ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1379/24 Справа № 215/4363/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                                 ОСОБА_2 ,

суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі, кримінальне провадження №12021041760000154 від 17.05.2021 року за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 01 березня 2024 року, якою

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Кривого Рогу, українцю, громадянину України, з вищою освітою, не одруженому, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуваю чому, на утриманні неповнолітніх дітей не маючому, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 30.04.2024 року включно;

ВСТАНОВИЛА:

в провадженні районного Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на розгляді перебуває кримінальне провадження №12021041760000154 від 17.05.2021 року стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 01 березня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів до 30.04.2024 року включно; клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відхилено.

На зазначене рішення захисником адвокатом ОСОБА_6 , діючим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України

Зазначає, що місцевим судом не в повному обсязі досліджено підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором, крім підстав, передбачених ст.177 КПК України не доведено, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду.

Зауважує, що судом першої інстанції не перевірено можливість застосування більш м`ягкого запобіжного заходу, оскільки обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, наміри перешкоджати розгляду справи в суді не має. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання.

Наголошує, що для запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду достатньою мірою для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти цьому ризику. Клопотання прокурора ґрунтується на ймовірностях та припущеннях.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінального провадження повідомлені належним чином. В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначив про небажання брати участь в апеляційному розгляді.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

21.03.2024 року до Дніпровського апеляційного суду електронною поштою надійшло клопотання прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_8 про проведення судового засідання без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».

У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Як вбачається з наявних матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Виходячи із пред`явленого обвинувачення та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що існує реальний ризик, що усвідомлюючи розмір кримінального покарання яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в обґрунтування прийнятого рішення про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керувався тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.

За вказаним кримінальним провадженням відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи. Наразі суд перебуває на стадії дослідження письмових матеріалів кримінального провадження.

Судом апеляційної інстанції також зазначається правильність того, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого місцевий суд керувався вимогами ст. 177 КПК України, наголосивши, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Дніпровський апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого є правильними, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

В оскаржуваній ухвалі суд обґрунтовано зазначив, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України до теперішнього часу існують та не зменшилися. Тобто, судом враховані: дані про особу обвинуваченого, обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованого злочину, всі ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які з огляду на вказане не зменшилися та продовжують існувати.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, судом цілком правильно зазначено, що запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не передбачається можливим.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів погоджується з висновками суду, викладеними в ухвалі, та вважає, що суд врахував наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, зокрема, ризику переховування від суду, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, на даному етапі, є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, про неможливість зміни або застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із звільненням обвинуваченого із під варти.

З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Твердження захисника адвоката ОСОБА_6 що прокурором не доведено, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду та що судом першої інстанції не перевірено можливість застосування більш м`ягкого запобіжного заходу, той факт, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, наміри перешкоджати розгляду справи в суді не має колегія суддів визнає необґрунтованими, надуманими та такими, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 18.05.2021 року підозрюваному (на той час) ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати місце свого постійного проживання.

Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 05.06.2023 року застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, зазначене рішення обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про судові засідання 20.04.2022 року, 31.05.2022 року, 10.06.2022 року, 20.06.2022 року, 22.03.2023 року та 24.04.2023 року неодноразово не з`явився до суду, що свідчить про ризик ухилення обвинуваченого від суду і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від відповідальності.

З огляду на вищевикладене, обвинуваченому ОСОБА_7 раніше застосовувався більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що і просить захисник адвокат ОСОБА_6 , однак обвинуваченим не виконувались обов`язки, покладені місцевим судом, а тому застосування до нього іншого запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, зокрема, домашній арешт, не виклює потворну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 по відношенню до своїх процесуальних обов`язків.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення.

Суд, продовжуючи дію запобіжного заходу, на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 01 березня 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді