Справа № 2-1101/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 березня 2010  року                    Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді  Мички Б.Р.

при секретарі – Диді М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 „Львівські автобусні заводи” про стягнення компенсації,  індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію втраченої частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі  1370, 95 грн., індексацію заробітної плати у зв’язку з ростом споживчих цін в сумі   755, 93 грн.  за період з січня 2008 року по березень 2009 року та моральну шкоду в розмірі п’яти тисяч гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.04.2007 р. по даний час перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді провідного інженера-конструктора. Рішенням та судовим наказом Сихівського районного суду м. Львова з відповідача ОСОБА_2 „ЛАЗи ” стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 11 105, 52 грн.  Оскільки були порушенні строки виплат заробітної плати, просить суд стягнути з відповідача компенсацію витрати частини заробітної плати, суму індексації з врахуванням рівня інфляції та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В судовому  засіданні  позивач підтримав позовні вимоги,  дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви, моральну шкоду  обґрунтовує тим, що являється єдиним годувальником в сім’ї,  має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка знаходиться в декретній відпустці.  

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов заперечила, подала власний розрахунок, однак вважає, що в поданні слід відмовити, оскільки несвоєчасна виплата заробітної плати відбулась не з вини адміністрації заводу, а з вини працівників, які приймали участь у страйку.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, пр-ка відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як вбачається з рішення Сихівського районного суду м. Львова від 31 грудня 2008 року та Судовим наказом виданим Сихівським районним судом м. Львова від 26 травня 2009 року з відповідача ОСОБА_2 „Львівські автобусні заводи” було стягнуто заборгованість по заробітній платі на загальну суму 11 105, 52 грн.

             Згідно Закону України “Про компенсацію частини заробітної плати у зв’язку з затриманням термінів її виплати” компенсації підлягають доходи громадян, що не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата. З врахуванням  коефіцієнтів приросту споживчих цін, за якими потрібно нараховувати компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, сума компенсації невиплаченої заробітної плати, що підлягає стягненню в користь позивача становить  1315, 00 грн.

Відповідно до Закону України „Про індексації грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, а саме заробітна плата. З врахуванням перевищення порогу індексації розмір індексації по заробітній платі позивача складає    755, 93 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом  моральної шкоди  працівнику  провадиться  у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв’язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

З врахуванням обставин справи, наданих суду доказів, суд вважає, що задоволенню підлягає  моральна  шкода  у  розмірі  500 грн., оскільки  встановлено, що  внаслідок порушення трудових прав ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, зокрема, неотримання заробітної плати призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підстав  для  відшкодування  моральної  шкоди  у  більшому  розмірі  суд  не  вбачає.

Із відповідача слід стягнути судові витрати, а саме судовий збір в сумі 51, 00  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120, 00  грн., оскільки згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. “Про державне мито” позивачі за позовами про стягнення заборгованості по заробітній платі звільнені від сплати державного мита.

На підставі ст.115 КЗпП України, ст. 237-1 КЗпП України Закону України “Про компенсацію частини заробітної плати у зв’язку з затриманням термінів її виплати”, Закону України „Про індексації грошових доходів населення”  та керуючись ст.ст. 10, 60,  209, 212, 215, 218  ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 „Львівські автобусні заводи” на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у зв’язку із ростом споживчих цін 755, 93 грн.  та  компенсацію  витрати частини  зарплати  у   зв’язку  із затримкою  у  виплаті 1315, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі  500, 00 грн.  

             Стягнути з ТЗОВ „Львівські автобусні заводи” 171, 00  грн . судових витрат.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Рішення є оригіналом, виготовлено в одному примірнику, зберігається у цив. справі №2-1101 \ 2010 р.