Справа № 128/450/18

Провадження № 22-ц/801/1847/2019

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 рокуСправа № 128/450/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Міхасішина І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

Рішення ухвалила суддя Саєнко О.Б.

Рішення ухвалено в м. Вінниці

Повний текст рішення складено 29 травня 2018 року,

Встановив:

В лютому 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 квітня 2013 року відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв`язку з чим станом на 31 грудня 2017 року склалася заборгованість в сумі 119 986,60 грн., із яких: 4512,26 грн. - заборгованість за кредитом; 104 527,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4756,89 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 5689,84 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 квітня 2013 року станом на 31 грудня 2017 року в загальній сумі 119 986,60 грн., яка складається з: 4512,26 грн. - заборгованість за кредитом; 104 527,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4756,89 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 5 689,84 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1799,80 грн.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року у цій справі залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду та позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково, стягнувши з нього тіло кредиту в сумі 4512,26 грн. та нараховані відсотки в сумі 7485,01 грн.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та не врахував, що відсотки за користування кредитними коштами банк нарахував у значно більшому розмірі, ніж підлягає до стягнення (за його приблизним розрахунком загальна сума відсотків за весь період розрахунку становить 7485,01 грн., а не 119 986,60 грн. як нараховано банком). Крім того банк незаконно нарахував заборгованість за пенею та комісією та одночасно два види штрафу.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої він отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а. с. 6).

Підписавши 25 квітня 2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідач погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зазначив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, згоден з його умовами; примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з сайту банку (а. с. 6 на звороті).

На виконання умов договору позивач видав відповідачу ОСОБА_1 кредитні карти № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2017 року (а. с. 135), що не заперечується відповідачем.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість в сумі 119 986,60 грн., із яких: 4512,26 грн. - заборгованість за кредитом; 104 527,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4756,89 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 6189,84 грн. - заборгованість за судовими штрафами (а. с. 5).

За змістом апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в сумі 4512,26 грн. визнає та не заперечує проти її стягнення, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для перегляду рішення суду в цій частині.

Водночас апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 104527,61 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4756,89 грн. та штрафів: 500 грн. - фіксована частина, 5689,84 грн. - процентна складова.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше на встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору між сторонами) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил банківських послуг від 25 квітня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Пред`явивши вимоги про погашення кредиту, позивач просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг відповідач), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, заборгованість за пенею та комісією, і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а. с. 7, 8-31). Проте матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг із Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 25 квітня 2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначеному в наданих банком документах розмірах.

Крім того роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг із Умов на правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановленими ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 104 527,61 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4756,89 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 5689,84 грн. штрафу (процента складова) слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, та штрафів підлягає до скасування із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову до суду позивач ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в сумі 1799,80 грн. (а. с. 1). Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 67,67 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією і штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 104 527,61 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4756,89 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина) та 5689,84 грн. штрафу (процентна складова) відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 67,67 грн. (шістдесят сім грн. шістдесят сім коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська

СуддіВ.С. Марчук

І.В. Міхасішин