Справа № 2-а-2484  2010  рік

П О С Т А Н О В А

                                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 березня 2010 року      Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести перерахунок  додаткової  пенсії та доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення,-

                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства розмір його пенсії відповідно до ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як відповідачем виплачується  йому пенсія у нижчому розмірі, крім того, він також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої згідно ОСОБА_2 становить 75 % від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач відмовився провести йому перерахунок пенсії, додаткової пенсії, а тому позивач просив суд зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії, яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з           1 жовтня  2008 року.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати неправомірними дії  відповідача щодо встановлення та виплати йому доплати до пенсії  відповідно до ст.39 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за проживання на території радіоактивного забруднення  у розмірі               5 грн.20 коп., зобов”язати відповідача перерахувати та виплатити вказану доплату до пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами про державний бюджет на відповідний рік, з 1 січня 2009 року, зобов”язати відповідача перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, встановивши її в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з 1 грудня 2008 року.

Представник відповідача до суду не з’явився, суду надано письмове клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі їх представника та письмові заперечення на позовну заяву.

Заслухавши пояснення  позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з  наступних   підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов”язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення, копією довідки МСЕК.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Білій Церкві і одержує пенсію за віком відповідно до  ОСОБА_2 України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, станом на 01.03.2010 року розмір пенсії становить  877 грн.89 коп.

 Відповідно до ст.49 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3.4 встановлюються у вигляді: а/ державної пенсії; б/ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст.50 ОСОБА_2 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі  інвалідам  другої групи - 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст.53 цього ОСОБА_2 виплачується  повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

                  При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

                  Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.50 ОСОБА_2,  а не постанови КМ України.

Так, в разі колізії між нормативноправовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення ОСОБА_2 України, які є актами вищої юридичної сили.

Крім того, необгрунтованими є посилання відповідача на постанову КМ України № 1 від 03.01.2002 року ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, оскільки вказана постанова втратила чинність відповідно до постанови КМ України від 16.07.2008 року за             № 654.  

Виходячи з положень ст.50 ОСОБА_2 під час визначення  розміру додаткової пенсії позивача за основу при її розрахунку береться  мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ОСОБА_2 України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного ОСОБА_2, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим ОСОБА_2, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ОСОБА_2 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.3 ст.67 вказаного вище ОСОБА_2 в новій редакції у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього ОСОБА_2, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, оскільки розмір додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Ст.58 ОСОБА_2 України “Про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня –470 грн., з 1 квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з            1 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст.54 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

А ОСОБА_2 України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» статтю 54 було доповнено новою частиною, згідно якої з             1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить               573 грн.

Згідно з ОСОБА_2 України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року-695 грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня -709 грн., з 1 жовтня-723 грн., з 1 грудня -734 грн.

 Як встановлено судом, п.28 розділу 2 ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: особам, віднесеним до категорії 1, розмір додаткової пенсії становить для інвалідів 2 групи- 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Але за рішенням  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п.28 розділу 2 цього ОСОБА_2.

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

                      Суд вважає, що право на додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком позивач набув з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                    Таким чином, до 22.05.2008 року додаткова пенсія виплачувалася позивачу в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до внесених змін ОСОБА_2 про державний бюджет на 2008 рік, що відповідало вимогам діючого законодавства.

                     Але після визнання цих змін неконституційними виплату додаткової пенсії позивачу необхідно здійснювати в розмірі, передбаченому ст.50 ОСОБА_2 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо встановлення та виплати  додаткової пенсії позивачу у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є неправомірними.

Позивач також просить суд зобов”язати відповідача перерахувати та виплатити доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами про державний бюджет на відповідний рік, з 1 січня 2009 року.

                       З матеріалів справи  вбачається, що позивач  зареєстрований і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України   за №  106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/  віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2  ст.39 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Отже, позивач як непрацюючий пенсіонер відповідно до ОСОБА_2 мав право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії позивача проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп.,  передбаченому постановою КМ України  від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги заперечення відповідача з приводу того, що неможливо при виплаті  зазначеної доплати застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

      Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 ОСОБА_2 та іншим нормам ОСОБА_2.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного ОСОБА_2 було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами  України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

                        За рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього ОСОБА_2, яким було зупинено дію статті 39 ОСОБА_2 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

                       Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 ОСОБА_2 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення ОСОБА_2 про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

                   Відповідно до п.28 розділу 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено наступні зміни, а саме:  частину першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України, у зв’язку з цим частину третю вважати частиною другою.

