Справа № 2-25\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бобровника О.В.
при секретарі: Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на зміну черговості одержання права на спадкування разом з першою чергою спадкоємців за законом і права на 1/3 частку спадкового майна, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом і просить встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_4 та визнати за позивачем право на зміну черговості одержання права на спадкування разом з першою чергою спадкоємців за законом, а також визнати право за позивачем на 1/3 частку спадкового майна у спадщині з спадкоємцями за законом.
Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був власником квартири АДРЕСА_1.
Позивач зазначала, що більше п'яти років проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу, протягом цього терміну, позивач доглядала спадкодавця, оскільки той тяжко хворів, а також доглядала його матір, яка проживала разом з ними.
18.01.2008 року вона, як єдина хто доглядав спадкодавця, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
З аналогічною заявою звернулись відповідачі, як сини спадкодавця, які залишили батька; за життя батька вони його не відвідували, не приймали участі в піклуванні за нами, не допомагали доглядати його, не виказували наміру це робити, а з'явились лише після його смерті з метою отримати спадщину.
Виходячи з того, що відповідачі не приймали участі в догляданні батька, всі витрати по його утриманню несла позивач, а після смерті спадкодавця, просить встановити даний факт та задовольнити позов.
Представник позивача та сама позивач заявлені вимоги в судовому засіданні підтримали.
Відповідачі та представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували. Посилаються при цьому на те, що відповідачі відвідували та піклувались про померлого. Позивача бачили в квартирі батька рідко.
Виходячи з цього, вважають, що відповідачі не ухилялись від піклування, а тому просять в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи із наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були добре знайомі і підтримували між собою дружні стосунки з 1980 року.
В 1989 році ОСОБА_4 з другою дружиною та своєю матір'ю ОСОБА_5, яка була на той час похилого віку, вирішили зробити обмін квартир. Вони свої однокімнатні квартири обміняли на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, де проживали разом до останніх днів свого життя.
У 1996 році померла дружина спадкодавця.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати спадкодавця ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був власником квартири АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що позивач та спадкодавець ніколи не проживали однією сім'єю, не вели сумісного господарства, не мали єдиного сімейного бюджету.
Вказані обставини підтверджуються показами свідків, опитаних в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які пояснили, зокрема свідком ОСОБА_8, яка працює дільничним лікарем, вказано, що вона як лікар заходила в квартиру до ОСОБА_4 де бачила позивача, проте її відвідування обмежувались одним разом на місяць, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вказали, що разом бачили позивача та ОСОБА_4 під час святкування свят, проте свідки припускають факт проживання спільного позивача та ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_12 вказала, що позивач допомагала доглядати за спадкодавцем, проте не проживала з останнім. Також свідок зазначила, що під час розмови з спадкодавцем щодо написання заповіту на його майно він сказав, що заповіт не писав, оскільки вважає, що все його майно повинно залишитись дітям так як відносини з ОСОБА_13 не склались, а вона просто допомагає йому по господарству за що знаходиться на його утриманні.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали, що позивач та ОСОБА_4 підтримували стосунки, проте вони були дружніми стосунками, а не стосунками в розумінні сумісного проживання однією сім'єю.
Позивачем не надано суду достовірних даних про сумісне придбання майна, ведення позивачем та відповідачем сумісного господарства, наявність спільного бюджету.
В обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на те, що факт її спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу, підтверджується їх спільними фотографіями, листами. Однак, на думку суду, вказані докази підтверджують лише факт спілкування та наявність дружніх стосунків.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, законодавець визначив поняття сім'я існуванням спільного проживання однією сім'єю та існуванням певних взаємні прав та обов'язків.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б беззаперечно свідчили про постійне спільне проживання разом з спадкодавцем, наявність спільного бюджету та наявність спільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині встановлення факту проживання позивача однією сім'єю без шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_4.
Також суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині визнання за позивачем права на зміну черговості одержання права на спадкування разом з першою чергою спадкоємців за законом, а також визнання права за позивачем на 1/3 частку спадкового майна у спадщині з спадкоємцями за законом, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Враховуючи, що судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу не проживали, а перебували в дружніх стосунках, позивач не є спадкоємцем за законом, а тому не має права, передбаченого ч. 2 ст. 1259 ЦК України, а також не має права на частку спадкового майна.
До того ж, позивачем не доведено, що спадкодавець ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебував у безпорадному стані, оскільки допитані в судовому засіданні свідки, а також наявні у справі документи свідчать про те, що спадкодавець міг сам себе обслуговувати та піклуватись про свою матір похилого віку за час її життя.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Керуючись ст. 3 СК України, ст. ст. 1217, 1259, 1264 ЦК України, ст. ст, ст. ст. 57-61, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на зміну черговості одержання права на спадкування разом з першою чергою спадкоємців за законом і права на 1/3 частку спадкового майна - залишити без задоволення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.