Справа №  2-192/2010 року

                      Р І Ш Е Н Н Я

                        ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

1 березня  2010 року Автозаводський райсуд м. Кременчука в складі: головуючого – судді – Соболєва В.А.,

при секретарі – Полтавській Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому  Кременчуцької   міської ради про визнання  свідоцтва  про  право  власності частково недійсним, визнання права власності, встановлення порядку  користування    квартирою,

                 в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, виконкому  Кременчуцької міської ради  про визнання   свідоцтва про право власності  частково  недійсним, визнання  права  власності, встановлення     порядку  користування     квартирою, вказуючи, що  вона, ОСОБА_1,  перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 20.07.1997 року  по 10.06.2008 року. Дітей   від шлюбу  не мають. 21.11.1997 року ОСОБА_2, як голова  сім”ї,   підписав  угоду  дольової участі у   будівництві житла  з АТ “Освіта”, передав АТ “Освіта” гроші 12000 грн, а  останнє  побудувало та передало у власність  квартиру АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на квартиру  було  виписане тільки на ім.”я ОСОБА_2, хоча квартира є їх  спільною сумісною   власністю, оскільки гроші, які були  за неї заплачені, є спільним  сумісним майном  подружжя. Просила суд  визнати  вищевказане свідоцтво  частково недійсним, визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частину   спірної квартири. Крім того, просила  суд встановити  порядок користування  квартирою: виділити їй  у користування  кімнату  площею 17,1 кв.м., лоджію  площею 1,9 кв.м, відповідачу виділити кімнату  площею 12,6 кв.м, кухню, ванну кімнату, коридор, санвузол залишити у загальному  користуванні.

Представник  позивачки ОСОБА_3  просив  позов  задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просив   відмовити  у задоволенні позову.

Представник  відповідача ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні

позову.

    Представник відповідача -  Кременчуцького міськвиконкому ОСОБА_5  просила справу розглядати  у її відсутність.

    Треті особи – ТОВ “Житлорембудсервіс”, КП “Кременчуцьке МБТІ” просили справу розглядати без участі їх  представників.

    Третя особа  ОСОБА_6 – мати відповідача -  вважала, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки  гроші на придбання спірної квартири давала лише вона, ОСОБА_6

    Третя особа – ОСОБА_7 – батько   відповідача -   пояснив, що  спірна квартира придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

    Вислухавши пояснення  сторін, їх представників, третіх осіб, показання свідка, вивчивши матеріали справи, суд знайшов позов таким,  що підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 20.07.1997 року  по 10.06.2008 року. Дітей   від шлюбу  не мають. 21.11.1997 року ОСОБА_2, як голова  сім”ї,   підписав  угоду  дольової участі у   будівництві житла  з АТ “Освіта”, передав АТ “Освіта” гроші 12000 грн, а  останнє  побудувало та передало у власність  квартиру АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на квартиру  було  виписане тільки на ім.”я ОСОБА_2, хоча квартира є їх  спільною сумісною   власністю, оскільки гроші, які були  за неї заплачені, є спільним  сумісним майном  подружжя.

    Необхідність звернення ОСОБА_1 до суду виникла в зв”язку з тим, що ОСОБА_2АП. залишив її,   подружжя розпалось.

    Згідно ст. 23 КпШС України  при укладенні угод одним  з подружжя  вважається, що  він діє за згодою  другого з подружжя.

    Згідно зі ст. 28 КпШС України  в разі поділу  майна,  яке є   спільною сумісною власністю  подружжя, їх частки визнаються рівними.

    Таким  чином,  спірна квартира є  спільним майном  подружжя, оскільки на її придбання   витрачені  спільні кошти подружжя.

    Доводи ОСОБА_2 про те, що  гроші на спірну квартиру йому  подарувала його мати ОСОБА_6, суд не   прийняв  до уваги, оскільки вони були спростовані  показаннями свідка ОСОБА_8,  матері  позивачки, яка пояснила, що також давала гроші дочці на придбання  квартири,   поясненням батька відповідача – ОСОБА_7, який пояснив, що на  придбання квартири гроші  давали  батьки обох сторін, відсутністю нотаріально  посвідченого договору дарування грошей, який міг би бути об”єктивним, чітко зафіксованим  у часі та документально  доказом дарування грошей.

    Враховуючи   вищевикладене, суд знайшов, що   свідоцтво  про право  власності на спірну квартиру  необхідно визнати частково недійсним, визнати за  ОСОБА_1 право  власності на ? частину  спірної квартири.

    Суд вважав можливим і необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 і в частині встановлення порядку користування спірною квартирою, тобто  виділити  Черні ліній С.Г.  у користування   кімнату  “2”  площею 17, 1 кв.м.  і лоджію 1,9 кв.м., ОСОБА_2 -  кімнату “3”  площею 12,6 кв.м., кухню, ванну кімнату, коридор, туалет залишити у загальному користуванні.

    При цьому суд  врахував, що  ОСОБА_2  фактично не проживає у спірній квартирі, має ? частину  у квартирі  своїх батьків,  однокімнатну квартиру.

    Керуючись ст. 23, 28 КпШС України,  ст. 209, 213, 215 ЦПК України,  суд

                В и р і ш и в :

    Позов ОСОБА_1 задовольнити:  визнати   свідоцтво № 18  від 20.01.1999 року, видане  Кременчуцькою  міською радою Полтавської області ОСОБА_2 на право власності на квартиру АДРЕСА_1   частково недійсним.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири № 50 в буд.. 25   по вул.. Карнаухова  в м. Кременчуці.

    Встановити порядок  користування  квартирою № 50 буд. 25   по вул.. Карнаухова в м. Кременчуці  слідуючим чином:  виділити у  користування  Черні ліній ОСОБА_9  кімнату “2”  площею 17,1 кв.м.,  лоджію  площею 1,9 кв.м., виділити  у користування ОСОБА_2  кімнату  “3”  площею 12,6 кв.м, кухню, ванну  кімнату, коридор,  туалет залишити  у загальному користуванні.    

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано протягом десяти днів з дня його  проголошення.  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м. Кременчука.

    В разі неподання заяви про апеляційне оскарження рішення набирає чинності після закінчення десятиденного  терміну з дня його  проголошення,  а в разі неподання  апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.

Суддя: