УХВАЛА

07 жовтня 2019 року

Київ

справа №695/1126/17

адміністративне провадження №К/9901/27304/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року

у справі №695/1126/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, Управління Держпраці у Черкаській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 23-13-09/211-142 від 21 березня 2017 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено.

26 вересня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №695/1126/17.

В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в якому скаржник вказує на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції було отримано 27 серпня 2019 року, що підтверджує копією поштового конверту.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога скасування про постанови про накладення штрафу № 23-13-09/211-142 від 21 березня 2017 року у розмірі 96000 грн (зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є ознакою справ які віднесені до категорії справ незначної складності).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з п. 6 ч. 6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

Відповідно до п. 10 ч. 6 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600,00 грн.

Зважаючи на приписи п.п. 3, 6, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб`єктного складу учасників справи, її складності, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

При постановлені рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 25 липня 2019 року у справі №215/2825/16-а (2-а/215/90/16).

Крім того, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для перегляду Верховним Судом судового рішення у даній справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в касаційному порядку.

Посилання скаржника на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №127/21595/16-ц, не заслуговує на увагу, оскільки здійснюючи посилання на правову позицію Верховного Суду у цій справі, скаржник просить суд касаційної інстанції здійснити нову оцінку доказів та встановити обставини справи, зокрема, щодо укладання договорів з працівниками, допущення до роботи без оформлення відповідних наказів та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Аналогічна позиція стосовно застосування ст. ст. 12, 333 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 01 квітня 2019 року у справі №0240/3257/18-а, від 04 квітня 2019 року у справі №0940/1549/18, від 11 квітня 2019 року у справі №0640/3509/18.

Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина "с" статті 7 Рекомендацій).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та BruallaGomezdelaTorre v. Spain (Бруалья Ґомес де лаТорре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Поновити Управлінню Держпраці у Черкаській області строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №695/1126/17.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №695/1126/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко