ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.02.2010 року Справа № 1/93
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лазненко Л.Л.
суддів Іноземцевої Л.В.
Перлова Д.Ю.
секретар
судового засідання Михайличенко Д.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача: Онуфрієнко А.А., дов. № 9, від 04.01.2010;
від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 286, від 16.07.2009;
розглянувши
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, м. Київ
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 24.11.2009
у справі № 1/93 (суддя –Ворожцов А.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ
про стягнення 108 900 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом з урахуванням його уточнення, про стягнення з підприємця –фізичної особи ОСОБА_6, м. Луганськ
1) компенсації за порушення авторських прав у розмірі 108900 грн. 00 коп.,
2) штрафу до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача,
3) судових витрат зі сплати адвокатських послуг у розмірі 5000 грн. 00 коп., а також зобов'язання відповідача опублікувати за власний рахунок в газеті "Луганська правда" резолютивну частину судового рішення
4) припинити порушення авторських прав позивача.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі №1/93 (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволений частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 1089000 грн. 00 коп. –компенсації за порушення авторських прав.
На користь Державного бюджету України - 10890 грн. 00 коп. штрафу.
Окрім цього, відповідач зобов’язаний судом опублікувати за власні кошти в газеті «Луганська правда»резолютивну частину судового рішення по справі №1/93.
В задоволенні вимог про зобов’язання припинити порушення авторських прав позивача відмовлено, оскільки позивачем не визначено, саме у який спосіб треба зобов’язати відповідача припинити порушення авторських прав, «тому ця абстрактна вимога задоволенню не підлягає».
Понад з цим, судовим органом зазначено, що вказана вимога є законною, обґрунтованою, такою, що підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, місцевим господарським судом вказано, що такі витрати –5000 грн. 00 коп. не підлягають до стягнення, оскільки суд не має можливості визначити вартість адвокатських послуг саме за цією справою (№ 1/93).
Обидві сторони по справі оскаржили до Луганського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі № 1/93.
За апеляційною скаргою без номеру від 09.12.2009 позивач у справі не погодився з тим, що судом першої інстанції незаконно не стягнуті з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката.
Оскаржене рішення по справі заявник апеляційної скарги вважає прийнятим з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки адвокатом надані всі послуги відносно предмету укладеного 10.06.2009 договору №ЛУ-15/09, позивачем сплачені у повному обсязі адвокату ОСОБА_7 гонорар у сумі 5000 грн. в рамках реалізації зазначеного договору, це документально підтверджено.
З такого, апелянт прохає частково скасувати оскаржене по справі рішення –в частині відмови в стягненні витрат по сплаті послуг адвоката, за прийнятим новим рішенням в цієї частині повністю задовольнити позовні вимоги, а решту рішення господарського суду Луганського області залишити без змін.
За апеляційною скаргою без номеру від 07.12.2009 відповідач у справі прохає скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі №1/93, а за постановленим новим відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянтом наголошено, що оскаржене по справі рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів і пояснень сторін у справі.
За ствердженням заявника апеляційної скарги судом не було належним чином досліджено умови ліцензійного договору №17/08 від 01.07.2008, укладеного між «Студія «Мун»та позивачем, а з умов цього договору вбачається, що позивач у справі не наділений виключними майновими правами на музичні твори, бо позивачеві передавалися лише невиключні права на їх розповсюдження та використання.
Відповідач довів, що стягнення компенсації належить автору або іншій особі, яка має авторське право, а не особі, якої передані права на використання об’єктів авторського права.
З такого, позивач законодавчо не наділений правом на звернення до суду з позовом про стягнення на свою користь компенсації за порушення прав на музичні твори.
Окрім цього, розмір компенсації входить до предмету доказування у справі, позивачем не доведено суду, як вважає відповідач, що належний розмір компенсації, який має сплатити відповідач, складає саме 108900 грн.
00 коп.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 для розгляду апеляційних скарг фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 від 07.12.2009 та ТОВ «Чесна музика»від 09.12.2009 на рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 у справі №1/93, керуючись ст. 28 Закону України «Про судоустрій України», призначено судову колегію у складі: Лазненко Л.Л. –головуючий суддя; Іноземцева Л.В., ОСОБА_1- суддя.
Ухвалою судової колегії від 15.12.2009 порушено апеляційне провадження по справі 1/93 за вищевказаними апеляційними скаргами.
