П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року м. Київ

Справа № 22-7686 Головуючий у1-й інстанції - Пінкевич Н. С.

Унікальний № 369/11876/17 Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

Невідомої Т. О.

за участю секретаря Пузикової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяна Олександрівна, про визнання недійсним та скасування постанови та акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про реєстрацію,-

у с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до ПАТ «Піреус Банк МКБ», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними та скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про реєстрацію, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелиці Артема Володимировича про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 20 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 33393194; визнати недійсним та скасувати акт головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Перепелиці А. В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 20 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 33393194; визнати недійсним свідоцтво на придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 1523 від 07 листопада 2017 року, виданого АТ «Піреус Банк МКБ» приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т. О.; скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного округу Київської області Деребери Т. О. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 37985560 від 07 листопада 2017 року, яким за АТ «Піреус Банк МКБ» зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно незавершений будівництвом житловий будинок № 46 (96 %) літ. А, лазня літ. Б , стінка № 1, 2, огорожа № 3, 4, за АДРЕСА_4 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного округу Київської області Деребери Т.О. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 37984658 від 07 листопада 2017 року, яким за АТ «Піреус Банк МКБ» зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,1915 га, кадастровий номер 3222484501:01:004:0080, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.1-14, т. 2, 124-127).

Позов обґрунтований тим, що державним виконавцем було допущено порушення норм ЦК України та ЗУ «Про іпотеку» при проведенні процедури прилюдних торгів та при переході прав власності на спірне майно.

Рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 26 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Піреус Банк МКБ», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи ОСОБА_2 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т. О. про визнання недійсним та скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про реєстрацію відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.64-75).

ПАТ «Піреус Банк МКБ» у своєму відзиві зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії державного виконавця відповідають положенням законодавства, а процедуру передачі майна стягувану не було порушено, оскільки державним виконавцем дотримано норми законодавства щодо порядку передачі стягувану нереалізованого майна. Стосовно посилання ОСОБА_1 на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VІ ч. 2 статті 49 ЗУ «Про іпотеку» щодо доповнення реченням змісту - «Якщо іпотеко держатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатом других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50% початкової вартості майна». Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Зазначений Закон набрав чинності 16 жовтня 2011 року. Отже, треті електроні торги з реалізації майна, що є предметом іпотеки, які відбулись 31 липня 2017 року, були проведені у повній у повній відповідності із нормами законодавства про виконавче провадження та про іпотеку. Відповідач звернув увагу суду на те, що якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Стосовно посилань ОСОБА_1 щодо порушення прав неповнолітніх дітей при здійсненні процедури передачі стягувану майна в рахунок погашення боргу, Банк зазначив, що жодних документально підтверджених відомостей про проживання малолітньої особи за даною адресою немає, натомість є офіційна документально підтверджена інформація про відсутність реєстрації ОСОБА_3 2009 року народження у зазначеному будинку.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 , її представник, адвокат Литвин М. А., представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т. О. не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про отримання судової повістки про виклик у судове засідання на 01 жовтня 2019 року. Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т. О. отримано 16 вересня 2019 року та Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області отримано 17 вересня 2019 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки (а.с.166) представник ОСОБА_1 , адвокат Литвин М. А., був повідомлений про день та час розгляду справи під розписку, про що свідчить його особистий підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК).

ОСОБА_4 судові повідомлення не отримував тричі, направлені на його адресу конверти повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а саме повернулись повідомлення про дату та час судових засідань на 06 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року. За таких обставин суд доходить висновку, що указана особа не цікавиться розглядом справи та втратила інтерес до її вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Відповідно до частини 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Неявка сторін в судові засідання спричиняє затягування строків розгляду справи, що є порушенням як положень Цивільного процесуального кодексу України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність указаних осіб, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників ПАТ «Піреус Банк МКБ», адвокатів Омельченка В. М. та Різунова Р. С., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При вирішенні справи районний суд вважав встановленими наступні обставини.

08 вересня 2008 року між ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К/08-27, згідно умов якого банк надав позивачці кредит у розмірі 900 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 08 вересня 2027 року та процентною ставкою 13,5% річних.

Для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № П/08-27 від 08 вересня 2008 року, згідно умов якого останній взяв на себе солідарну відповідальність у разі невиконання умов кредитного договору позивачкою.

Також, 08 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № К/08-27 між ВАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого позивачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок № 46 (96 %) літ. А, лазня літ. Б, стінка № 1 , 2, огорожа № 3 , 4 та земельну ділянку, площею 0,1915 га, кадастровий номер 3222484501:01:004:0080, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2011 року стягнено солідарно з позивачки та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором № К/08-27 від 08 вересня 2008 року та судові витрати, всього на загальну суму у розмірі 9 300 351 грн. 68 коп.

13 липня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33393194 щодо примусового виконання вищевказаного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

23 серпня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі акту опису та арешту майна від 22 серпня 2012 року.

Постановою державного виконавця від 26 грудня 2012 року виконавче провадження № 33391194 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 34927353.

04 листопада 2016 року, постановою державного виконавця призначено суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання ТОВ «АКО ЕКСПЕРТ» для участі у виконавчому провадженні.

ТОВ «АКО ЕКСПЕРТ» здійснено оцінку, переданого в іпотеку майна, за наслідками проведення якої складено звіт від 18 листопада 2016 року про незалежну оцінку майна, відповідно до висновків якого визначена ринкова вартість спірного майна, а саме: вартість незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами визначено у розмірі 6477768,23 грн., а вартість земельної ділянки у розмірі 1905561,96 грн.

