УХВАЛА

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №520/1693/19

адміністративне провадження №К/9901/26056/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Саприкіної І. В.,

суддів: Стародуба О. П., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В. на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») Шевченко О.В. (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 , як вкладника АТ «ВТБ Банк», який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду у розмірі 199 900, 00 грн.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2019 року позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду.

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду надати до Фонду доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 , як вкладника АТ «ВТБ Банк», який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду у розмірі 199 900, 00 грн.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції в частині, а саме:

- зобов`язання Уповноваженої особи Фонду надати до Фонду доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 , як вкладника АТ «ВТБ Банк», який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду у розмірі 1 499, 25 грн, що були списані банком. Таким чином, на рахунку позивача знаходились кошти у розмірі 198 400, 75 грн.

Відмовив у задоволенні в цій частині позовних вимог.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року залишив без змін.

10 вересня 2019 року Уповноважена особа Фонду направила до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З касаційної скарги вбачається, що Уповноважена особа Фонду оскаржує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року. Предметом розгляду у цій справі є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати додаткову інформацію для включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Тлумачення ч. 6 ст. 12 КАС України свідчить, що малозначна справа є такою у силу своїх властивостей незалежно від того, чи визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки ч. 6 ст. 12 КАС України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» КАС України, то вона поширюється і на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року (справа № 820/1317/16) та від 12 грудня 2018 року (справа № 814/4091/15).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В. на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Надіслати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В. копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: О. П. Стародуб

В. М. Кравчук