Справа195/236/19

1-кп/180/102/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А., при секретарі Новоселецькій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.12.2016 року за № 12016040590000724, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кисличувате, Томаківського району, Дніпропетровської області, одруженого, громадянина України, з вищою освітою, працюючого адвокатом, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009, 2019 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Скрипченко О.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого Гончаренка О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

6 грудня 2016 року близько 10 год.05 хв. ОСОБА_1 знаходився в приміщенні Томаківської селищної ради, яка розташована по вул.Лесі Українки, 17 в смт.Томаківка, Томаківського району , Дніпропетровської області, на другому поверсі адміністративного приміщення в кабінеті приймальної голови Томаківської селищної ради, де на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючі суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, наніс не менше одного удару кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_2 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді підслизового крововиливу верхньої губи зліва, забійних ранок верхньої та нижньої губи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав в повному обсязі, від надання показань відмовився, відповідно до ст.63 Конституції України. В судових дебатах повідомив, що справа проти нього сфабрикована, в звязку з його активною громадянською позизицією та тим, що він є депутатом селищної ради. На свідків потерпілим здійснювався впив, отриманні на досудовому слідстві докази є недопустимими. В діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.125 КК України, просить його виправдати.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Показами потерпілого ОСОБА_2 згідно яких в день події він перебував у черговій відпустці, прийшов до селищної ради забрати речі, на другому поверсі зустрів ОСОБА_1 , який, на його погляд, був в неадекватному стані, у нього тремтіли руки. ОСОБА_3 почав ставити питання, незважаючи на які він пішов, але обвинувачений наздогнав його, біля сходів з другого поверху, повідомив, що не закінчив з ним бесіду. Після чого увімкнув мобільний телефон та почав знімати розмову. Обвинувачений схватив за руку , в якій тримав телефон та тиснув до стіни, двері приймальні відчинилися та обвинувачений наніс удар кулаком в лице. В приймальні знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Від удару на губі утворилась рана, відчув смак крові у роті, після цієї події звернувся до поліції та лікарні до лікаря травматолога.

Показами свідка ОСОБА_6 згідно яких наприкінці листопада на початку грудня 2016 року, точну дату та час не пам`ятає, вона працюючи реєстратором селищної ради, зайшла до приймальні, почула, що гупнули двері та повернулась обличчям до них, ввалились у приймальну ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . ОСОБА_7 сказав, що він ОСОБА_2 не бив та попросив вибачення. На обличчі у ОСОБА_2 , в районі губи була кров.

Показами свідка ОСОБА_11 згідно яких вона знаходилась на своєму робочому місці, зайшов ОСОБА_7 , зареєстрував заяву, потім прийшла ОСОБА_12 , вони почули гуркіт в коридорі, ввалилися ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до приймальні. Бачила як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_2 в область губи, кулаком, куди був другий удар не пам`ятає. Побачивши їх ОСОБА_7 вибачився та пішов. У ОСОБА_2 на губі була кров. Потім приймала участь в слідчому експерименті. Ніякого тиску на неї не було, подія була в грудні 2016 року.

Показами свідка ОСОБА_13 згідно яких в грудні, рік не пам`ятає, ОСОБА_7 приходив до земельного відділу із заявою, вона направила його до приймальні зареєструвати. Через хвилин 10 вийшла до коридору та побачила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 там знаходяться, розмови між ними не чула, коли повернулась до кабінету, то чула грохіт в коридорі, потім дізналася, що вони побилися, хто кому наніс удари їй невідомо.

Показами свідка ОСОБА_14 згідно яких в квітні-травні 2017 року до нього звернувся ОСОБА_3 , якого знає із студентських років, та пояснив, що вдарив ОСОБА_2 в обличчя і просив, що б він підтвердив, що був присутнім при цьому та ОСОБА_2 перший його вдарив. На зазначену пропозицію відмовився. Через певний час ОСОБА_7 почав вести діяльність борючись з корупцією, знаючи його, вирішив розповісти ОСОБА_2 правду, тому що вважає, що йому починати потрібно із себе.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 грудня 2016 року з участю потерпілого ОСОБА_2 згідно якого ОСОБА_2 показав на місці та розповів механізм завдання йому удару (ар.к.п141-144)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 грудня 2016 року з участю свідка ОСОБА_11 згідно якого свідок показала на місці та розповіла механізм завдання ОСОБА_1 удару ОСОБА_2 в область губи та удару по правій частині обличчя (ар.к.п.141-144)

Висновком судово-медичного експерта № 370 від 13.12.2016 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підслизового крововиливу верхньої губи зліва, забійних ранок верхньої та нижньої губи зліва. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень (колір, контури підслизового крововиливу, ступінь загоювання ран), дані наданих медичних документів, давність їх утворення може відповідати подіям 6 грудня 2016 року (ар.к.п. 157-158)

Висновком судово-медичного експерта № 371-Е-Д від 13.12.2016 року, згідно якого враховуючи локалізацію, характер і механізм утворення виявлених при судово-медичному обстеженні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, вважаю можливим їх утворення за обставин та при механізмі, вказаному потерпілим та свідком під час слідчого експерименту (ар.к.п. 159-160)

Відеозаписом, вилученим з мобільного телефону Motorola Droid Turbo, який належить ОСОБА_2 , згідно якого між ОСОБА_3 та чоловіком виникла сварка, від удару ОСОБА_16 запис припинився ( арк.к.п. 161-162, 166- 170)

Речовими доказами: СД-диск з відеозаписом слідчих дій з потерпілим ОСОБА_2 , свідком ОСОБА_11 (ар.к.п. 153-156); CD -диск з відеозаписом, вилученим з мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 ( ар.к.п 163-165, 171) ; CD -диск з відеозаписом, наданим підозрюваним ОСОБА_1 ( ар.к.п 174, 176)

З сукупності викладеного слід дійти висновку, що саме ОСОБА_1 є особою, яка нанесла удар ОСОБА_2 та спричинила тому тілесне ушкодження.

До пояснень ОСОБА_1 в частині того, що його обмовлюють в звязку з його політичними поглядами та активною позицією, суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються показами потерпілого та свідків, зазначені особи являються незаінтересованими, тому підстав обмовляти ОСОБА_1 суд не вбачає.

Суд вважає необгрунтованими доводи ОСОБА_1 в частині того, що відомості до ЄРДР внесено без заяви потерпілого ОСОБА_2 та за фактом 10 червня 2016 року, а не 6 грудня 2016 року.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12016040590000724 відомості внесені 6 грудня 2016 року о 19 год.58 хв. на підставі заяви ОСОБА_2 , яка наявна в матеріалах кримінального провадження ( ар.к.п 135-138).

Первинно зазначено дату події 10 червня 2016 року.

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення саме 6 грудня 2016 року, тому право ОСОБА_1 на захист не порушено.

Відповідно до п.1 гл.8 р.2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139,

редагування (зміна) зафіксованих у Реєстрі відомостей проводиться шляхом внесення Реєстратором оновлених даних. Слідчим внесені зміни до ЄРДР та зазначену дати події - 6 грудня 2016 року, як вказано в заяві ОСОБА_2 .

Суд критично відноситься до заяв ОСОБА_1 в частині того, що всі добуті органами досудового розслідування докази є недопустимими, оскільки згідно ст.87 КПК України передбачено підстави для визнання доказів недопустимими , а в судових засідання судом таких не встановлено.

Із сукупності викладених висновків та підстав суд критично оцінює невизнавальну позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , що має на меті уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

Аналізуючи дослідженні докази, які є належними та допустимими, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені злочину.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Також враховує особу винного, який раніше судимим не був, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, має сім`ю.

Обставини, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання - відсутні.

Враховуючи всі зазначені обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Разом з цим, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минув строк два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, оскільки за його вчинення передбачено можливість призначення покарання більш м`яке, ніж позбавлення волі на строк не більше двох років.

Перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, у зв`язку із чим слід визнати, що на момент постановлення вироку сплив строк давності вчиненого 6 грудня 2016 року ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження, у зв`язку із чим він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення цього діяння.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає 850 гривень.

На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК звільнити ОСОБА_1 від призначеного за ч.1 ст.125 Кримінального Кодексу покарання у виді штрафу, у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази:

СД-диск з відеозаписом слідчих дій з потерпілим ОСОБА_2 , свідком ОСОБА_11 ; CD -диск з відеозаписом, вилученим з мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 ; CD -диск з відеозаписом, наданим підозрюваним ОСОБА_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку подано не було, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються прокурору, обвинуваченому, потерпілому.

Суддя: Ю . А. Тананайська