Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________                                       Справа № 592/14561/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09.10.2019 року м.Виноградів

Виноградівський  районний  суд  Закарпатської  області  в  особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., за  участі  представника  позивача  –  адвоката  Чорної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу автомобіля недійсним та витребування автомобіля,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу автомобіля недійсним та витребування автомобіля.

Позов мотивовано тим, що у вересні 2014 року батьком позивача ОСОБА_7 було придбано автомобіль «Toyota Саmrу», державний номер НОМЕР_1 та зареєстровано на позивача – ОСОБА_1 . Влітку 2016 року невстановлені особи незаконно заволоділи автомобілем марки «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За даним фактом на підставі відповідних заяв Солом`янським УП ГУНП у м.Києві було внесено наступні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

№12017100090012134 від 19.10.2017 по ст. 358 ч.І КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів);

№ НОМЕР_2 від 14.08.2018 по ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Згідно відповіді із Регіонального сервісного центру в м.Києві від 20.10.2017 року щодо реєстраційних дій, які проводились відносно даного транспортного засобу «Toyota Camry» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 , 2014 року випуску, білого кольору) стало відомо наступне.

- «25.06.2014 проведена операція «первинна реєстрація ТЗ для недерж.організації» на «Тойота Україна» ПІІ, ВРЕР-13 УДАІ в м.Києві;

13.11.2014 проведена операція «Зняття з обліку для реалізації» на підставі довідки-рахунку ВІА 758633, виданої ТОВ «Саміт моторз Україна» 19.11.2014 на гр. ОСОБА_1 , ВРЕР-13 УДАІ в м.Кисві;

01.07.2016 була проведена операція «зняття з обліку для реалізації па підставі заяви від 01.07.2016 гр. ОСОБА_2 (довіреність від 13.04.2016 ВРВ 629460), центр 5141;

17.08.2016 було проведено операцію «вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації» на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2016 №6049/16/000005, укладеного в ТОВ «Сігнал-авто» 16.08.2016 на гр. ОСОБА_3 , центр 5141;

19.08.2016 була проведена операція «зняття з обліку для реалізації» па підставі заяви від гр. ОСОБА_3 , центр 5141:

Операція «Вторинна реєстрація ТЗ по договору купівлі-продажу. укладеного в ТСЦ (після 530 або 531)» проведена на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2016 №7341/2016/187955 на гр. ОСОБА_8 , центр 7341».

У відповідь на наступний адвокатський запит Головним сервісним центром МВС у м.Києві від 20.08.2018 було надано інформацію щодо того, що станом на сьогоднішній день автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 вже оформлено на ОСОБА_4 ..

У відповідь на адвокатський запит територіальним сервісним центром МВС України в Одеській області №5141 було надано копію довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460, що видана приватним нотаріусом Носенко О.В., на підставі якої було вчинено перше незаконне відчуження автомобіля, що є виготовленою незаконним шляхом (підробленою), так як ОСОБА_1 її не видавала та не підписувала.

Це підтверджується відомостями із скороченого витягу із Єдиного реєстру довіреностей від 05.09.2018 року. Даний бланк довіреності ВРВ НОМЕР_4 було використано для видання іншої довіреності у порядку передоручення 25.10.2010 приватним нотаріусом Кошинською Л.О. На сайті Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів також вказано, що нотаріальний бланк за даним номером ВРВ 629460 було витрачено 25.10.2010, а не 13.04.2016 року.

До того ж, у довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460 вказано невірну дату видачі паспорта ОСОБА_1 як «... січня 2012 року», тоді як насправді паспортний документ за № НОМЕР_5 було видано Позивачу 21.11.2015 року.

Крім того, помітно, що підпис ОСОБА_1 на цій довіреності від 13.04.2016 абсолютно не відповідає дійсному її підпису в паспортному документі.

На основі наведеного вище було подано заяву та внесено Солом`янським УП ГУНП у м.Києві відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12017100090012134 від 19.10.2017 по ст. 358 ч.1 КК України.

Відтак, перереєстрація з Позивача даного транспортного засобу «Toyota Camry» (номер кузову НОМЕР_3 , 2014 року випуску) на відповідача  ОСОБА_3 шляхом використання підробленої довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460. У зв`язку з цим позивач просить визнати договір купівлі – продажу автомобіля недійсним та витребувати автомобіль.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, шляхом розміщення оголошення на веб сайті, в судове засідання з невідомих суду причин повторно не з`явилися і від них не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому на підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки  представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що згідно інформації, наданої регіональним сервісним центром в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України з 2014 року по теперішній час право власності на автомобілі марки «Toyota Camry» 2494 (2014), номер кузова НОМЕР_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 . Після цього право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб, а починаючи з 15.11.2016 року даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_8 , Центр 7341 (а. с. 21-21).

Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України з 22 листопада 2014 року по 01 липня 2016 року право власності на автомобілі марки «Toyota Camry» 2494 (2014), номер кузова НОМЕР_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 . Після цього право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб, а починаючи з 16 грудня 2017 року даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4 (а. с. 23).

Цим підтверджується, що між сторонами дійсно виник  спір щодо автомобіля марки «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_3 , який, як стверджує позивач, вибув з її володіння поза її волею і  після цього декілька разів право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит територіальним сервісним центром МВС України в Одеській області №5141 було надано копію довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460, що видана приватним нотаріусом Носенко O.B., на підставі якої було вчинено перше незаконне відчуження автомобіля, що є виготовленою незаконним шляхом (підробленою), так як ОСОБА_1 її не видавала та не підписувала (а.с. 26-28).

Дана обставина підтверджується відомостями із скороченого витягу із Єдиного реєстру довіреностей від 05.09.2018. Даний бланк довіреності ВРВ НОМЕР_4 було використано для видання іншої довіреності у порядку передоручення 25.10.2010 приватним нотаріусом Кошинською Л.О. На сайті Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів також вказано, що нотаріальний бланк за даним номером ВРВ 629460 було витрачено 25.10.2010, а не 13.04.2016 (а.с. 25, 29-30).

У довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460 вказано невірну дату видачі паспорта ОСОБА_1 як «... січня 2012 року», тоді як насправді паспортний документ за № НОМЕР_5 було видано Позивачу 21.11.2015 (а.с. 14-18).

На основі наведеного вище було подано заяву та внесено Солом`янським УП ГУНП у м.Києві відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12017100090012134 від 19.10.2017  за ст. 358 ч.1 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) (а.с. 33).

Відтак, перереєстрація з позивача даного транспортного засобу «Toyota Camry» (номер кузову НОМЕР_3 , 2014 року випуску) на ОСОБА_3 шляхом використання підробленої довіреності від 13.04.2016 ВРВ 629460 Відповідачем ОСОБА_2 була протиправною та відбувалась поза волею позивача.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.04.2019 було задоволено клопотання позивача та ухвалено витребувати у територіального сервісного центру МВС у м.Одеса №5141 (м.Одеса, вул.Академіка Корольова, 5, 65114): завірену належним чином копію договору купівлі-продажу від 16.08.2016 №6049/16/000005, укладеного в ТОВ «Сігнал-авто» 16.08.2016, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Сашгу», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер кузову НОМЕР_3 , білого кольору, на гр. ОСОБА_3 ; належним чином завірену копію довіреності ВРВ НОМЕР_4 від 13.04.2016. на підставі якої було знято з обліку для реалізації автомобіль «Toyota Сашгу», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер кузову НОМЕР_3 , білого кольору, на підставі заяви від 01.07.2016 гр. ОСОБА_2 ; інформацію щодо того, на кого зараз оформлено названий вище автомобіль та яким є актуальний державний номерний знак автомобіля «Toyota Сашгу», номер кузову НОМЕР_3 .

У відповідь на дану ухвалу суду територіальний сервісний центр МВС у м.Одеса №5141 листом від 25.05.2019 повідомив, що не має можливості надати суду витребувані документи, у зв`язку з тіш, що було здійснено їх виїмку згідно ухвали суду Приморського району міста Одеси по справі №522/1342/17-к від 08.02.2017 (кримінальне провадження №12016160500008891 від 22.11.2016).

В ст. 328 ЦК України вказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, у стаття 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч.3 ст. 216 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видасться однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

В п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що суд встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, визнає цей договір недійсним за нормами ст. ст. 203,215 Цивільного кодексу України (підписання договору особою, яка не мас на це повноваження та відсутність волевиявлення).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину. так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. (п. 5 ППВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9).

Згідно положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним) законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник мас право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також зазначено, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту свого права зокрема може бути визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.1,2 ст. 16 ЦК України).

Положення цієї статті грунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), споживачів (стаття 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (стаття 55).

Частина перша ст. 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те. що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (п, 26 Постанови ВСУ від 07.02.2014 p.).

Відповідно до п. 19 Постанови ВСУ від 07.02.2014 №5, застосовуючи положення ст. 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник мас право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 є індивідуально визначеним та на сьогоднішній день, згідно відповіді із Головного сервісного центру МВС у м.Києві від 20.08.2018, фактично знаходиться у ОСОБА_4 .

Вимогами статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Приймаючи до уваги, що вимоги позову належним чином обгрунтовані, грунтуються на  законі та підтверджені у судовому засіданні належними та допустимими доказами, а відтак вимоги позову підлягають задоволенню.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача понесені та документально нею підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України,

,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати договір купівлі- продажу від 16.08.2016 року №6049/16/000005, укладений в ТОВ «Сігнал-авто» 16.08.2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 білого кольору) на ОСОБА_3 – недійсним, (без застосування наслідків недійсності правочину).

Витребувати у ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) автомобіль марки «Toyota Camry» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 білого кольору) та передати його ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 6329,7 гривень судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2019 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо