Справа № 2-244    2010 рік

              Р І Ш Е Н Н Я

                                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 березня  2010 року            Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду  № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ї особи: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

                                             В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 1995 року року народження, мотивуючи тим, що 28.07.2007 року вона придбала незавершений будівництвом  житловий будинок по вул.Першотравневій,55 в м.Узині Білоцерківського району /готовністю 66 %/ на підставі договору купівлі-продажу, право власності на будинок було зареєстровано на її ім’я, починаючи з 2008 року і по даний час вона разом з своїми 5 дітьми проживає в цьому будинку,  сплачує грошові кошти за користування комунальними послугами, 04.12.2008 року  приватним нотаріусом ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу вказаного будинку, який було укладено між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2, хоча насправді вона не мала наміру продавати цей будинок, а даний договір підписала в рахунок забезпечення повернення грошових коштів на вимогу ОСОБА_8, який ввів її в оману, але вказаний договір було укладено без згоди органу опіки та піклування, чим було порушено права її неповнолітніх дітей на користування цим будинком, оскільки іншого житла вона з дітьми не має. А тому позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку між нею та відповідачем від 04.12.2008 року як такий, що його укладено з порушенням вимог діючого законодавства, просила суд визнати за нею право власності на незавершений будівництвом житловий будинок по вул.Першотравневій,55 в м.Узині, визнати за її дітьми  право користування вказаним житловим будинком.

В судовому засіданні позивач, її представник на підставі довіреності  ОСОБА_9 змінили підстави позову і просили суд визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу на підставі ст.233 ЦК України як укладений під впливом тяжкості обставин і на вкрай невигідних умовах мотивуючи тим, що в 2007 році помер чоловік позивачки , який був єдиним годувальником  сім’ї, після його смерті єдиним доходом сім’ї є державна допомога на дітей, коштів не вистачає на харчування дітей, на їх лікування, в листопаді 2008 року через свою дочку ОСОБА_10 вона познайомилась з ОСОБА_8, який пообіцяв родині вийти із матеріальної скрути шляхом продажу земельного паю за 700000 дол.США, але для оформлення документів на землю йому потрібні були кошти, яких у неї не було, а тому частину грошей вона позичила в своїх знайомих, також на вимогу ОСОБА_8 уклала оспорюваний договір купівлі-продажу, майже всі кошти від продажі будинку передала ОСОБА_8, але наміру продавати будинок вона не мала, підписала договір купівлі-продажу  без попереднього його вивчення, на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки ринкова вартість будинку є значно вищою за ту суму, яку вона одержала від його продажу.

Відповідач, його представники на підставі довіреності –ОСОБА_11 та на підставі ордеру адвокатського об’єднання –ОСОБА_12 позов не визнали, в суді пояснили, що про продаж вказаного вище будинку дізналися від агента по нерухомості,  ОСОБА_8 відповідач не знає, не був з ним знайомий, коли він приїздив оглядати цей будинок в м.Узин, то позивачка показувала будинок разом із своїм чоловіком  ОСОБА_13, про те, що вона не має наміру продавати будинок, вона нічого не говорила, в нотаріальній конторі сама позивачка надала нотаріусу всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу, сама підписала договір, нотаріус роз’яснювала умови договору, будинок було продано за 15000 дол.США, кошти він передав безпосередньо позивачці, ціна була встановлена за погодженням сторін, між ними також була домовленість про те, що позивачка буде проживати в цьому будинку до березня 2009 року, але після цього вона будинок не звільнила, уже під час розгляду справи в суді вона  зустрічалася з відповідачем і просила почекати, оскільки мала намір повернути йому кошти за будинок, проти чого відповідач не заперечував, крім того, позивачкою та її представником не доведено того, що на момент укладення договору купівлі-продажу були тяжкі обставини,  які спонукали позивачку до його укладення на вкрай невигідних умовах.

Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 як 3-я особа по справі, просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачка чудово розуміла всі наслідки своїх дій, вона сама безпосередньо надала до нотаріальної контори всі необхідні для укладення договору купівлі-продажу документи, вона була ознайомлена з умовами договору, сама підписала цей договір, нотаріусом їй було роз’яснено всі наслідки цього договору, жодних питань у неї не виникало, про те, що в цьому будинку живуть неповнолітні діти, вона не сказала в нотаріальній конторі жодного слова, крім того, на момент укладання цього договору вона разом з дітьми була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представник служби у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації як 3-ї особи по справі, просила вирішити спір на розсуд суду, оскільки сама позивачка при укладанні договору купівлі-продажу належної її дітям квартири АДРЕСА_1 порушила права своїх дітей, так, органом опіки та піклування було надано згоду на продаж цієї квартири за умови дотримання майнових прав дітей, а позивачка зареєструвала право власності на придбаний нею незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Першотравневій,55 в м.Узині тільки на своє ім’я, а тому при укладанні оспорюваного договору купівлі-продажу цього будинку згода органу опіки та піклування не була потрібна, оскільки неповнолітні діти не зареєстровані в цьому будинку і не є його співвласниками.

Після зміни позивачем та її представником підстав позову судом було вирішено не залучати до участі в розгляді справи в якості 3-х осіб прокуратуру Білоцерківського району та Білоцерківське МБТІ, яких було вказано позивачем в позовній заяві як 3-х осіб, про що було постановлено судом ухвалу від 24.11.2009 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, 3-х осіб, покази свідків, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, по справі  встановлено,  що 20.07.2007 року між  ОСОБА_14- сином позивачки, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діяла на підставі заяви матері ОСОБА_1,  ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_5  та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, від імені яких діяла їхня мати ОСОБА_1, та ОСОБА_15, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, право власності на яку належало по ј частині кожному із дітей ОСОБА_1

Як вказано в п.3.1 цього договору,  ОСОБА_1, законний представник своїх неповнолітніх та малолітніх дітей, вказаних в договорі, в тому числі малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1,  яка не є стороною цього договору, але зареєстрована і проживає за даною адресою,  свідчить, що цей правочин вчинено в інтересах дітей, і його зміст відповідає умовам  рішення № 28 виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 13.03.2007 року.

Наведене стверджується копією договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_16 і зареєстровано в реєстрі за  №  3329 /а.с.145-147/.

А як вбачається з копії витягу з рішення виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району від 13.03.2007 року № 28 /а.с.70/, ОСОБА_1 було дозволено продати частину приватизованої квартири АДРЕСА_3 від імені неповнолітніх дітей та зняття їх з реєстрації з умовою дотримання майнових прав дітей та в подальшому зареєструвати їх по вул.Першотравневій,55 в м.Узині.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2007 року  ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 66% по вулиці Першотравневій,55 в м.Узині  за  52 859 грн., що стверджується копією цього договору /а.с.7-8/.

Згідно витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно Білоцерківського МБТІ станом на 21.07.2007 року, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на незавершений будівництвом житловий будинок за вказаною адресою тільки на своє ім’я, не дивлячись на те, що співвласниками проданої квартири були неповнолітні діти і відповідно до рішення виконкому, на яке вказано вище, їй було надано дозвіл на продаж квартири з умовою дотримання майнових прав дітей, до який належить і право власності.

В судовому засіданні було встановлено, що влітку 2008 року позивачка разом з дітьми вселилися у придбаний будинок і з того часу проживають тут постійно, хоча до 10.12.2009 року були зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_6, за цей період було виконано деякі оздоблювальні роботи в будинку, облаштовано водопостачання, газопостачання та електропостачання будинку.

Наведені обставини крім пояснень самої позивачки та її представника, підтверджуються також показами свідків  ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, актом обстеження житлово-побутових умов від 28.08.2009 року /а.с.10/, довідками поліклінічного відділення Білоцерківської районної лікарні /а.с.11/.

В судовому засіданні також встановлено, що 04.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 75% / процент готовності змінився в зв’язку з оздобленням будинку/ по вул.Першотравневій,55 в м.Узині , що слідує з копії договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі  №  8111 /а.с.9, 71/.

Позивач, її представник просять суд визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу з підстав, передбачених ст.233 ЦК України.

За ч.1 ст.233 ЦК  правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз’яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року          № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,  правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

            Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

  Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі  або  вчинено не на  таких  умовах.

  Отже, згідно зі  ст. 233 ЦК для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.  

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки, як на тяжкі обставини, посилався на те, що в 2007 році помер чоловік позивачки, який був єдиним годувальником сім’ї, джерелом доходів позивачки є тільки державна допомога на дітей, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі вона уклала оспорюваний договір купівлі-продажу, оскільки їй були необхідні кошти для лікування, харчування дітей, ремонту і добудови придбаного будинку по вул. Першотравневій,55.

Але суд вважає, що твердження представника позивача спростовуються дослідженими в суді доказами.

Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що 28.12.2007 року помер ОСОБА_19, що слідує з копії свідоцтва про його смерть /а.с.141/.

Але ще за його життя позивачка народила двоє дітей-Слончак  ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком яких він не являється, що підтверджує той факт, що позивачка та ОСОБА_19, який є батьком ОСОБА_6  ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, протягом тривалого часу разом не проживали.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім’ї позивачки від 28.08.2009 року, в складі сім’ї вказано чоловіка –ОСОБА_13,  і як пояснив представник позивачки в суді, від ОСОБА_13 вона народила доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, але в зареєстрованому шлюбі вони не перебувають.

Крім того, в акті обстеження також вказано на те, що  загальний заробіток сім’ї становить 1600 грн., а позивачкою надано до суду довідки від управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської райдержадміністрації про те,  що вона одержувала допомогу на дітей малозабезпеченим сім’ям тільки по 31.08.2009 року /а.с.16/ та одержує допомогу як одинока мати на доньку ОСОБА_4 в розмірі 167 грн.10 коп. /а.с.136-139/, але відповідно до діючого законодавства позивачка також має право оформити пенсію по втраті годувальника на 2-х дітей після смерті ОСОБА_19

А тому немає підстав стверджувати про те, що смерть ОСОБА_19 спонукала позивачку до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Щодо посилань на те, що кошти були необхідні позивачці для лікування дітей, то як вбачається з довідок Білоцерківської районної лікарні /а.с.142-143/, дочки позивачки ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в період з 2007-2009 р.р. хворіли на гострі респіраторні захворювання, гострий бронхіт, що не свідчить про наявність у них важких хвороб напередодні й на момент вчинення правочину, для чого терміново потрібні б були додаткові кошти, оскільки цими захворюваннями діти хворіли досить часто як до укладення оспорюваного договору, так і після цього.

Крім того, як встановлено з пояснень позивачки та її представника, кошти, одержані від продажу будинку, вона не витратила на лікування дітей чи на добудову будинку, а передала ОСОБА_8, оскільки останній обіцяв їй  оформити документи щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та в подальшому її відчуження за 700000 дол.США.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови  заступника прокурора Білоцерківського району від 06.11.2009 року за матеріалами перевірки заяви ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайських дій щодо неї за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та направлено справу для проведення досудового слідства, що слідує з копії даної постанови /а.с.140/.

В цій постанові вказується також на те, що при проведенні перевірки було встановлено, що 04.12.2008 року після оформлення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_1 передала ОСОБА_8 грошові кошти.

Як свідчить практика розгляду таких категорій справ, тяжкі обставини необхідно розуміти як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Крім того, представник позивача посилається на тяжке матеріальне становище сім’ї позивачки, але не дивлячись на це, вона мала можливості продавши квартиру  20.07.2007 року за                   4313 грн., купити 18.07.2007 року незавершений будівництвом житловий будинок за 52859 грн., що вбачається з копій обох договорів купівлі-продажу, на які вказано вище в рішенні.

Отже, як вважає суд, оспорюваний  правочин було укладено не в зв’язку  з наявністю на той час тяжких обставин, які спонукали позивачку до його укладення, а позивачка мала на меті одержати значну суму коштів в результаті відчуження земельної ділянки, право власності на яку на той час навіть не було оформлено у визначеному законом порядку, а кошти їй були необхідні саме для цих цілей на вимогу ОСОБА_8

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку /а.с.41/, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками земельної ділянки площею 5,3634 га в межах Узинської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом  від 11.02.2009 року.

Що стосується посилань позивача, її представника щодо укладення оспорюваного договору на вкрай невигідних умовах, то ними надано до суду висновок з незалежної оцінки майна, який виконано 01.12.2009 року оцінювачем ТОВ «Українська експертна група» ОСОБА_21 /а.с.166-199/, відповідно до якого ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 75% по вул.Першотравневій,55, з урахуванням вартості земельної ділянки площею 0,10 га, станом на 04.12.2008 року, становить 224876 грн.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 04.12.2008 року, за домовленістю сторін продаж вчинено за 92135 грн.

З пояснень сторін, їх представників встановлено, що продаж фактично було вчинено за 15000 дол.США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на цю дату                                           /долар США: 7,3819 грн./, становить 110 728 грн.

Але вартість об’єкта  купівлі-продажу було визначено за домовленістю сторін, цю вартість не визначав покупець, до того ж, як вбачається з договору купівлі-продажу, сторони договору визначали тільки вартість будинку, оскільки  земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована, на що вказано в п.1.2 договору.

А спеціалістом вартість будинку визначено з врахуванням вартості земельної ділянки, яку і на даний час не приватизовано.

А тому за відсутності безспірних  доказів щодо ринкової вартості незавершеного будівництвом будинку без урахування вартості земельної ділянки, відсутні і підстави для тверджень про те, що договір купівлі-продажу укладено на вкрай невигідних умовах.

Таким чином, проаналізувавши всі надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представником не доведено того, що оспорюваний договір було укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для позивачки умовах, тоді як за ст.ст.10,60 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З вимогами до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним з інших підстав, передбачених законом, позивач, її представник не зверталися.

При вирішенні спору судом також враховувалися ті обставини, що під час розгляду справи відповідач, його представник ОСОБА_11 наголошували на тому, що позивачка проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_13, який  разом з нею приїздив до відповідача на переговори, сам ОСОБА_13 має квартиру в м.Узині і будинок в с.Іванівка Білоцерківського району, з приводу чого ні самою позивачкою, ні її представником не було надано ніяких заперечень.

А тому враховуючи все наведене суд відмовляє в задоволенні позову за його необґрунтованості.

Керуючись ст. 233 ЦК України, ст.10,60,88,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

                                        В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову  ОСОБА_1  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                                    Суддя                            Дмитренко А.М.