                    Тобто, відповідно до цих змін виплата доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2008 року не передбачена.

                    Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення ОСОБА_2 «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. і п.28 розділу 2 ОСОБА_2, відповідно до якого були внесені зміни до ст.39 ОСОБА_2 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто, після цього стаття 39 діє в старій редакції, яка була чинною до вказаних змін.

                    А тому відмову відповідача щодо нарахування вказаної доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати суд вважає  неправомірною.

                    Згідно ст.59 ОСОБА_2 України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року-515 грн., з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня -545 грн., з 1 грудня -605 грн.

                     За ст.55 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  установлено з                   1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., з 1 квітня -625 грн., з 1 липня -630 грн., з 1 жовтня-650 грн., з 1 грудня -669 грн. на місяць.

ОСОБА_2 України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» внесено зміни до ст.55 вказаного ОСОБА_2, а саме: слова і цифри «з 1 грудня 2009 року-669 гривень» замінено  словами і цифрами «з 1 листопада 2009 року-

744 гривні».

 Відповідно до ОСОБА_2 України від 20.10.2009 року “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати: з                    1 січня 2010 року-869 грн., з 1 квітня –884 грн., з 1 липня-888 грн., з 1 жовтня –907 грн., з 1 грудня-              922 грн.

                       Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно.

                    Суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набув  з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, про що вже вказувалося в даній постанові.

                    Позивач просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату доплати  до пенсії за період з 01.01.2009 року, а додаткової пенсії-з 01.12.2008 року.

Так,  за ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Відповідач просить суд  відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і на  пропуск строку звернення до суду, що слідує з письмових заперечень відповідача.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Відповідно до ч.2 статті 100 цього Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

 Проаналізувавши всі надані докази, суд не вбачає підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду позивача поважними.

  Так, позивач звертається до суду з вказаною заявою  02.02.2010 року,  а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача за період з 2 лютого 2009 року.

                      Таким чином, з врахуванням всього наведеного вище, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату вказаної доплати до пенсії позивача з 02.02.2009 року по 22.03.2010 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, тобто, по день проголошення судового рішення, оскільки позивач не вказує період, за який просить провести перерахунок та виплату доплати до пенсії, та зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну, здоров”ю, встановивши її в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з 2 лютого 2009 року.

                  ОСОБА_2 України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних  із соціальними виплатами», який набув чинності з 10.03.2010 року,  було внесено зміни до ч.1 ст.15 ЦПК України стосовно того, що  спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку  цивільного судочинства.  

                      Але відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень до цього ОСОБА_2, після набрання чинності цим ОСОБА_2 адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п.3 ч.1 ст.18 КАС України.

 Оскільки провадження по даній справі було відкрито 03.02.2010 року до набрання чинності вказаним вище ОСОБА_2, то спір підлягає розгляду за правилами КАС України.      

                        На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений  від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.19,113 Конституції України, ст.ст. 39,49,50,53,62,67 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року                          № 10-рп,  ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»”, ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2009 рік», ОСОБА_2 України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.28 ОСОБА_2 України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.6,17,158-163,167,185,186 КАС України, суд-

                                       П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

                   Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві щодо виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення, встановленої ст.39 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  в розмірі 5 грн. 20 коп. відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                         Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати  щомісячно в розмірах, визначених в ОСОБА_2 України на відповідний рік, за період з 2 лютого 2009 року-605 грн., з 1 квітня 2009 року-625 грн., з 1 липня 2009 року в розмірі  630 грн., з 1 жовтня 2009 року в розмірі  650 грн., з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 744 грн., з          1 січня 2010 року по 22 березня 2010 року- 869 грн., врахуванням виплачених сум.

Зобов’язати  управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 ОСОБА_2 України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законами  України на відповідні роки, починаючи з 2 лютого 2009 року.

                   Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                          Суддя                                Дмитренко А.М.