ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 лютого 2010 року < Час проголошення > № 2а-12054/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління юстиції у м. Києві
відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві
проскасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення
на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернувся до Головного управління юстиції у м. Києві (далі –Відповідач 1), відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві (далі –Відповідач 2) з адміністративним позовом, в якому просив: зобов’язати Відповідача 1 скасувати наказ від 25.06.2009 р. №1025/03 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України; зобов’язати Відповідача 1 виключити запис у трудовій книжці про звільнення Позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України; поновити Позивача на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції з 03.04.2009 р.; виплатити суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.04.2009 р. по 15.06.2009 р.; зобов’язати Відповідача 1 звільнити його з посади головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції з 15.06.2009 р. за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням на підставі заяви про звільнення (з урахуванням доповнень до позовної заяви від 25.12.2009 р.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення з роботи Позивач вважає протиправним, оскільки прогулу він не вчиняв, причиною невиходу на роботу стала його тимчасова непрацездатність, яка підтверджується довідками лікаря. На думку Позивача, Відповідач 1, звільняючи його з посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП), безпідставно не взяв до уваги перебування його на лікарняному.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, оскільки вважають, що звільнення Позивача відбулося на законних підставах за результатами перевірки, якою встановлено факт відсутності позивача на робочому місці 03.04.2009 року. Також представники відповідачів наполягали на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки Позивачем було пропущено місячний строк, встановлений КЗпП.
Заслухавши пояснення Позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач працює державним службовцем в органах юстиції з 10.08.2004 року, а з 26.03.2008 року його переведено на посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві. Присягу державного службовця прийняв 10.08.2004 року.
Згідно з актом від 03.04.2009 р., складеного головним спеціалістом відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Лук'яненком Т.В. у присутності начальника відділу Мацюк О.В. та заступника начальника відділу Давиденко Т.М., Позивач 03.04.2009 р. з 09:00 до 14:00 був відсутній на робочому місці, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав.
Наказом Головного управління юстиції у місті Києві від 25.06.2009 р. №1025/03 за порушення трудової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог правил трудового розпорядку для працівників органів системи юстиції м. Києва, а саме прогул (відсутність на роботі 03.04.2009 р.), на підставі статті 148 КЗпП України Позивача звільнено з займаної посади 03.04.2009 року за прогул без поважної причини відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
З наказом про звільнення Позивач був ознайомлений 14.07.2009 р., про що свідчить його підпис із зазначенням дати.
Підставою для прийняття наказу про звільнення Позивача стали подання заступника начальника управління відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О.В. та акт службового розслідування від 02.06.2009 р.
В акті службового розслідування від 02.06.2009 р. зазначено, зокрема, що за відсутність Позивача на робочому місці 03.04.2009 р., як це було встановлено відповідним актом, пропонувалось звільнити його з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП.
Пояснення, надані Позивачем 29.05.2009 р., не стосуються його відсутності на робочому місці 03.04.2009 р. У доповненнях до пояснень від 29.05.2009 р. вказано, зокрема, про перебування Позивача 03.04.2009 р. в м. Києві, "боліла шия, коліно, та був отруєний газом".
У матеріалах справи також містяться: акт від 12.06.2009 р. за підписом начальника відділу організаційної роботи Слободяніна О.В., начальника відділу кадрової роботи та державної служби Джерелюк Т.В., заступника начальника управління –начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Мацюк О.В., першого заступника начальника відділу державної виконавчої служби Корнієнко В.І. про ознайомлення Позивача з актом службового розслідування і відмову в його підписанні; акт від 07.07.2009 р. за підписом головних спеціалістів відділу кадрової роботи та державної служби Ткаченко В.О., Григоренко О.В., Ганжа А.Д. про ознайомлення Позивача з наказом від 25.06.2009 р. №1025/03 про звільнення, з актом за результатами службового розслідування та відмову від підписання про ознайомлення; акт від 14.07.2009 р. за підписом заступника начальника відділу кадрової роботи та державної служби Павлунь Н.М., головних спеціалістів відділу кадрової роботи та державної служби Ткаченко В.О., Григоренко О.В. про ознайомлення Позивача з наказом від 25.06.2009 р. №1025/03 про звільнення та відмову отримати трудову книжку, здати посвідчення.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (з наступними змінами та доповненнями) державна служба в Україні –це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Частиною першою статті 14 цього Закону встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Водночас за змістом статті 30 Закону України "Про державну службу" підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України, та спеціальні, які визначені як в Законі так і в інших правових актах.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р. №202/98-ВР заступники начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби. Статтею 11 вказаного Закону встановлено, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом (частина перша).
Позивача було звільнено на загальних підставах, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, за яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином, необхідними підставами для звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі більше трьох годин за умови відсутності поважних причин.
Як вже зазначалось, актом від 03.04.2009 р. зафіксовано, що Позивач 03.04.2009 р. з 09:00 до 14:00 був відсутній на робочому місці, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав. Позивач у судовому засіданні не заперечував своєї відсутності на робочому місці 03.04.2009 р. При цьому Позивач пояснив, що саме 03.04.2009 р. у зв'язку зі станом здоров'я (боліло коліно) не міг вийти на роботу, тому був змушений звернутись до найближчої медичної установи, а після огляду лікаря, зважаючи на біль у коліні, на роботу не пішов. Чому не повідомив свого керівника 03.04.2009 р. про причини невиходу на роботу чіткої відповіді дати не зміг. Суперечливі відповіді щодо зовнішності лікаря (великий, "здоровий"), поверху, на якому знаходився лікар, пояснив тим, що події відбувались досить давно.
Під час розгляду справи за клопотанням представника Відповідача 1 судом було зроблено запити до Територіального медичного об'єднання "Лівобережне", Київської міської клінічної лікарні, Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва про надання інформації щодо звернення Позивача 03.04.2010 р. за медичною допомогою.
Листом Київської міської клінічної лікарні №8 від 07.12.2009 р. №2102 повідомлено, що в обліковій медичній документації лікарні звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою не зареєстровано. Водночас у цьому листі йдеться про звернення ОСОБА_1 до лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_2 з проханням оглянути з приводу болі в колінному суглобі. За результатами огляду лікарем був виданий бланк застарілого взірця, на якому зафіксовано результати огляду (діагноз та рекомендації), засвідчені підписом та печаткою лікаря ОСОБА_2
В акті службового розслідування, проведено з метою з'ясування фактів для надання відповіді на запит суду, зазначено, що лікар ОСОБА_2 03.04.2009 р. за результатами огляду виписав ОСОБА_1 консультативний висновок. Листом від 01.02.2010 р. головний лікар Київської міської клінічної лікарні №8 повідомив, що лікар ОСОБА_2 працював на робочому місці у травматологічному відділенні лікарні 03.04.2009 р. з 8.30 до 14.00 год.
У матеріалах справи міститься консультативний висновок ("консультативное заключение") від 03.04.2009 р., з відтиском печатки лікаря ОСОБА_2 та підписом. У висновку зазначено про часткове пошкодження зв'язочного апарату правого колінного суглоба, герматроз з наданням відповідних рекомендацій.
Територіальне медичне об'єднання м. Києва "Лівобережне" листом від 07.12.2009 р. №2573/02 повідомило суд про звернення ОСОБА_1 06.04.2009 р. до травматолога-ортопеда Каришева І.С., який підтвердив діагноз встановлений у консультативному висновку. Лікарем було призначено необхідне лікування та відкрито листок непрацездатності №824708 серії АБШ на період з 06.04.2009 р. до 10.04.2009 р.
Вказана інформація підтверджується листом Центральної районної поліклініки Деснянського району Територіального медичного об'єднання м. Києва "Лівобережне" від 04.12.2009 р. №1517.
У зв'язку з тим, що, на думку представника Відповідача 1, на запитання про події 03.04.2009 р. стосовно відвідування лікаря, Позивач давав суперечливі відповіді, судом за клопотанням представника Відповідача 1, яке підтримала представник Відповідача 2, залучено до участі у справі в якості свідка лікаря ОСОБА_2.
У судовому засіданні 03.02.2010 р. свідок ОСОБА_2 повідомив, що Позивача не впізнає, оскільки пройшло досить багато часу. Проте розповів, що консультативний висновок написаний ним власноручно 03.04.2009 р., особисті дані Позивача (прізвище, ініціали) були внесені в довідку зі слів особи, яка зверталась. Ту обставину, що Позивач не був зареєстрований в обліковій медичній документації лікарні свідок пояснив тим, що не були надані відповідні документи. Також свідок повідомив, що він не міг відмовитись від проведення огляду людини, яка звернулась за медичною допомогою, тому, виконуючи свої обов'язки лікаря, оглянув пацієнта, встановив діагноз, оскільки пацієнт відмовився від реєстрації, то йому було надано необхідні рекомендації для лікування та рекомендовано звернутись до лікаря за місцем реєстрації.
Оцінюючи пояснення Позивача, покази свідка ОСОБА_2, консультативний висновок лікаря ОСОБА_2, листи Київської міської клінічної лікарні №8 від 07.12.2009 р. №2102, Територіального медичного об'єднання м. Києва "Лівобережне" від 07.12.2009 р. №2573/02, Центральної районної поліклініки Деснянського району Територіального медичного об'єднання м. Києва "Лівобережне" від 04.12.2009 р. №1517, а також враховуючи підтвердження діагнозу лікарем Каришевим І.С. та надання лікарняного Позивачеві 06.03.2009 р., суд дійшов висновку про наявність поважності причин відсутності останнього на робочому місці 03.04.2009 р., що пов’язано зі станом здоров’я. Порушення лікарем ОСОБА_2 процедури реєстрації Позивача не спростовують факту його звернення за медичною допомогою та поважності причини прогулу.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
У матеріалах справи наявні копії листків тимчасової непрацездатності, наданих відповідачами:
серія АБШ №824708, виданий 06.04.2009 р., звільнений від роботи з 06.04.2009 р. стати до роботи 11.04.2009 р.;
серія АБС №165803, виданий 13.04.2009 р., звільнений від роботи з 12.04.2009 р., стати до роботи 22.04.2009 р.;
серія АБШ №896127, виданий 21.04.2009 р., звільнений від роботи з 21.04.2009 р., стати до роботи 01.05.2009 р.;
серія АБС №316001, виданий 05.05.2009 р., звільнений від роботи з 05.05.2009 р., стати до роботи 07.05.2009 р., підпис табельника або уповноваженої особи 25.05.2009 р.;
серія АБС №050557, виданий 08.05.2009 р., звільнений від роботи з 08.05.2009 р., стати до роботи 19.05.2009 р., підпис табельника або уповноваженої особи 25.05.2009 р.;
серія АБС №200912, виданий 19.05.2009 р., звільнений від роботи з 19.05.2009 р. стати до роботи 23.05.2009 р., підпис табельника або уповноваженої особи 25.05.2009 р.
Позивач був звільнений наказом Відповідача 1 від 25.06.2009 р. №1025/03 з займаної посади з 03.04.2009 року. Разом з тим, відповідачам на момент прийняття цього наказу було відомо про перебування Позивача на лікарняному (відмітка табельника або уповноваженої особи, акт службового розслідування), а також про відвідування Позивачем лікаря 03.04.2009 р. (консультативний висновок лікаря ОСОБА_2).
Враховуючи поважність причин прогулу, звільнення Позивача без врахування того, що він знаходився на лікарняному, суд дійшов висновку про незаконність його звільнення, оскільки не дотримано вимог пункту 4 частини першої статті, частини третьої статті 40 КЗпП
Згідно зі статтею 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга). Зважаючи на термін перебування Позивача на лікарняному, Відповідачем 1 дотримано строки застосування дисциплінарного стягнення.
На думку відповідачів, Позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском місячного строку, як це встановлено у статті 233 КЗпП, що є підставою для відмови у задоволенні позову, тому наполягали на застосуванні строків звернення до суду.
Відповідно до статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів (частина друга). Статтею 100 КАС України встановлено, що порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (частина друга).
Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З наказом від 25.06.2009 р. №1025/03 про звільнення Позивач ознайомився 14.07.2009 р., про що свідчить його підпис із зазначенням дати. Разом з тим у матеріалах справи міститься акт від 07.07.2009 р. про ознайомлення Позивача з наказом та відмову від підписання про ознайомлення. З матеріалів справи вбачається, що до Окружного адміністративного суду міста Києва Позивач звернувся 28.09.2009 р. (відмітка канцелярії суду).
Представник Позивача пояснила, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки порушення місячного терміну відбулось з поважних причин, а саме – звернення з позовом до районного суду в порядку цивільного судочинства. І лише після закриття провадження у справі, Позивач дізнався до якого компетентного суду слід звертатися за захистом своїх прав. На підтвердження цього надано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2009 р. у справі №2-5158/09 про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Провадження у цій справі було закрите ухвалою від 21.09.2009 р.
Оцінюючи наведене, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду Позивачем пропущений з поважних причин. Про це свідчить намір Позивача захистити своє право в суді, до якого він звернувся з дотриманням місячного строку, як це передбачено статтею 233 КЗпП, –акт про ознайомлення з наказом про звільнення складений 07.07.2009 р., провадження у справі відкрито ухвалою від 07.08.2009 р. Також про намір захистити своє право в суді свідчить звернення Позивача до адміністративного суду одразу після отримання ухвали про закриття провадження у справі Дарницьким районним судом м. Києва, якою було роз'яснено, за правилами якого судочинства розглядаються спори про проходження публічної служби.
За таких обставин суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною.
Згідно зі статтею 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга). Відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Оскільки судом встановлено, що Позивача звільнено незаконно, то його слід поновити на посаді головного державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, яку він обіймав до звільнення із вказівкою про це в трудовій книжці.
Згідно з наданою Відповідачем 1 довідкою, розмір середньої заробітної плати Позивача за два останні місяці становить 1933,47 грн. Звільнення Позивача з посади відбулось з 03.04.2009 р. На момент прийняття рішення вимушений прогул складає 9 місяців 12 днів, з них 34 дні під час лікарняного.
З листків непрацездатності вбачається, що страховий стаж Позивача на момент їх подання становив "до 5 років".
Відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року №2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років у розмірі до 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням перебування Позивача на лікарняному становить 17207,88 коп.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 КАС України постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді головного державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо вимоги про зобов'язання Відповідача 1 звільнити Позивача за власним бажанням на підставі заяви останнього, то суд вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки питання звільнення віднесено до компетенції Відповідача 1. Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація про розгляд цієї заяви відповідачами. Тому суд вважає за необхідне зобов'язати Відповідача 1 розглянути заяву Позивача про його звільнення за власним бажанням відповідно до вимог чинного законодавства і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункти 3, 4 наказу Головного управління юстиції у місті Києві від 25.06.2009 р. №1025/03 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби дарницького районного управління юстиції Головного управління юстиції у місті Києві.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Головного управління юстиції у місті Києві з внесенням відповідного запису в трудову книжку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17207,88 грн. (сімнадцять тисяч двісті сім грн. 88 коп.).
Зобов'язати Головне управління юстиції у місті Києві розглянути відповідно до вимог чинного законодавства заяву ОСОБА_1 щодо його звільнення за власним бажанням.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Головного управління юстиції у місті Києві та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1933,47 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять три грн. 77 коп.) виконати негайно.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 2,00 грн., сплаченого судового збору.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Донець
Постанова виготовлена в повному обсязі 25.02.2010 р.