Звіт про оцінку майна було направлено позивачці та вручено їй особисто.

20 лютого 2017 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області до ДП «СЕТАМ» направлено заявки про реалізацію арештованого майна, а саме: незавершеного будівництвом житлового будинку № 46 ( 96 %) літ. А, лазня літ. Б, стінка № 1, 2, огорожа № 3, 4 та земельної ділянки, площею 0,1915 га, кадастровий номер 3222484501:01:004:0080, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_4 за початковою ціною 8383330,19 грн., яка була визначена відповідно до звіту про оцінку майна.

Відповідно до протоколу № 253121 від 03 травня 2017 року електронні торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Предмет іпотеки - незавершений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 було передано та треті прилюдні торги за ціною 5868331,13 грн., однак, як вбачається з протоколу № 275202 від 31 липня 2017 року, вони також не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

04 вересня 2017 року державним виконавцем у відповідності до положень ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до ПАТ «Піреус МКБ» лист про вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна.

11 вересня 2017 року стягувачем ПАТ «Піреус МКБ» направлено до відділу заяву про залишення за ним нереалізованого майна.

За встановлених обставин, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що дії державного виконавця відповідають положенням законодавства, процедуру передачі майна стягувачу не було порушено, оскільки державним виконавцем дотримано норми законодавства щодо порядку передачі стягувачу нереалізованого майна.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.

Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т.3, а.с.26-29).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин 1 і 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Закон України «Про виконавче провадження» дозволяє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

У разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, правовідносини по організації та проведені прилюдних торгів регулюються ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням, а не Законом України «Про іпотеку».

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо застосування районним судом Закону України «Про виконавче провадження», який не може бути застосований до спірних правовідносин, колегія суддів вважає неприйнятними.

У справі, яка переглядається, установлено, що прилюдні торги відбулись на підставі постанови державного виконавця про передачу предмета іпотеки для продажу на електронних торгах у зв`язку із примусовим виконанням судового рішення, яким стягнуто із позивачки заборгованість за кредитним договором, однак звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса здійснено не було.

Отже з системного аналізу вищенаведених норм убачається, що коли прилюдні торги з продажу майна проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються та пріоритетним буде Закон України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене апеляційним судом також відхиляються як безпідставні аргументи апеляційної скарги щодо відсутності рішення про стягнення на предмет іпотеки.

Доводи ОСОБА_1 про те, що до спірних правовідносин необхідно було застосовувати положення частини 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що була чинною на момент укладання кредитного договору, положення якої не передбачали можливості проведення третіх торгів та встановлення максимально можливе зменшення ціни при уцінці майна на 25 процентів, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки правовідносини з примусової реалізації заставленого майна, на яке звертається стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", повинні регулюватись нормативними актами, чинними на час проведення торгів.

У даній справі позивач помилкового ототожнила п. 2 Прикінцевих положень Закону N 3795-VI про те, що дія цього Закону непоширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, із непоширенням дії Закону також на забезпечувальні (іпотечні) договори.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки був відсутній один з обов`язкових критеріїв для вчинення цієї дії - наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем, також не можуть бути прийняті у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки право позивача у цьому випадку не може вважатись порушеним, адже у разі вчинення такої дії право її оспорення належить іншим кредиторам боржника.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку та порушення процедури придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку іпотекодержателем своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (предмета іпотеки) також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в цій частині районним судом правильно встановлено, що положення Закону України "Про іпотеку" слід застосовувати з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (частини шоста-восьма цієї статті).

Ураховуючи наведені положення Закону у контексті обставин даної справи, визначений законодавцем десятиденний строк, який для ПАТ "Піреус Банк МКБ" почався з дня отримання повідомлення від державного виконавця (04.09.2017), не був пропущений при направленні стягувачем ПАТ "Піреус Банк МКБ" до державного виконавця заяви про залишення за ним нереалізованого майна 11 вересня 2017 року.

Висновки Верховного Суду у справі №915/1071/14, на які послалась позивач у апеляційній скарзі, стосуються інших правовідносин, оскільки зроблені у справі щодо виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд ще раз звертає увагу на те, що у даному випадку мало місце не виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а примусовий продаж іпотечного майна за згодою іпотекодержателя в ході примусового виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на той факт, що на час проведення повторних торгів висновок про оцінку майна втратив свою чинність у зв`язку з чим проведення електронних торгів є незаконним, колегія суддів також відхиляє як неприйнятні з огляду на таке.

Згідно ст. 43 ЗУ «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що звіт про оцінку майна складено 18 листопада 2016 року, а 20 лютого 2017 року було направлено заявки про реалізацію майна та 03 травня 2017 року відбувались перші торги, отже строк дійсності звіту про оцінку майна на час передачі майна на реалізацію не закінчився, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повторної оцінки майна.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів публікації за п`ятнадцять днів до початку торгів повідомлення про проведення торгів у двох місцевих засобах масової інформації та належного повідомлення іпотекодержателя про проведення торгів організатором прилюдних торгів правового значення для вирішення даного спору не мають, оскільки позивач оспрорює правомірність передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а не дотримання процедури проведення торгів.

Стосовно посилання скаржника на порушення районним судом Закону України «Про охорону дитинства», оскільки у будинку проживав малолітній ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Матеріали справи свідчать, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 , а отже на момент укладання іпотечного договору вказана адреса була місцем реєстрації і ОСОБА_3 , 2009 року народження.

Крім того, предмет іпотеки, а саме будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , є об`єктом незавершеного будівництва, а тому є непридатним для проживання та реєстрації у ньому будь-яких осіб.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга позивача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2019 року.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

Т. О. Невідома