СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 р. Справа №480/2319/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2319/19

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням зібльшених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0009709-5313- 1817, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 44828, 64 грн., від 15.02.2019 № 0009709-5313-1817/2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 38531,20 грн., від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 18678,60 грн., від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822/2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 3210,93 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито провадження по справі, призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відповідача Головне управління ДФС у Сумській області замінено правонаступником Головним управлінням ДПС у Сумській області.

Ухвалою суду від 18.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями було безпідставно нараховано позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно. Позивач зауважує, що згідно із діючим податковим законодавством існує чітко встановлені часові рамки у межах яких контролюючий орган має право надіслати податкові повідомлення-рішення за податковий звітний період. Крім того, з податкових повідомлень-рішень надісланих відповідачем не зрозуміло про який саме об`єкт нерухомості йде мова, крім того, не зрозуміло до якого типу об`єктів нежитлової нерухомості відповідачем було віднесену належну позивачеві нерухомість та відповідно не зрозуміло, за якою ставкою податку було розраховано сум податкового зобов`язання.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до інформаційної бази даних ITC «Податковий блок» ОСОБА_2 має у власності об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення (будівлю), реєстраційний номер 311101763101, площею 1204.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Тому, на підставі даних інформаційної системи ДФС, ОСОБА_2 15.02.2019 було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0009709-5313-1817 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 44828,64 грн.

Відповідно до пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, ОСОБА_2 15.02.2019 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009709-5313-1817/2017 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 38531,20 грн.

Після отримання копії позовної заяви до ГУ ДФС у Сумській області від платника щодо судового оскарження зазначених повідомлень рішень Шосткинським управлінням ГУ ДФС у Сумській області зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до отриманих відомостей будівля, нежитлова будівля літ. К-1 загальною площею 1204,1 кв.м, 03.02.2017 була передана ОСОБА_2 до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРФУМЕРНА ДОЛИНА", серія та номер: 166,167, виданий 01.02.2017. 28.08.2018 власником даної будівлі знову стала ОСОБА_2 . Станом на 17.07.2019 в базі даних ДФС даний об`єкт нерухомого майна обліковується за ОСОБА_2 .

Відповідно до отриманих відомостей сума нарахованого податку ОСОБА_2 повинна становити: за 2017 рік сума податку 3210,93 грн., розрахована за формулою: площа об`єкту 1204,1 кв.м. ставку податку 32,00 грн. (1% від 3200 грн)/12 місяців * 1 (кількість місяців права власності на майно); за 2018 рік сума податку 18678,60 грн., розрахована за формулою: площа об`єкту 1204,1 кв.м. ставку податку 37,23 грн. (1% від 3723грн)/12 місяців * 5 (кількість місяців права власності на майно).

У зв`язку з вищевикладеним, Шосткинським управлінням Головного управління ДФС у Сумській області проведено перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2018 роки та винесенні нові податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, № 0067731-5313-1822/2017, які, на думку відповідача, є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 № 0009709-5313- 1817/2017, № 0009709-5313-1817, відповідач зазначив, що останні були відкликані листом Шосткинського управління Головного управління ДФС у Сумській області від 22.07.2019 № 2764/1/18-28-53-13, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що стосується типу нерухомого майна, відповідач просив звернути увагу на те, що у випадку, якщо платник вважає, що податок нараховано не за тією ставкою податку, він має право на проведення звірки з податковою інспекцією. При цьому, для точної класифікації, ідентифікації нерухомого майна платнику необхідно надати первинні документи про право власності, в яких чітко визначено тип майна. Проте, ОСОБА_2 такої звірки не проводила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2014 реєстраційний номер 645 та додаткового договору до договору купівлі-продажу від 07.04.2014, реєстраційний номер 927 ОСОБА_3 на праві приватної власності належала нежитлова будівля Літ. «К-1», загальною площею 1204,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 лютого 2017 року ОСОБА_3 передала нежитлову будівлю Літ. «К-1», загальною площею 1204,1 кв. м. у якості внеску нового власника до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерна Долина» згідно протоколу № 2 загальних зборів учасників від 01.02.2017, акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Парфумерна Долина» від 01.02.2017.

27 серпня 2018 року ТОВ «Парфумерна Долина» в особі директора ОСОБА_4 , передала, а ОСОБА_3 прийняла у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю Літ. «К-1» загальною площею 1204,1 кв.м. у якості виплати вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Паррфумерна Долина», згідно протоколу № 5 від 27.08.2018 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.08.2018.

Вищевказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 53-56).

15.02.2019 ГУДФС у Сумській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0009709-5313-1817 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 44828,64 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0009709-5313-1817/2017 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 38531,20 грн. (а.с. 8, 9).

Листом Шосткинського управління Головного управління ДФС у Сумській області від 22.07.2019 № 2764/1/18-28-53-13 податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0009709-5313-1817 та № 0009709-5313-1817/2017 були відкликані відповідачем (а.с. 49-50).

18.07.2019 Головним управління ДФС у Сумській області було перераховано суми податкових зобов`язань ОСОБА_3 та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 18678, 60 грн., та № 0067731-5313-1822/2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 3210,93 грн. (а.с. 51, 52).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об`єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Судом встановлено, що рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", яким було встановлено на 2017 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийнято 22.02.2017.

Таким чином, оскільки відповідне рішення прийняте місцевою радою 22.02.2017, тобто після 15 липня 2016 року, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2018 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10.04.2018 по справі № 813/3803/16, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822/2017, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 3210,93 грн. є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за вказаним податком за 2018 рік суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, сума податку 18678,60 грн., визначена вказаним податковим повідомленням-рішенням, розрахована наступним чином: площа об`єкту 1204,1 кв.м. * ставку податку 37,23 грн. (1% від 3723 грн.) / 12 місяців * 5 (кількість місяців права власності на майно).

Отже, для розрахунку відповідач використав ставку податку 1% від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (а.с. 103) ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі -0,1 відсотка.

Однак, ані у відзиві на позовну заяву, ані у судовому засіданні представник відповідача не зміг зазначити, до якого конкретно типу об`єктів нежитлової нерухомості ним було віднесено належну позивачу будівлю та підстави нарахування податку за ставкою саме 1% від мінімальної заробітної плати.

При цьому, згідно п. 5 додатку 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" ставка податку у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати може застосовуватись до наступних типів об`єктів нежитлової нерухомості: будівлі готельні, будівлі офісні, будівлі торговельні, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі готельні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 121 "Готелі, ресторани та подібні будівлі " клас 1211 "Будівлі готельні", який в свою чергу включає підкласи: готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та подібні заклади з надання житла з рестораном або без нього, окремі ресторани та бари.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі офісні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 122 "Будівлі офісні" клас 1220 "Будівлі офісні ", який в свою чергу включає підкласи: будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів та т. ін., центри для з`їздів та конференцій, будівлі органів правосуддя, парламентські будівлі.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі торговельні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 123 "Будівлі торговельні" клас 1230 "Будівлі торговельні", який в свою чергу включає підкласи: торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та т. ін., підприємства та установи громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні т т. ін., приміщення складські та бази підприємств торгівлі й громадського харчування, підприємства побутового обслуговування.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі для публічних виступів віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 126 "Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення" клас 1261 "Будівлі для публічних виступів", який в свою чергу включає підкласи: кінотеатри, концертні будівлі, театри та т. ін. , зали засідань та багатоцільові зали, що використовуються, головним чином для публічних виступів, казино, цирки, музичні зали, танцювальні зали та дискотеки, естради та т. ін.

Як вбачається із наданого позивачем технічного паспорту на виробничий будинок (а.с. 16-21), виробнича будівля літ "К-1" площею 1204,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 43, яка належить ОСОБА_3 , не відноситься до жодного з вище перелічених класів нежитлових будівель, а отже відповідачем при розрахунку суми податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік було безпідставно застосовано ставку податку 1 % від мінімальної заробітної плати

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не зверталася до податкового органу із заявою про проведення звірки даних щодо розміру ставки податку, а отже податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822 є вірно сформованим, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Суд зауважує, що вищевказані норми не звільняють контролюючий орган від обов`язку мотивувати та обґрунтовувати своє рішення, використовувати при його прийнятті дані, підтверджені відповідними документами.

Натомість, у даному випадку відповідач не зміг підтвердити належними доказами, чому застосував ставку податку у розмірі саме 1 % від мінімальної заробітної плати.

Крім того, неподання платником податків заяви про проведення звірки даних не позбавляє його права оскаржити податкове повідомлення-рішення у судовому порядку.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822 та № 0067731-5313-1822/2017, а тому позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 № 0009709-5313- 1817 та № 0009709-5313-1817/2017, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3. пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

24 липня 2019 року ОСОБА_3 були вручені нові податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, № 0067731-5313-1822/2017, які містять зменшену суму податкового зобов`язання про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки у розмірі 3210,93 грн. та 18678,60 грн. відповідно (а.с. 63).

Отже, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0009709-5313-1817 та № 0009709-5313-1817/2017 вважаються відкликаними з 24.07.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п. 8 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач по адміністративній справі - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0009709-5313-1817 та № 0009709-5313-1817/2017 є відкликаними, а отже не створюють для позивача жодних правових наслідків, і, як наслідок, не порушують жодних прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 18678, 60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 18.07.2019 № 0067731-5313-1822/2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 3210,93 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 43144399) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 07.10.2019.