Справа № 2-1477/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Коробенко С.В.

при секретарі - Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у можливості спільного відпочинку матері з дитиною за межами України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд її сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у її супроводі за кордон, мотивуючи свої вимоги наступним.

Відповідач є колишнім чоловіком Позивачки, шлюб між ними розірвано в 2007 році, після розірвання шлюбу їх спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - продовжує проживати разом з Позивачкою. Для здійснення поїздок за кордон на відпочинок відповідно до чинного законодавства потрібна згодна обох батьків. Позивачка вказує на те, що Відповідач неодноразово ухилявся від надання таких згод, у зв'язку з чим інтереси дитини порушуються, і її права підлягають судовому захисту. Позивач просить ухвалити рішення, яким дозволити тимчасові виїзди за кордон неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що в позасудовому порядку врегулювати спір з Відповідачем не вдалось, оскільки він з незрозумілих причин в черговий раз відмовився підписувати необхідні документи у нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснюючи свою позицію тим, що насправді він готовий до надання дозволів на поїздки його сина за кордон, проте має намір надавати їх тільки щодо кожного окремого випадку та за умови надання Позивачем йому можливостей також їздити за кордон разом із сином. Відповідач визнав, що раніше він вже відмовлявся надати дозвіл на перетин ОСОБА_3 кордону, коли в них з Позивачем були певні суперечки.

Заслухавши пояснення Позивача та його представника, Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився 31.03.1998р., що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва 22 травня 1998 року (актовий запис № 510).

Батьком дитини у свідоцтві про народження дитини записаний ОСОБА_2, матір'ю - ОСОБА_1, (а.с.4)

20 вересня 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред'явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п. 18 Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою КМУ від 24.03.2004р. № 380, оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі, коли вони не перебувають в шлюбі між собою за наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як встановлено в суді, Відповідач неодноразово відмовлявся надавати згоду на виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 за кордон, намагаючись спонукати таким чином Позивача до відповідних поступок і на його користь. Суд не заперечує право батька на отримання повної і достовірної інформації щодо місця перебування його дитини, проте реалізація такого права Відповідачем, на думку суду, здійснюється недобросовісно, і шкодить інтересам в першу чергу дитини.

Суд звертає увагу сторін на те, що процес вирішення будь-яких суперечок між батьками неповнолітніх дітей не повинен негативним чином впливати на права та інтереси цих дітей.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки виїзди дитини за кордон на відпочинок у супроводі матері мають тимчасовий характер, відповідають інтересам та бажанням дитини, за своєю метою мають сприяти загальному розвитку та оздоровленню дитини, в той же час Відповідач безпідставно відмовляється від нотаріального посвідчення оформлення проїзних документів, що в розрізі даних правовідносин порушує права та інтереси неповнолітньої дитини.

Керуючись ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ст. ст. 3, 4 Закону України „Про порядок виїзду з України та виїзду в України громадян України", Правилами оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасові виїзди за кордон неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю м. Києва, громадянина України, у супроводі матері ОСОБА_1, до досягнення ним повноліття.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.