До початку судового засідання по справі, призначеного на 20.01.2010, позивач звернувся до суду з клопотанням без номеру від 20.01.2010 про відкладення слухання по справі, у зв’язку з зайнятістю в іншому процесі, а також заявив суду друге клопотання про залучення до справи копії на 1 аркуші додаткової угоди від 01.07.2008 до Ліцензійного договору №17/08 від 01.07.2008.
Повноважний представник відповідача заявив суду, що апеляційна скарга позивача до нього не надійшла, з того він невзмозі надати суду відзив на цю скаргу.
Судова колегія, визначила доцільним задовольнити клопотання позивача, приєднати до матеріалів справи додані матеріали, розгляд справи відкласти, витребувати у сторін докази в підтвердження доводів за апеляційними скаргами по справі, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі.
16.02.2010 судовою колегією відкладений розгляд апеляційної скарги на 22.02.2010 для дослідження всіх обставин у справі.
16.02.2010 позивачем заявлено суду клопотання про залучення до справи документів.
Клопотання задоволено, до справи приєднана копія додаткової угоди №4 від 01.03.2009 до Ліцензійного договору №17/08 від 01.07.2008, який оглянутий у судовому засіданні.
15.02.2010 Позивачем письмово заявлено суду заперечення проти апеляційної скарги відповідача.
Відповідач теж не погодився з доводами позивача –апелянта, вважаючи, що розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог, у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин.
Позивачем заявлено суду письмове клопотання від 22.02.2010 про залучення до справи оригіналу довідки від 18.02.2010 за №7-18/08-2010 на підтвердження факту укладення договору з адвокатом ОСОБА_7 щодо надання правової допомоги та факту оплати адвокату гонорару.
Судом задоволено клопотання позивача, надана до справи довідка оглянута в судовому засіданні.
Оцінивши доводи апеляційних скарги, заслухавши пояснення повноважних та компетентних представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судова колегія вважає, що подані сторонами апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржене по справі рішення підлягає бути зміненим щодо пунктів 2, 4, 6 резолютивної частини рішення, з відповідача на користь позивача має бути стягнута 54450 грн. компенсації за порушення авторських прав, на користь Державного бюджету України - 5445 грн. 00 коп. штрафу.
Резолютивна частина рішення по справі доповнюється пунктом 7: з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2500 грн. 00 коп. судових витрат за надані послуги адвокатом, а також у п.6 рішення слід вказати про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України –42 грн. 50 коп. Державного мита за немайновою вимогою, 544 грн. грн. 50 коп. за майновою вимогою, 59 грн.00 коп. інформаційно –технічних витрат, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Решта рішення залишається без змін.
Суд дійшов такого висновку, виходячи з наслідку досліджених обставин, що знайшли своє підтвердження.
«01»липня 2008 року між Приватним підприємством «Студія «МУН»та Позивачем був укладений ліцензійний договір № 17/08.
Відповідно до предмету Ліцензійного договору, зазначеному в пункті 2, Приватне підприємство «Студія «МУН» передало Позивачу Права на використання творів, фонограм та кліпів способами, передбаченими цим договором. Найменування і кількість творів, фонограм та кліпів, права на використання яких передаються Позивачу, зазначені в додатку до Ліцензійного Договору.
Додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 року до Ліцензійного договору сторони зміни ли пункт 2.1. та виклали його в такій редакції:
2.1. "Відповідно з Договором ліцензіар передає Ліцензіату Права на використання Творів, Фонограм та Кліпів способами, передбаченими цим Договором, а також Права на дозвіл або заборону використання Творів іншими особами"
Відповідно до Додатку №1 до Ліцензійного договору позивачу були передані в повному обсязі авторські права на музичні твори, зазначені в позові.
Під Правами в цьому договорі сторони розуміють виключні авторські права здійснювати протягом Строку в межах Території у відношенні Творів та Кліпів дії, що визначені цим Договором, та невиключні суміжні права здійснювати протягом Строку в межах Території у відношенні Фонограм , що визначені цим Договором.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»(далі -Закон) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виклю чне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч. 2 ст. 15 Закону).
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороня ти, крім іншого, розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору (пункт 8 ч. З ст. 15 Закону).
У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору (ч. 2 ст. 32 Закону).
За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використо вувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не переда ються (частина 3).
Згідно вимог ч. З ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного викорис тання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншими законом.
Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
З наявного в матеріалах справи ланцюжку договорів вбачається перехід виключних авторських прав на спірні музичні твори до Позивача, а, отже, саме Позивач є єдиною особою на території України, яка має право давати дозвіл на розповсюдженні музичних творів, які зазначені в позові, та, відповідно, на отимання плати за це.
