Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 320/3560/18

провадження № 61-5051св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,

представник позивача (заявника)- ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «БІОЛ», товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛ», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛ» на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року у складі судді Міщенко Т. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЛ» (далі - ТОВ «БІОЛ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛ» (далі - ТОВ «ТД «БІОЛ»), ОСОБА_3 , у якому просив визнати дії відповідачів неправомірними, як такі, що призвели до порушення права власності та спричинили шкоду; визнати недійсними договори, за якими були продані транспортні засоби, належні ТОВ «БІОЛ», на користь ТОВ «ТД «БІОЛ»; застосувати наслідки недійсності договорів шляхом зобов`язання ТОВ «ТД «БІОЛ» повернути ТОВ «БІОЛ» транспортні засоби та стягнути з відповідачів у солідарному порядку завдану майнову та моральну шкоду у розмірі 31 949 837 грн 55 коп.

Разом з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про його забезпечення, у якій просив суд накласти арешт на транспортні засоби, право власності на які перейшло за оспорюваними правочинами, опечатати та передати на відповідальне зберігання ТОВ «БІОЛ» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, будинок № 21; заборонити посадовим особам та представникам ТОВ «БІОЛ» та ТОВ «ТД «БІОЛ» користуватись, відчужувати, переоформлювати, здійснювати перереєстрацію або розпоряджатись іншим чином транспортними засобами; заборонити транспортним засобам виїзд за межі м. Мелітополь Запорізької області; накласти арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «БІОЛ» у межах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України; накласти арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «ТД «БІОЛ» у межах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України; накласти арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат необхідних для сплати податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України; накласти арешт на готову продукцію, що виготовлена та належить ТОВ «БІОЛ» та зберігається за адресою: Запорізька область , м. Мелітополь, вул. Мічуріна, будинок № 13/ 1.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що предметом позову є, зокрема, вимога про зобов`язання ТОВ «ТД «БІОЛ» повернути отримані транспортні засоби, однак протягом розгляду справи ТОВ «ТД «БІОЛ» може провести відчуження таких транспортних засобів, здійснити протягом розгляду справи вивезення цих транспортних засобів, чи виїзд за межі місця їх обліку з метою ускладнення виконання рішення суду, навмисно чи ні пошкодити вказані транспортні засоби. А тому вважав, що необхідно вжити заходи забезпечення позову з метою запобігання таким діям, що можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, предметом позову є також відшкодування завданої майнової та моральної шкоди солідарно з відповідачів, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, враховуючи розмір заявленого відшкодування.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на наступні транспортні засоби, що зареєстровані на праві власності за ТОВ «ТД «БІОЛ», а саме: WIELTON PC 2SP, тип причіп бортовий - Е, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; RENAULT MIDLUM, тип вантажний бортовий - С, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; KOGEL YN18, тип загальний причіп пр-бортовий-тентований, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; ГАЗ 3307, тип вантажний сміттєвоз, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; WIELTON PC 16К, тип загальний причіп пр-бортовий-тентований, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; WIELTON PC 16S, тип загальний причіп пр-бортовий-тентований, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 NS3S, тип загальний причіп пр-бортовий-тентований, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль RENAULT PREMIUM 430.19, тип вантажний сідловий тягач, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; MAN TGX 26.440, тип вантажний загальний бортовий - тентований, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; MAN TGX 26.440, тип вантажний загальний бортовий - тентований, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 ; MERSEDES-BENZ ATEGO 1518L, тип бортовий - С, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 ; FORD TOURNEO, тип легковий універсал-В, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 ; RENAULT MIDLUM 190.08, тип бортовий тентовий - вантажний, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ; ГАЗ 5312, тип вантажний бортовий, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_15 ; MITSUBISHI PAGERO SPORT, тип загальний легковій універсал - В, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16 ; RENAULT MASTER, тип бортовий - С, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_17 ; RENAULT MASTER, тип загальний вантажний бортовий - тентовий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18 ; MAN TGX 26.440, тип загальний вантажний бортовий - тентований, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19 ; WIELTON PC 16 K , тип загальний причіп пр-бортовий-тентований, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_21 ; RENAULT PREMIUM 440.26, тип бортовий - С вантажний, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_22 ; МАN ТGХ 26.440, тип загальний вантажний бортовий - тентований, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_23 ; SCHMITZ GONHA, тип загальний напівпричеп н/пр - бортовий-тентований, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_24 , які опечатати та передати на відповідальне зберігання ТОВ «БІОЛ» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, будинок № 21.

Накладено арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «БІОЛ» умежах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком

виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

Накладено арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «ТД «БІОЛ» у межах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

Накладено арешт на всі поточні банківські рахунки, що належать ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог, а саме 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала міськрайонного суду мотивована тим, що суд першої інстанції визнав за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 в частині накладення арешту на транспортні засоби, правочини щодо відчуження яких є предметом спору та передати їх на відповідальне зберігання ТОВ «БІОЛ». Крім того, задоволено вимоги позивача щодо накладення арешту на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «ТД «БІОЛ», ТОВ «БІОЛ» та ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., оскільки неприйняття перерахованих засобів щодо забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Щодо вимог про заборону посадовим особам та представниками ТОВ «БІОЛ», а також посадовим особам та представникам ТОВ «ТД «БІОЛ» користуватися, відчужувати, переоформляти, здійснювати перереєстрацію або розпоряджатися іншим чином вищевказаними транспортними засобами, а також заборону усім вищевказаним транспортним засобам виїзд за межі м. Мелітополя Запорізької області, то міськрайонний суд залишив такі вимоги без задоволення, оскільки судом вже вирішено питання про їх арешт та передачу на відповідальне зберігання. Вирішуючи питання щодо накладення арешту на готову продукцію, що виготовлена та належить ТОВ «БІОЛ», то суд виходив з того, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, оскільки судом вирішено питання щодо забезпечення позову ОСОБА_1 у обсязі, необхідному для реального виконання судового рішення, у задоволенні вимог щодо арешту готової продукції ТОВ «БІОЛ» відмовлено.

Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову у частині накладення арешту на всі поточні банківські рахунки, які належать відповідачам у межах суми позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., суд першої інстанції виходив з правомірності, співмірності та обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ТОВ «БІОЛ», ТОВ «ТД «БІОЛ» задоволено частково. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року про забезпечення позову у вказаній справі у частині накладення арешту на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «БІОЛ», на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «ТД «БІОЛ», на всі поточні банківські рахунки, що належать ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України, скасовано та прийнято у цій частині нову постанову. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на належних ТОВ «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп. за винятком коштів, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на належних ТОВ «ТД «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком коштів, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на належних ОСОБА_3 рахунках у банківських установах у межах позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком коштів, необхідних для сплати обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

В іншій частині ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року про забезпечення позову залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із її доведеності, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову майнового характеру. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки відповідачі вже вчиняли дії з відчуження спірного майна, та здійснив заходи, спрямовані на нівелювання ризиків, пов`язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна. Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що вжиті судом заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортні засоби, які відчужено за договорами купівлі-продажу, призведуть до зупинення господарської діяльності ТОВ «ТД «БІОЛ». При цьому суд першої інстанції, обираючи захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «БІОЛ», ТОВ «ТД «БІОЛ», ОСОБА_3 , не врахував, що накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, у яких вони відкриті, надаються суду заявником, тому ухвалу міськрайонного суду в частині забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «БІОЛ», ТОВ «ТД «БІОЛ», ОСОБА_3 згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України вважав необґрунтованою і визнав обґрунтованими вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., які знаходяться на належних ТОВ «ТД «БІОЛ» та ТОВ «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, на належних ОСОБА_3 рахунках у банківських установах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «ТД «БІОЛ», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі ухвали суду першої інстанції була повністю заблокована законна господарська діяльність ТОВ «ТД «БІОЛ», ТОВ «БІОЛ», завдано шкоди відповідачеві ОСОБА_3 , який є директором ТОВ «ТД «БІОЛ», оскільки ухвалою суду було накладено арешт на всі транспортні засоби, зареєстровані на праві власності за ТОВ «ТД «БІОЛ», було накладено арешт на усі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «ТД «БІОЛ», ТОВ «БІОЛ», ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України. Однак, вказувало на те, що 20 000 000 грн із вказаної суми, це сума заявлена для відшкодування моральної шкоди. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд фактично вирішив спір по суті, застосувавши такі заходи забезпечення позову, які є тотожними задоволенню позовних вимог ОСОБА_1 Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Усі транспортні засоби, на які судом було накладено арешт та ухвалено опечатати й передати ТОВ «БІОЛ», щоденно використовуються у законній господарській діяльності ТОВ «ТД «БІОЛ», оскільки виготовивши посуд на замовлення контрагентів, товариство зобов`язане доставити його замовнику. Заходи забезпечення позову, застосовані судами, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суд апеляційної інстанції, накладаючи арешт на грошові кошти у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «БІОЛ», ТОВ «ТД «БІОЛ», ОСОБА_3 вийшов за межі вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, що надійшла від ОСОБА_1 разом із позовом, який не просив накладати арешт на грошові кошти, а просив накласти арешт на розрахункові рахунки у банківських установах, що належать відповідачам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Біол», ТОВ «ТД «Біол», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди та витребувано з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області указану цивільну справу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БІОЛ», ТОВ «ТД «БІОЛ», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Предметом судового розгляду у вказаній справі, зокрема є вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «ТД «БІОЛ» повернути ТОВ «БІОЛ» 22 транспортних засоби, отриманих за договорами купівлі - продажу, відшкодування ТОВ «ТД «БІОЛ», ТОВ «БІОЛ», ОСОБА_3 у солідарному порядку заподіяної майнової шкоди у розмірі 11 949 837 грн 55 коп., відшкодування ТОВ «ТД «БІОЛ», ТОВ «БІОЛ», ОСОБА_3 у солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 20 000 000 грн.

Відповідно до звіту з оцінки майна від 22 грудня 2017 року вартість об`єкту оцінки колісних транспортних засобів, що були у використанні, станом на 22 грудня 2017 року складає 11 949 837 грн 55 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ТОВ «ТД «БІОЛ» підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про презумпцію правочинів і необґрунтованість позову є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Скасовуючи ухвалу міськрайонного суду в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на належних ТОВ «ТД «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком коштів, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України, суд апеляційної інстанції не врахував того, що такі заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки 20 000 000 грн із вказаної суми, це сума заявлена для відшкодування моральної шкоди.Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про накладення арешту на кошти ТОВ «ТД «БІОЛ», оскільки судами встановлено, що відповідно до звіту з оцінки майна від 22 грудня 2017 року вартість об`єкту оцінки колісних транспортних засобів, що були у використанні, станом на 22 грудня 2017 року складає 11 949 837 грн 55 коп., а, отже, накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на належних ТОВ «ТД «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., з яких 20 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

Також враховується, що накладено арешт на грошові кошти інших відповідачів, які судові рішення не оскаржили, що є достатнім.

При цьому суд апеляційної інстанції не врахував вимог закону про те, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, з урахуванням зазначених обставин та указаних вимог закону, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій частині щодо ТОВ «ТД «БІОЛ».

Скасовуючи ухвалу міськрайонного суду в частині накладення арешту на всі поточні банківські рахунки, що належать ТОВ «БІОЛ», на всі поточні банківські рахунки, що належать ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати та обов`язкових внесків, зборів та платежів, передбачених законодавством України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що суд першої інстанції, обираючи захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «БІОЛ», ОСОБА_3 , не врахував, що накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Інформація про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником, тому суд дійшов в цій частині обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах заявлених позовних вимог у розмірі 31 949 837 грн 55 коп., які знаходяться на належних ТОВ «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, та на належних ОСОБА_3 рахунках у банківських установах.

Залишаючи в іншій частині ухвалу міськрайонного суду про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову без змін, суд апеляційної інстанції виходив із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову майнового характеру. Висновки суду першої інстанції щодо наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки відповідачі вже вчиняли дії з відчуження спірного майна, та здійснив заходи, спрямовані на нівелювання ризиків, пов`язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна, є законними та обґрунтованими. Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що вжиті судом заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортні засоби, які відчужено за договорами купівлі-продажу, призведуть до зупинення господарської діяльності ТОВ «ТД «БІОЛ».

При цьому, погоджуючись з висновками судів у цій частині судових рішень, Верховний Суд враховує і те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на час перегляду ухвали районного суду в апеляційному порядку за виділеними матеріалами щодо забезпечення зазначеного позову, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсними спірних договорів, а ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2019 року, а, отже, рішенням районного суду, на забезпечення якого вживались зазначені заходи, вирішено спір і рішення набрало законної сили.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги ТОВ «ТД «БІОЛ» щодо застосування судом заходів забезпечення позову, які є тотожними заявленим позовним вимогам, оскільки предметом позову є визнання дій неправомірними; визнання договорів, за якими транспортні засоби, які належали ТОВ «БІОЛ», були відчужені на користь ТОВ «ТД «БІОЛ» недійсними, зобов`язання останнього повернути отримані транспортні засоби та відшкодування майнової та моральної шкоди. За результатами оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був накладений арешт на транспортні засоби та грошові кошти відповідачів. Таким чином, застосовуючи вказані заходи забезпечення позову, суд не надавав оцінки спірним договорам, не визнавав їх недійсними, не стягував грошових коштів з відповідачів.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на належних ТОВ «ТД «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛ» задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на належних товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОЛ» рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович