Справа № 2-15/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                     Якутюка В.С.,

при секретарі                         Давиденко М.В.,

з участю позивачки                     ОСОБА_1,

представника позивачки                 ОСОБА_2,

відповідача                         ОСОБА_3,

третьої особи                         ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом,  в якому просить суд розподілити між ним та відповідачем ОСОБА_3 спільне майно подружжя, визнавши при цьому за нею право власності та виділити їй в натурі: супутникову антену та телевізор “Витязь”, а відповідачу виділити в натурі автомобіль “ВАЗ-2105”, а також стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію на 2/3 частини вартості автомобіля в розмірі 7408 грн. та судові витрати по справі, посилаючись на те, що з відповідачем вони перебували у шлюбі, який був розірваний 25 вересня 2009 року. За час проживання вони спільно придбали автомобіль, телевізор та супутникову антену. Вказане майно на даний час необхідно розподілити, оскільки в добровільному порядку це зробити неможливо, а тому вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

Третя особа по справі ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов’язати позивачку ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 повернути належне їй майно: м’який куточок, мікрохвильову піч, газову плиту та диван, яке перебуває у тимчасовому користуванні сторін.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що позивачка разом з відповідачем придбали спільне майно: супутникову антену, телевізор та легковий автомобіль. На даний час відповідач без її згоди продав вказаний автомобіль а вона продала телевізор. Легковий автомобіль був придбаний ними за кредитні кошти в сумі 11112 грн. На даний час позивачка вважає, що її частка у спільному майні повинна бути збільшена, оскільки з нею проживає малолітня дитина та частина кредиту погашалась за кошти, які виплачувались їй на дитину, тому вважає, що її частка повинна бути збільшена з 1/2 до 2/3 частини у спільному майні, а також з відповідача потрібно стягнути на її користь і судові витрати по справі. Позов третьої особи ОСОБА_4 позивачка визнає, оскільки дійсно її мати надала їм з відповідачем у тимчасове користування м’який куточок та мікрохвильову піч.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково і заявив, що він не заперечує проти розподілу спільного майна і просив суд виділити йому легковий автомобіль, а решту майна виділити позивачці і крім того просив суд стягнути з позивачки на його користь витрати за проведення товарознавчої експертизи. Позов третьої особи він не визнав, оскільки вважав, що м’який куточок та мікрохвильова піч являються спільним майном подружжя.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні свої позовні вимоги частково змінила і просила суд зобов’язати позивачку та відповідача повернути їй майно: м’який куточок та мікрохвильову піч, оскільки вона з чоловіком за власні кошти придбала це майно і передала сторонам у тимчасове користування, оскільки вони проживали однією сім’єю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково, а позов третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в період перебування у шлюбі сторони за спільні кошти придбали майно: телевізор, супутникову антену та легковий автомобіль, яке на даний час в добровільному порядку розподілити не можуть.

Із копії кредитного договору №БГ–00077/0204 від 11 липня 2008 року видно, що Кредитна спілка “Українська кредитно-фінансова група” надала ОСОБА_3 кредит в сумі 11112 грн. на придбання автомобіля.

Із довідки №1031109 від 14 вересня 2009 року  Кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” вбачається, що станом на 14 вересня 2009 року залишок по поверненню кредиту становить 4350 грн.83 коп.

Із висновку товарознавчої експертизи за №2215 від 09 лютого 2010 року видно, що дійсна вартість супутникової антени – 500 грн.; м’якого куточка – 2500 грн.; мікрохвильової печі – 350 грн.

Суд, заслухавши сторони та письмові матеріали справи, приходить до висновку, що до спільного майна подружжя слід віднести: супутникову антену вартістю 500 грн. та телевізор вартістю 560 грн.

Крім того, враховуючи те, що кредит на придбання автомобіля був взятий в період шлюбу і частина кредиту до 14.09.2009 року виплачувалась спільно сторонами, то виплачену суму кредиту 6761 грн.17 коп. (11112 грн. – 4350 грн.83 коп.) слід вважати спільним майном подружжя, а решта невиплаченого кредиту (4350 грн.83 коп.) належить відповідачу ОСОБА_3, який на даний час самостійно продовжує його виплачувати.

Таким чином, загальна сума спільного майна подружжя буде становити 7821 грн.17 коп.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України вбачається, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із ч.3 ст.70 СК України видно, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд вважає, що в зв’язку з тим, що з позивачкою залишається проживати малолітня дитина, на яку відповідач не сплачує аліментів, а також те, що в період спільного проживання частина коштів на погашення кредиту сплачувалась з коштів, які виплачувались державою на дитину, то є підстави для збільшення частки дружини при розподілі спільного майна подружжя.

Таким чином, спільне майно повинно бути розподілено між сторонами, а саме: 2/3 частини позивачки ОСОБА_1, що в грошовому виразі буде становити 5214 грн.11 коп. (7821 грн.17 коп. : 3 х 2 ) , а відповідачу ОСОБА_3 – 1/3 частину, що в грошовому виразі буде становити 2607 гр.06 коп. ( 7821 грн.17 коп. : 3 ).

З урахуванням того, що на даний час спільне майно подружжя – телевізор та легковий автомобіль продані, то при розподілі майна слід врахувати вартість телевізора та частину спільно сплаченого кредиту за автомобіль, а супутникову антену розподілити в натурі.

Суд вважає, що за позивачкою ОСОБА_1 слід визнати право власності на 2/3 частини у спільному майні подружжя та виділити їй в натурі супутникову антену вартістю 500 грн. та при  цьому стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 5214 грн.11 коп. грошової компенсації за 2/3 частини вартості спільного майна, а в свою чергу з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача повинно бути стягнуто 2607 грн.06 коп. грошової компенсації за належну йому 1/3 частину вартості спільного майна.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 понесла витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. та витрати за надання їй юридичної допомоги в сумі 600 грн., а всього 720 грн., що підтверджується відповідними документами, але суд вважає, що розмір витрат повинен відшкодовуватися відповідно до розміру задоволеного позову, а тому розмір судових витрат буде становити 504 грн., оскільки розмір задоволеного позову становить 70%  від заявленого позову, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

В свою чергу відповідач ОСОБА_3С також поніс витрати на проведення товарознавчої експертизи  в сумі 600 грн., що підтверджується відповідним документом.

Суд вважає, що оскільки товарознавча експертиза проводилась по справі в інтересах обох сторін, то вказані витрати на її проведення повинні бути розподілені між сторонами в рівних частках, а тому з позивачки на користь відповідача слід стягнути 300 грн.

Суд також вважає, що позов третьої особи ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні сторони (позивачка та відповідач) не надали суду доказів того, що м’який куточок та мікрохвильова піч являються спільним майном подружжя.

На підставі ст.ст.60, 69, 70, 71, 72 СК України, ст.ст.386, 387 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 58, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини у спільному майні подружжя та виділити їй в натурі супутникову антену вартістю 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 5214 грн.11 коп. за 2/3 частини вартості спільного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину у спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3  грошову компенсацію в розмірі 2607 грн.06 коп. за 1/3 частини вартості спільного майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3  грошову компенсацію в розмірі 300 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 504 грн. відповідно до розміру задоволеного позову.

В решті позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 м’який куточок вартістю 2500 грн. та мікрохвильову піч вартістю 350 грн., які були надані їм в тимчасове користування.

Сторони звільнити від сплати державного мита відповідно до ст.4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або а порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: суддя             (підпис)         Якутюк В.С.