В порушення вимог Закону Відповідач без отримання належного дозволу та без спла ти Позивачу винагороди здійснював неправомірне розповсюдження примірників компакт-дисків формату Мр-3, що містять музичні твори на які Позивачу передані виключні автор ські права, шляхом продажу у кіоску.
Безпосередньо, згідно додатку № 1 від 01.07.2008 до Ліцензійного договору позивачеві передані права:
- на музичний твір «Фурія», виконавець - «Друга ріка»(автори музики - Харчишин В.В., Барановский А.И., Биличенко С.А., Гера С.В., Скуратовский В.В., Дорошенко А.В.; автор тексту - Харчишин В.В.) - 100 % авторських прав та 100 % суміжних прав;
- «Вахтерам»/ «Обои», виконавець - Бумбокс, (автор музики - Хльївнюк А., Самойло В. Матиюк; автор тексту - А. Хльївнюк) - 100 % авторських прав та 100 % суміжних прав;
- «Девчонка с волосами цвета лилий», виконавець - Н. Могилевська, (автор музики -
А. Ягольник; автор тексту - А. Ягольник) - 100 % авторських прав та 100 % суміжних
прав і так далі.
На підтвердження отримання виключних авторських прав на вищевказані твори Пози вачем були надані до суду копії договорів, які підтверджують перехід виключних авторсь ких прав від авторів та інших осіб, які мають авторські права, до Позивача.
Так, наприклад, за договором про передачу авторських та суміжних прав № 07/05/08 від 07.05.2008 року виключні авторські права на музичний твір «Фурія»були передані учасниками музичної групи «Друга ріка»громадянами України Харчишиним В.В., Барановським А.І., Герою С.В., Скуратовським В,В., Биличенко С.О. та Дорошенко О.В. на користь ПП «Студія «МУН». В свою чергу ПП «Студія «МУН»за Ліцензійним договором № 17/08 від 01.07.2008 року виключні авторські права на вказаний музичний твір були передані Позивачу.
За договором про передачу авторських та суміжних прав № 3148 від 19.05.2006 року виключні авторські права на музичний твір «Вахтерам»/ «Обои»були передані учасниками музичної групи «Бумбокс»громадянами України Самойло А.М., Хливнюком А.М. та Матіюком В.В. на користь ПП «Студія «МУН». В свою чергу ПП «Студія «МУН»за Ліцензійним договором № 17/08 від 01.07.2008 року виключні авторські права на вказаний музичний твір були передані Позивачу. І так далі.
Розповсюдження Відповідачем примірників компакт-дисків формату Мр-3, що міс тять зазначені в позові музичні твори, без отримання на те дозволу правовласника, в даному випадку Позивача, та без сплати автору чи правоволодарю винагороди за їх використання, є порушенням авторських прав.
Слід зазначити, що кожний з зазначених музичних творів, які неправомірно викорис товувалися Відповідачем, є самостійним об'єктом авторського права. Неправомірне викори стання кожного з музичних творів становить окремий склад цивільного правопорушення, за яке законом передбачено відповідальність у вигляді стягнення компенсації.
Виходячи з положень ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»Позивач вважає, що за кожне порушення авторського права розмір компенсації повинен складати 20 мінімальних заробітних плат, що відповідає 12100 грн. 00 коп., виходячи розміру мінімальної заробітної у відповідності до Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Ці обставини не спростовані відповідачем у справі.
Факт неправомірного розповсюдження компакт-дисків формату Мр-3 встановлений Жовтневим районним судом м. Луганська, про що зазначено в постанові суду від 25.03.2009 року та не оспорений відповідачем у справі. Позивачем у справі з наявних обставин, обґрунтовано та з законних підстав реалізовано своє право на звернення до суду в установленому порядку з вимогою про стягнення компенсації за порушення авторського права, згідно ч.1. ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права",
Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»визначено, що за захистом свого порушеного авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти автор ського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Відповідно до пункту «а»частини 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати І авторської винагороди є порушенням авторського права. За порушення авторського права пунктом «г» частини другої ст. 52 Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді або сплати завданих збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок по рушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсації. При цьому компенсація за порушення авторського права визначається в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини другої ст. 52 Закону право вибору способу захисту свого порушеного права надасться саме суб'єкту авторського права, яким в данному випадку є Позивач.
При визначенні компенсації, суд зобов'язаний у встановлений пунктом статті "г" статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", визначити розмір компенсації враховуючи обсяг порушення або наміри відповідача.
Пунктом "г" зазначеної статті встановлено, що судом визначається така компенсація у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Позивачем у справі вказано, що загальна сума компенсації за порушення відповідачем майнових авторських прав складає –108900 грн. 00 коп., виходячи що кількість музичних творів, що розповсюджувалися Відповідачем з порушенням прав Позивача, складає 9 (дев'ять), отже загальна сума компенсації за пору шення майнових авторських прав, складає: (20 х 605 грн. х 9 = 108 900 (сто вісім тисяч І дев'ятсот) гривень.
Про це саме зазначено судом першої інстанції у мотивувальної частині оскарженего по справі рішення.
Таким чином, місцевий господарський суд погодився з розрахунком суми компенсації за порушення відповідачем авторських прав.
Апеляційна інстанція вважає що господарський суд дійшов правильного висновку щодо порушення відповідачем авторського права, за що діючим законодавством встановлена відповідальність, згідно ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Понад з цим, судова колегія дійшла висновку, що позивачем визначений завищений розмір компенсації, що має бути сплачений відповідачем (20 мінімальних заробітних плат), який не доведений суду, згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, а місцевим господарським судом це питання залишено не дослідженим, без належного з'ясування всіх обставин.
З оглядом на це, враховуючи факт порушення відповідачем законодавства про авторське право, підтвердження це позивачем і не спростування відповідачем, з останнього на користь позивача має бути стягнутими :
- компенсація за порушення авторського права в сумі 54450 грн. 00 коп., виходячи з 10 мінімальних заробітних плат і кількості музичних творів, - що розповсюджувались відповідачем з порушенням авторського права, 9, що становить розмір компенсації за незаконне використання музичних творів.
З урахуванням цього, пункт другий оскарженого рішення викладаються відповідним чином, а у пункт 4 резолютивної частини оскарженого рішення має бути викладеним теж у новій редакції, тобто з відповідача на користь Державного бюджету України належить бути стягненим –5445 грн. 00 коп. штрафу.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням цього, пункт 6 резолютивної частини оскарженого рішення щодо стягнення судових витрат по справі теж викладається в новій редакції та з відповідача на користь Державного бюджету України стягується Державне мито: за немайновою вимогою 42 грн. 50 коп., за майновою вимогою 544 грн. грн. 50 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, виходячи з суми 54450 грн. 00 коп.
В решті рішення має бути залишеним у силі.
З оглядом на викладені обставини, позов у справі судом задовольняється частково.
Позивачем у позовній вимозі ще вказано про стягнення 5000 грн. 00 коп. судових витрат за надані адвокатом правові послуги по договору.
Це питання по суті розглядалося судом першої інстанції, про що викладено в мотивувальній частині оскарженого по справі рішення, але в резолютивній частині рішення місцевим господарським судом не визначено який саме наслідок розгляду судом стосовно вказаної вимоги.
Апеляційною інстанцією встановлені наступні обставини.
10.06.2009 між адвокатом ОСОБА_7 і позивачем у справі укладений договір №ЛУ №15/09 про надання правової допомоги (а.с.51-52, т.1).
Предметом договору визначено, що Клієнт (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта в господарському суді Луганської області з питань захисту авторських прав Клієнта та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав з фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплати їх на умовах договору (п.1.1.)
Умовами договору передбачено, що підпис акту прийомки –передачі робіт, підтверджуючим їх виконання по договору, не є обов'язковим (п.2.7).
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № Лу-15/09 від 10.06.2009 (а.с.52, т.1) сторонами узгоджено, що
- розмір гонорару адвоката за надані ним послуги в рамках даного Договору складає –5000 грн. 00 коп. (п.1).
- оплата по Договору провадиться Клієнтом у повному обсязі впродовж трьох календарних днів з дня підпису даного Договору (п.2).
Ніяких змін, доповнень до умов договору його у подальшому сторонами не внесено та не заявлено ніяких заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом ОСОБА_7 прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика", м. Київ 5000 грн. 00 коп., на підставі договору №ЛУ-15/09 від 10.06.2009 про надання правової допомоги, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №56 від 10.06.2009 (а.с.53, т.1).
Позивачем висловлено суду, що ніяких інших угод про надання адвокатом ОСОБА_7 правової допомоги не укладалося.
Відповідач у судовому засідання апеляційної інстанції не заявив заперечень, що договір №ЛУ -15/09 від 10.06.2009 про надання адвокатом ОСОБА_7 правової допомоги взаємопов'язаний з договором про майнові права автора, але вказав, що розмір оплати за надання правової допомоги має бути мінімальним, хоча у подальшому не заперечував проти вказаного позивачем розміру оплати за правову допомогу адвоката.
Судова колегія вважає, що складання позовної заяви по справі припускає всі питання щодо послуг, обумовлені п.2.2. договору №ЛУ-15/09- про надання правової допомоги (а.с.51, т.1).
З оглядом на викладені обставини, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в мотивувальній частині оскарженого по справі рішення (а.с.147, т.1.), стосовно неможливості визначити вартість адвокатських послуг саме за цією справою.
Позивач був вимушений звернутися за юридичною допомогою до адвоката, укласти з ним договір про надання правової допомоги № ЛУ-15/09 від 10.06.09 (а.с. 51-52) та понести відповідні витрати у розмірі 5000,0 грн., про що свідчить копія квитанції до прибуткового ордеру № 56 від 10.06.09 (а.с. 53).
Відповідно до ст. 44 ГПК України витрати, пов'язані з оплати послуг адвоката, належать до судових витрат.
У п. 1 роз'яснення ВАСУ від 04.03.98 № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України зазначено, що відповідно до розділу VІ ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються у т.ч. зі сплати послуг адвоката.
З урахуванням того, що позов у справі частково задоволений, враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача належить бути стягнутим –2500 грн. 00 коп. судових витрат за юридичну допомогу адвоката по відповідному договору, що пов'язаний з договором про майнові права автора.
У решті вимоги щодо стягнення судових витрат за надану правову допомогу –слід відмовити.
З такого, апеляційна скарга позивача задовольняється судом частково.
Частковому задоволенню підлягає й апеляційна скарга позивача, оскільки суд вважає доведеним, що
- позивач у справі набув статусу суб'єкта авторського права та має виключне право на використання творів.
- Відповідно до вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивач вправі звертатися до суду з вимогою про стягнення на свою користь компенсації за порушення прав на музичні твори (ст. 52);
- Відповідачем заподіяно порушення авторського права, що ним не спростовано суду
- Накладення на порушника штрафу в дохід Державного бюджету України (п.3.ст.52), стягнення з нього компенсації за порушення авторського права –обґрунтована вимога, що правомірно заявлена позивачем до відповідача.
Понад з цим, судова колегія зазначає заявлений до стягнення розмір компенсації, виходячи з 20 мінімальний заробітних плат і відповідно цього стягнута судом сума компенсації, є занадто завищеною позивачем та необґрунтована ним, не доведена суду згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яким це питання належним чином не досліджено та не з'ясовувалося належним чином.
Судова колегія вважає, виходячи з суті порушення та всіх досліджених обставин, слід було визначати виплату компенсації у розмірі –10 мінімальних заробітних плат.
З такого, апеляційна інстанція вважає, що правильно бути зазначеним до стягнення з відповідача за порушення авторського права –54450 грн. 00 коп. компенсації і 5445 грн. штрафу на користь Державного бюджету України.
У решті позов з зазначеної частини задоволенню не підлягає.
Судова колегія вважає правильним відмову судом у позові щодо зобов'язання відповідача припинити порушення авторських прав позивача, як недоведеною.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає бути стягненою сума Державного мита на користь Державного бюджету України за майновою вимогою 544 грн. грн. 50 коп., за немайновою вимогою 42 грн. 50 коп., інформаційно технічні витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а судові витрати за подання відповідачем апеляційної скарги покладаються на відповідача, враховуючи часткове задоволення судом скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 85, 99, 101, п.4 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 у справі № 1/93 задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 у справі № 1/93 задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі № 1/93 (суддя – Ворожцов А.Г.) змінити.
4. Позов задовольнити частково.
5. Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі № 1/93 викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, 01042, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106, код 33628584 –54450 грн. 00 коп. компенсації за порушення авторського права."
6. Пункт четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2009 по справі № 1/93 викласти в наступній редакції:
"Стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1, на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 5445 грн.00 коп."
7. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України –42 грн. 50 коп. Державного мита за немайновою вимогою, 544 грн. грн. 50 коп. за майновою вимогою, 59 грн.00 коп. інформаційно –технічних витрат.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, 01042, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106, код 33628584 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1 –282 грн. 88 коп. судових витрат по сплаті Державного мита при поданні апеляційної скарги по справі.
9. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика”, 01042, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106, код 33628584 - 2500 грн. коп. судових витрат за надані адвокатом правові послуги, 12 грн. 50 коп. –судових витрат за сплату Державного мита при поданні апеляційної скарги по справі.
10. У решті позову відмовити.
11. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Д.Ю.Перлов