Справа №2а- 604/10

       ПОСТАНОВА                                 2010 р.

    Іменем     України

          24 березня 2010 року       Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:головуючої – судді Корнєєвої І.В.

               при секретарі- Кузьменко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1     до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України  в м. Красноармійську  Донецької області  про визнання  противоправною бездіяльність  , про стягнення щомісячної державної допомоги як дитині війни ,

                                                               ВСТАНОВИВ:

    22 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Красноармійську Донецької області про визнання  дій противоправними , про стягнення щомісячної державної допомоги як дитині війни,зазначивши, що вона  має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй   пенсія  повинна виплачуватись в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, відповідачем зазначена допомога виплачується  в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком . Позивач  просить суд визнати противоправними дії   ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську  по не нарахуванню та невиплаті позивачу щомісячної державної допомоги  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб відповідно до Закону України « Про  соціальний захист дітей війни », стягнути з відповідача  на користь  позивача недоотриманні суми щомісячної державної соціальної допомоги,як дитині війни, за 2009 р. у сумі 1240 ,20 грн., стягнути  з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору  в сумі 3,40 грн.    

    Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

    Представник відповідача   ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України  в м.Красноармійську Донецької області у судове засідання не з’явився про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг законодавчо не було врегульовано стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів  Пенсійного Фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає не законними, просив суд відмовити в задоволенні позову.

    У запереченнях проти позову, відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір.

    З»ясувавши обставини справи та дослідивши  докази по справі у їх сукупності  , суд вважає, що позовні вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

            В судовому засіданні встановлено, що позивач має правовий статус «дитини війни», що підтверджується  посвідченням № 12010 (а.с.7).

    Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 %   мінімальної пенсії за віком.

           Відносно вимог позивача про  визнання неправомірною відмови ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську  щодо нарахування і виплати несплаченої  позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % до пенсії)  з 01.01.2009 р.  по 31.12.2009 р.  , суд зазначає наступне.

           Відповідно до ст.54 ч.2  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI  розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік , що визначаються залежно від прожиткового мінімуму , встановлюються відповідними законами України , цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету міністрів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії  за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили  працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення,  у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який  відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у  твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з  01 жовтня – 49,80 грн.

        Але суд вважає безпідставними посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 530  від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено обчислення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  у  твердих розмірах та  визначається Кабінетом Міністрів України,  оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Закону України  «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком та  щомісячної державної допомоги дітям війни.

           Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI   не передбачено  обмежень  у  застосуванні на 2009 р.  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         З урахуванням вимог   Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI ,  суд приходить до висновку, що  з 01.01.2009 р.  відповідач  виплачує позивачу , як дитині  війни, підвищення  у  твердих розмірах у розмірі 49,80 грн.  в порушення  вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Позивач клопотання про поновлення строку звернення до суду не надавав.     У зв’язку з тим, що позивач звернувся з адміністративним  позовом  до суду 22.02.2010 р.  та  позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за  період з 01.01.2009 р. по 21.02.2009 р.  рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 р. до 21.02.2009 р.

    Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

    Законом України « Про соціальний захист дітей війни» визначено основу соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

    Статтею 6 цього закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова  частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

         На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що   дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу  щомісячної державної допомоги  дитині війни за період з 22.02.2009 р. по 31.12.2009 р. в розмірах менших  ,ніж встановлено  ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни »  ,  противоправні .  

           Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства  є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

           Враховуючи, що  відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік , і не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по виплатам підвищення пенсії як дитині війни.

          На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманих сум  підвищення до пенсії  у сумі 1240,20 грн. не можуть бути задоволені.

           Але , відповідно до ст.162 КАС України  суд може прийняти іншу постанову , яка б гарантувала дотримання і захист прав , свобод , інтересів людини та громадянина , інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

    Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ,а саме:з січня 2008 р.-47 грн, з квітня 2008 р. 48,10 грн., з липня 2008 р. – 48,20 грн.,з жовтня 2008 р. – по 49,80 грн. щомісячно , суд приходить до висновку ,що за період з 22.02.2009 року до 31.12.2009 року відповідач повинен  нарахувати  позивачу державну соціальну допомогу  в розмірі  30 %   мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з вирахуванням   сплачених відповідачем  позивачу сум допомоги  в розмірі 10 %  мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень , суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету  України.

З урахуванням вимог  ст.7   Закону  України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , якою передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється  за рахунок   коштів державного бюджету України, суд приходить до висновку , що  вимоги позивача  про стягнення  сплаченої суми судового  збору  в розмірі 3,40 грн підлягають задоволенню та повинні бути  присуджені з Державного Бюджету України.

            Керуючись ст. ст. 2-154, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254,257 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд-

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково.

  Визнати противоправною  бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Красноармійську  Донецької області по  невиплаті щомісячної доплати до пенсії  ОСОБА_1   , як дитині війни, за період з  22 лютого 2009 р. по 31 грудня 2009 р.,виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську   Донецької області здійснити нарахування  та виплату   на користь  ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни  з 22 лютого 2009 р. по 31 грудня 2009 р.,виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

             Присудити  з  Державного  бюджету України  на  користь ОСОБА_1    судовий збір в сумі 3 грн. 40  коп.(три грн.40 коп.)

            В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного  суду Донецької області .

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя