Справа № 2-1133   2010  рік

     Р І Ш Е Н Н Я

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010  року                    Білоцерківський міськрайонний суд Київської області  в складі  судді Дмитренко А.М. при секретарі  судового засідання  Ільницькій І.В. розглянувши  в відкритому судовому  засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1  справу за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України « в особі філії – Печерське відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» до ОСОБА_1  про стягнення  заборгованості,-

                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду  з вказаним позовом мотивуючи тим, що 20.06.2008 року  між позивачем та відповідачем  було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 458500 грн. строком до 12.06.2018 року зі сплатою  відсотків за користування кредитом у розмірі 19,5 % річних, відповідно до умов договору позичальник зобов’язувався  повернути  вказані кредитні кошти  та нараховані відсотки за користування кредитом,  однак відповідачем умови кредитного договору не виконані, загальна сума заборгованості відповідача перед банком з нарахуванням процентів, пені становить  524661 грн.53 коп. Оскільки  боржник  не виконує свої зобов’язання за договором, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості та  судові витрати по справі.

 В судовому засіданні представник позивача за дорученням зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача  517661 грн.53 коп. заборгованості та судові витрати по справі.

 Відповідач позов визнав, суму заборгованості за кредитним договором не оспорює.

 За п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

 Так, судом встановлено, що між  позивачем  в особі керуючого Печерським відділенням  м. Києва та  відповідачем  20.06.2008 року було укладено  договір відновлювальної кредитної лінії № 2622, за умовами якого банк надає позичальнику кредит  в сумі  458500 грн. строком  до  12.06.2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 19,5 % річних, що стверджується копією кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається на споживчі цілі готівкою у вигляді  відновлювальної кредитної лінії окремими частинами /траншами/ . Сукупна вартість кредиту, орієнтовний графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку № 1-3 до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

 Згідно умов кредитного договору позичальник зобов’язувався  прийняти, належним чином використати  та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

В суді також було встановлено, що  позичальник  не виконав умови кредитного договору щодо своєчасного повернення основного кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Наведене підтверджується розрахунком  кредиторської заборгованості, який проведено позивачем, відомостями про рух коштів на рахунку позичальника, листами –повідомленнями банку на адресу позичальника про наявність у нього заборгованості, не оспорюється відповідачем в суді.

Позивач просить суд стягнути всю суму заборгованості за кредитним договором  з боржника достроково.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов’язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу,  надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його  невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання /неналежне виконання/.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення  повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.2.2 договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення  суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, суму процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов’язань за цим договором або за договором застави /іпотеки/, в тому числі у випадку затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором на один календарний місяць.

Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку.

Як вбачається з матеріалів справи, таку вимогу банком було надіслано на адресу позичальника 05.03.2009 року.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором з нарахуванням пені станом на  04.12.2009 року становить 524661 грн.53 коп., а саме: 458500 грн. - залишок строкової  заборгованості по кредиту, 62437,16 грн. – залишок простроченої заборгованості по відсотках,  3724,37 грн. -пеня за порушення строків сплати кредиту, але після звернення до суду позивача відповідачем  було сплачено в рахунок погашення заборгованості 7000 грн.

А тому представником позивача зменшено суму заборгованості до                               517661 грн.53 коп.

Розрахунок заборгованості  проведено відповідно до умов кредитного договору і в розмірах, передбачених умовами договору, до того ж, вказану суму заборгованості за кредитним договором відповідач  не оспорював.

Крім того, право кредитора вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом передбачено і ст.1050 ЦК України, на що вказано вище в рішенні.

Отже, з врахуванням всього наведеного суд вважає за можливе позов задовольнити і стягнути з відповідача  вказану вище заборгованість за кредитним договором, тобто, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК України  підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача  і судові витрати по справі, а саме: сплачене позивачем держмито /судовий збір/ в сумі  1700 грн.  та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  відповідно до наданих платіжних доручень,  всього                   1820 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 1050,1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 79,81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

                                     В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України « в особі філії – Печерське відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» 517 661 грн.53 коп. заборгованості та 1820 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                             Суддя                                  Дмитренко А.М.