Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, яка має статус „дитина війни” з 01.01.2009 року по  31.12.2009 рік.

 Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни” за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий: