КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/15406/18 Головуючий у суді першої інстанції:Бабко В.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9687/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції:Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

01 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та з урахуванням уточнених позовних вимог 09.04.2019 позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 ; - визнати наступні способи участі батька у вихованні з дочкою: особисті побачення з донькою три рази на тиждень без супроводу матері або інших осіб, вівторок та четвер з 18:00 год. до 21:00 год., у неділю з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання батька, навчання дитини або в громадських місцях; спільний відпочинок з дитиною два рази на рік по 16 календарних днів без супроводу матері або інших осіб; необмежене спілкування з донькою, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою; в день побачення з донькою, батько має права забирати доньку з дому/школи особисто; в разі зміни донькою місця проживання, перебування, навчання,

номеру телефону або інших обставин, відповідачка зобов`язана повідомити позивача про зміну таких обставин, зазначивши нові дані, не пізніше наступного дня після дня, в якому відбулись такі зміни; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні.

Встановлено порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_4 .

В інших позовних вимогах відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 352,40грн.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в результаті неправильного дослідження та оцінки наданих доказів, а також неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що суттєво вплинуло на вирішення справи по суті.

Пред`являючи позов до суду та його уточнюючи, він просив визначити способи його участі у вихованні та спілкуванні з відповідним перерахуванням цих способів. При цьому вказував, що судом визнано недоцільним встановлення конкретного графіку спілкування з дитиною, але не вмотивована відмова в задоволенні інших позовних вимог.

Висновок служби у справах дітей Деснянської РДА м. Києва носить лише рекомендаційний характер, а не обов`язковий, а тому не може бути прийнятий , як належний доказ, як і доказ психоконсультаційного дослідження. На його думку, суд законодавчо не мав права покладати на малолітню дитину відповідальність щодо вирішення спору та встановлення такого порядку спілкування, як «виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини». Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Судом були враховані усі позовні вимоги позивача, яким надана відповідна правова оцінка. Суд постановив справедливе рішення, врахував якнайкращі інтереси дитини ОСОБА_5 , врахувавши її особисте відношення до батька. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача в судове засідання, який про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, позивач направив для участі у справі свого представника.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч.4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування .

Задовольняючи частково позовні вимоги, зобов`язуючи ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні, а також встановлючи порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001року, та прийняв до уваги протокол психоконсультативного обстеження ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 05.07.2018, покази свідка (старшої сестри) та Висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25.02.2019 №102/03/37-1550, згідно із яких убачається, що особиста думка дитини, саме про те, що у ОСОБА_5 є страх перед батьком та на даний час відсутнє бажання спілкуватися з ним.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального

права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, рішення суду не відповідає вимогам вищезазначеної норми, при його ухваленні суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необгрутованого рішення.

Стаття 10 ЦПК України визначає верховенство права та законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

15.10.1993 між ОСОБА_1 -позивачем та ОСОБА_2 - відповідачем, Відділом РАЦС Деснянського РУЮ міста Києва було зареєстровано шлюб, актовий запис - № 1542. Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15.01.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю.

Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 15.03.2018 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

Самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні та утриманні спільної дитини, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх малолітньою дитиною батька, який мешкає окремо від дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Позовні вимоги позивача зводились до того, що він позбавлений можливості спілкування та виховання малолітньої доньки, а тому просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 ; - визначити наступні способи участі батька у вихованні з дочкою: особисті побачення з донькою три рази на тиждень без супроводу матері або інших осіб, вівторок та четвер з 18:00 год. до 21:00 год., у неділю з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання батька, навчання дитини або в громадських місцях; спільний відпочинок з дитиною два рази на рік по 16 календарних днів без супроводу матері або інших осіб; необмежене спілкування з донькою, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою; в день побачення з донькою, батько має права забирати доньку з дому/школи особисто; в разі зміни донькою місця проживання, перебування, навчання, номеру телефону або інших обставин, відповідачка зобов`язана повідомити позивача про зміну таких обставин, зазначивши нові дані, не пізніше наступного дня після дня, в якому відбулись такі зміни.

Враховуючи рівні права батька щодо дитини із її матір`ю, все ж, при визначенні конкретних способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, слід брати до уваги, найперше, інтереси дитини, поскільки їй не має бути завдано шкоди такими конкретними способами участі, які встановлюються для батька.

Тож в даному випадку має бути розумний баланс між забезпеченням належного батьківського виховання, реалізацією батьком своїх прав, і інтересами дитини.

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Під час вирішення спору щодо участі батька у вихованні дитини колегія суддів бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, небайдуже ставлення позивача до виховання дитини, а саме, нехтування своїм професійним зростанням, всупереч своїй чоловічій гідності, що підтверджується його перебуванням у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що зустрічається вкрай рідко, а також наявність відповідної подяки зі шкільного закладу свідчить не лише про бажання батька брати участь у спілкуванні та виховання дитини, але і про безпосередню його участь у цьому процесі.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В той же час, Службою у справах дітей Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією до суду наданий письмовий висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини № 102/03/37-1550 від 25.02.2019 щодо доцільності встановлення графіку спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньої дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого, враховуючи особисту думку дитини та її інтереси, керуючись статтями 19, 159, 171 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, вважає не доцільно встановлювати будь-який конкретний графік спілкування батька, ОСОБА_1 , з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , та рекомендувати зустрічі, виключно, за домовленістю та бажанням дитини.

Встановлюючи порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з рекомендацій Служби у справах дітей і що таке спілкування дитини з батьком повинно здійснюватись виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_4 . Тобто, таке вирішення спору свідчить лише про те, що виконання рішення суду покладено виключно на дитину, а батькові при цьому не залишено права вибору, незважаючи на те, що батько бажає приймати участь у спілкуванні та вихованні доньки.

До того ж, батьківство - це велика відповідальність, а роль батька у вихованні дитини важлива не менше, ніж роль матері. Щасливе дитинство і гармонійний розвиток дитини можливі лише за активної участі обох батьків, причому спосіб виховання дівчинки має певні відмінності, які теж потрібно враховувати.

За звичай, заради своєї доньки сторонам у справі (батькам) варто було б порозумітися та без емоцій домовитись про те, як батько буде спілкуватися з донькою, оскільки дитина проживає з матір`ю та слід було усвідомити, що стосунки батька і доньки відіграють життєво важливу роль у становленні особистості майбутньої жінки.

На жаль сторони після розлучення не змогли вирішити питання спілкування та виховання малолітньої доньки мирним шляхом, що і призвело до судового спору.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд законодавчо не мав права покладати на малолітню дитину відповідальність щодо вирішення спору та встановлення такого порядку спілкування, як «виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини» заслуговують на увагу, оскільки фактично спір між сторонами не вирішений, а дитина в даних правовідносинах між батьками залишається їх заручником.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав оцінку всім доказам у справі і прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог у такий спосіб, оскільки спір між сторонами фактично залишається не вирішеним.

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, апеляційний суд приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення, яким слід зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні. Визначити спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень.

Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином:

-кожного вівторка з 17 до 20 год.;

-кожної неділі з 11 до 16 год. Протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля. В подальшому, без присутності матері та фахівця.

Дозволити батьку ОСОБА_1 необмежене спілкування з донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, окрім нічних годин з 21-00 до 07-00 год. Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання та засобів зв`язку дитини ОСОБА_4 . Всі побачення батька з дитиною здійснювати за згодою дитини. У іншій частині позовних слід вимог відмовити.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. При цьому, також слід враховувати складні обставини, які склалися між самими батьками та вік дитини.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді першої, апеляційної інстанцій та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, необхідно віднести на відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні.

Визначити спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень.

Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином:

-кожного вівторка з 17 до 20 год.;

-кожної неділі з 11 до 16 год. Протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля. В подальшому, без присутності матері та фахівця.

Дозволити батьку ОСОБА_1 необмежене спілкування з донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, окрім нічних годин з 21-00 до 07-00 год. Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання та засобів зв`язку дитини ОСОБА_4 . Всі побачення батька з дитиною здійснювати за згодою дитини.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1321,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: