Кропивницький апеляційний суд

Провадження № 11-кп/4809/130/24                 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Категорія ч. 1 ст. 115 КК України                Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

        захисника: ОСОБА_7 ,

  обвинуваченого  ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121080000113 від 21.04.2021 року, заапеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новоукраїнка Кіровоградської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, під вартою з 21.04.2021 року,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

У строк відбуття покарання зараховано засудженому ОСОБА_8 час попереднього ув`язнення з 21.04.2021 року до набрання вироком суду законної сили.

Строк відбуття покарання рахується з 21.04.2021 року.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь держави понесенні судові витрати у зв`язку із залучення експерта в сумі 8193 грн 91 коп.

       Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

В С Т А Н О В И Л А:

       Згідно вироку суду ОСОБА_8 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), за наступних обставин.

У період часу з 15 год. до 19 год. 30 хв. 21.04.2021 року обвинувачений спільно з ОСОБА_9 знаходився у приміщенні домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_3 , в якому останній проживав. Знаходячись в даному домоволодінні, між обвинуваченим та ОСОБА_9 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, через вчинення домашнього насильства ОСОБА_9 стосовно матері обинуваченого ОСОБА_10 .

З метою припинення сварки обвинувачений ОСОБА_8 вийшов з домоволодіння та направився додому. Залишивши територію домоволодіння, будучи на вулиці, його наздогнав потерпілий ОСОБА_9 та продовжував при цьому сваритися. Знаходячись на проїзній частині дороги, ОСОБА_9 штовхнув обвинуваченого в спину, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння втратив рівновагу та впав на землю.

Після чого у обвинуваченого, на ґрунті виниклих раніше неприязних відносин з потерпілим, раптово виник умисел спрямований на позбавлення  ОСОБА_9 життя. Обвинувачений реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та протиправність своїх дій, маючи фізичну перевагу перед ОСОБА_9 , маючи умисел на позбавлення життя потерпілого, своєю правою ногою, взутою в кросівок, розпочав наносити удари в область голови ОСОБА_9 , в той час останній перебував у положенні лежачи на землі.

Обвинувачений усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що в області голови людини наявні життєво важливі органи, продовжив наносити тілесні ушкодження, до того часу коли ОСОБА_9 не припинив подавати ознаки життя.

Тобто, обвинувачений виконав всі дії спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_9 . У результаті нанесених ударів ОСОБА_9 помер, а обвинувачений залишивши тіло на проїзній частині АДРЕСА_3 , пішов у невідомому напрямку.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, потерпілому було спричинено тілесні ушкодження в ділянці голови у вигляді: багато уламкові переломи носової частини лобної кістки, носових кісток, лобних відростків верхньощелепних кісток, поперечний перелом перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, перелом в ділянці вилично-верхньощелепного шва з обох боків, рана у лобній ділянці в центрі, садно у правій тім`яній ділянці з крововиливом у м`які тканини.

Смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманими ушкодженнями в ділянці обличчя і настала внаслідок травматичного шоку в результаті множинних переломів кісток черепа.

       В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити ухвалу, якою матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції в новому складі суду.

       Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на думку обвинуваченого висновки суду є передчасними, оскільки судом не повно розглянуті матеріали справи.

       Також апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не враховані причини та умови сварки.

В суді апеляційної інстанції уточнив вимоги апеляції зазначивши, що наніс лише три удари потерпілому, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, яке було зумовлено жорстоким систематичним поводженням ОСОБА_9 , який бив матір обвинуваченого та виштовхав зі свого дому обвинуваченого, наніс удар в спину, виштовхуючи з хати та намагався нанести удари кулаками по голові. Вважає, що справу повернути необхідно на новий судовий розгляд, оскільки суд не допитав свідків, які б могли підтвердити систематичне нанесення потерпілим побоїв його матері та не призначив йому судово-психологічної експертизи для встановлення факту сильного душевного хвилювання,

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить змінити вирок районного суду в частині кваліфікації дій його підзахисного, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду не підтверджуються матеріалами справи.

Так, свідок ОСОБА_11 знаходився на значній відстані від місця вчинення кримінального правопорушення, а саме 200-300 метрів.

Враховуючи значну відстань а також вечірню пору доби, на думку захисту вказаний свідок не міг бачити все детально на такий значний відстані.

При цьому, ОСОБА_12 надав показання про те, що він нічого не бачив.

Свідок ОСОБА_13 показала також, що нікого не бачила.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в 2021 році повертався додому з роботи і побачив, як з двору вибіг обвинувачений, а за ним вітчим. Вітчим штовхнув його і в той момент перечипився і впав обличчям до землі. Потім, обвинувачений почав наносити йому лежачому удари руками по обличчю, а потім ногами по тулубу і обличчю. Було близько 10 ударів.

Однак при проведенні слідчого експерименту за участю вказаного свідка, останній повідомив, що обвинувачений наніс всього 5-7 ударів.

Вважає, що висновки суду про нанесення потерпілому 10-15 ударів нічим не підтвердженні, як і умисел на позбавлення життя потерпілого.

Також, ну думку захисту життєво важливий орган – головний мозок не постраждав.

На думку захисту, обвинувачений не мав умислу на заподіяння смерті потерпілому, наносячи удари потерпілому по обличчю, його підзахисний мав намір заспокоїти потерпілого та припинити його протиправну поведінку, а не завдавати наслідків у виді смерті.

В суді захисник ОСОБА_7 відмовився від своєї первинної апеляційної скарги. Змінив вимоги апеляційної скарги та підтримав вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , просив справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд не врахував, що ОСОБА_8 не мав наміру вчинити вбивство потерпілого. Потерпілий систематично неодноразово бив та ображав матір обвинуваченого з якою співмешкав та самого обвинуваченого, що не враховано судом першої інстанції. ОСОБА_8 наніс лише три удари потерпілому, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, яке було зумовлено жорстоким систематичним поводженням ОСОБА_9 , який бив матір обвинуваченого та виштовхав зі свого дому обвинуваченого, наніс удар в спину, виштовхуючи з хати та намагався нанести удари кулаками по голові.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залити без задоволення, з таких підстав.

Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,що в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та навів у вироку.

Допитаний в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що 21.04.2021 року знаходився по АДРЕСА_4 за місцем проживання його матері та вітчима, оскільки був базарний день, зайшов до них в гості.

ОСОБА_15 вчинив сварку з матір`ю без причин, він намагався їх заспокоїти. Але це ОСОБА_15 роздратувало і він почав зганяти свою злість на ньому.

Мати з вітчимом проживає 8 років, з яких 2 роки вони були щасливі, решту 6 років він над нею знущався, застосовував фізичне насильство, кожного дня вживав спиртне. Колись так побив матір, що він її відвозив до лікарні. Ніхто не міг нічого йому зробити, поліція лише складала відносно нього протоколи.

Через сварку, він вирішив піти додому та вже одягнувся, при цьому продовжуючи сперечатися з вітчимом. Виходячи з будинку, вітчим його вдарив у спину, на що він не повернувся та пішов далі. Вітчим почав його наздоганяти і ще раз вдарив у спину, та при цьому сам впав.

у відповідь він наніс йому пару ударів, щоб той заспокоївся. Удари наносив у голову, по тулубу, наніс удари будучи на вулиці. Хотів лише його провчити, захистити матір. Наніс йому удари і пішов. Наміру його вбити не мав.

Коли його потерпілий наздоганяв виходячи з подвір`я то він наніс декілька ударів потерпілому кулаком з розмахом, так він відчув. Що робив потерпілий після нанесених йому ударів він не знає. В той день потерпілий багато вжив спиртного.

Мати не бачила, що йому вітчим наніс удар в спину так як знаходилася в будинку. Від будинку потерпілого до його будинку по часу йти хвилин 5-10. Чому ОСОБА_15 знайшли через 30 хвилин не знає.

Потерпіла ОСОБА_16 у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що ввечері до неї приїхав ОСОБА_17 та повідомив, що вбито дядька.

Вранці вони поїхали до м. Новоукраїнка. Обвинуваченого вдома не було, тоді вони поїхали до поліції, там їм показали відео і повідомили про обставини вчиненого злочину. ОСОБА_18 був гарною людиною, був братом її матері. Проживав він з ОСОБА_19 , вона є матір`ю обвинуваченого. Разом вони проживали 3-4 роки, але не дуже добре, дядько не хотів з нею жити, але вона не хотіла від нього йти.

Пізніше ОСОБА_20 привела до себе сина ОСОБА_21 , а потім щей колишнього чоловіка. Були постійні сварки. ОСОБА_18 скаржився, що обвинувачений 1,5 чи 2 роки тому, наносив йому удари по голові, через те, що ОСОБА_20 заставила його забрати заяву, то кримінального провадження не було.

Про обставини вчиненого кримінального правопорушення їй розповів ОСОБА_22 . А ще він розповідав, що дядька постійно ображали та вимагали лише гроші з нього, так як ніхто з них не працював.

Коли вони приїхали то обвинуваченого було вже затримано. У дядька від нанесених побоїв не було обличчя, з моргу привезли з пакетом на голові.

ОСОБА_18 заробляв гроші по найму. Скільки він заробляв вона не знає. Сварки між ОСОБА_20 та ОСОБА_15 почалися відтоді як до них прийшов жити син співмешканки ОСОБА_21 . Чи її дядько застосовував насильство стосовно співмешканки, вона не знає. Про причини сварки між ними їй теж не відомо.

ОСОБА_21 не працював, а його мати захищала. Коли дядько до неї телефонував то завжди був тверезий. Іноді він вживав спиртне разом з ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснив, що бачив як ОСОБА_23 забив ногами ОСОБА_9 , побачивши це побіг та покликав сусіда і свого батька ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Це було біля базару в м. Новоукраїнка на початку квітня 2021 року.

Всі разом вони підбігли до ОСОБА_26 та викликали швидку допомогу і поліцію, в той час ОСОБА_23 пішов.

Уточнив, що безпосередньо бачив вийшовши на вулицю, що ОСОБА_27 та ОСОБА_23 сварилися між собою, ОСОБА_27 упав на перед дороги. ОСОБА_23 наносив удари кулаками та ногами. Удари ногами наносив, коли ОСОБА_27 лежав на землі.

Вказав, що ОСОБА_27 перечепився та сам упав обличчям до дороги. Коли його обвинувачений почав бити, він закривав обличчя руками. Правою ногою наносив удари спочатку носком, а потім ОСОБА_27 лежав на спині то він наносив ступнею по обличчю. Наніс декілька ударів. Побачивши це він побіг по батька та сусіда.

ОСОБА_27 в той момент як вони викликали поліцію, намагався щось сказати але не встиг і помер. Приїхала швидка допомога та констатувала його смерть. Приїхала поліція. ОСОБА_28 не було на місці в той момент.

Зазначив, що ОСОБА_29 та ОСОБА_30 сварилися нецензурною лайкою, через що він не знає. Він відразу як побачив, що ОСОБА_26 почав бити обвинувачений побіг за сусідом. ОСОБА_26 знав, так як він його сусід, був роботящим, без сварок, проживав з жінкою, яка померла, а потім почав жити з ОСОБА_31 , з якою постійно сварилися.

Обвинувачений проживав разом з ними. Коли вони починали сварити то обвинувачений йшов жити до свого батька. До даної події, обвинувачений з ОСОБА_32 раніше сварилися через сімейні відносини, так як ОСОБА_27 ображав ОСОБА_20 , а ОСОБА_23 хотів забрати її до свого батька.

Він бачив їх сварку на відстані 200-300 метрів, вони сварилися на всю вулицю було чути, з домоволодіння ОСОБА_26 спочатку вийшов ОСОБА_23 , а за ним ОСОБА_27 ОСОБА_27 перечепився і сам впав обличчям до землі, його ОСОБА_23 не штовхав. Тоді ОСОБА_33 підійшов і почав його бити. Падаючи ОСОБА_27 на землю, об асфальтоване покриття вулиці головою не вдарявся.

Він на той момент був у сусіда ОСОБА_34 . Під час нанесення ударів він побіг додому за батьком, через хв 5 він з батьком підійшли до місця. Він спочатку покликав сусіда, а потім батька. Коли вони підбігли до ОСОБА_26 , той двічі хитнув головою і намагався щось сказати. В яке взуття був взутий ОСОБА_23 він не звернув увагу.

Чи влаштовував ОСОБА_27 домашнє насильство він не знає.

Чи штовхав ОСОБА_27 ОСОБА_28 він не бачив. Лише бачив, як ОСОБА_27 перечепився нога за ногу та впав.

Свідок ОСОБА_13  суді першої інстанції пояснила, що її покликав ОСОБА_24 , вона вийшла до воріт, він сказав, що лежав на вулиці потерпілий, оскільки в неї маленька дитина, тому вона відразу повернулася до домоволодіння. Це було більше року тому, в обідній час, було на дворі видно, точніше сказати не може.

Потерпілий лежав на відстані приблизно двох будинків. Тіло було видно, лежав на дорозі, в якому положенні не пам`ятає.

Сусід ОСОБА_24 в той момент знаходився на вулиці та прибіг щоб покликати їх і повідомив, що хтось б`ється. Але вона вже нічого не бачила. Чи рухався потерпілий вона не бачила.

Коли приїхали працівники поліції то вона в ніяких діях участі не приймала і її співмешканець теж не виходив. ОСОБА_24 розповідав, що той дядько помер. Вона його не знала. Про потерпілого нічого сказати не може, ніяких звуків які б вказували на бійку, вона не чула. Чи потерпілий рухався і видавав якісь звуки, сказати не може так як знаходилася далеко і нічого не чула.

Свідок ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснив, що нічого не бачив, не може нічого повідомити. Його з двору покликав ОСОБА_35 та повідомив, що лежить чоловік.

Він з дружиною вибігли і побачили, що на дорозі лежав потерпілий в калюжі крові. Вони викликали поліцію, коли поліція прибула на місце то вони розвернулися і пішли. На того чоловіка, що лежав говорять ОСОБА_36 .

Знав що він сусід, який проживав через 3 будинки від них. До них забіг ОСОБА_35 з якимсь другом, і повідомив, що побили чоловіка який лежить на дорозі.

Про конфлікти між обвинуваченим та потерпілим, нічого не знає. Грек лежав, його ніхто не чіпав, він не рухався.

Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що в 2021 році повертався додому з роботи і побачив, як з двору вибіг обвинувачений, а за ним вітчим. Вітчим штовхнув його і в той момент перечепився і впав обличчям до землі.

Потім обвинувачений почав наносити йому лежачому удари руками по обличчю, а потім ногами по тулубу і обличчю. Було близько 10 ударів. Вітчим намагався підвестися але обвинувачений продовжував наносити удари, тому потерпілий не зміг піднятися. В той момент він знаходився на відстані 5 метрів, щоб обвинувачений щось кричав, не чув. Скільки це тривало по часу, сказати не може.

Їх хотів розборонити свідок, але він не знає його прізвище. Обвинувачений сам припинив наносити удари і сів на лавку, а потім пішов по дорозі.

В цей час прибула швидка допомога і поліція. Швидка повідомила, що потерпілий помер. А поліція поїхала в напрямку обвинуваченого.

Коли вони викликали швидку допомогу і підійшли до потерпілого то він ще дихав але говорити нічого не міг. Через 5 хв. прибула швидка допомога. Ця подія була близько 20 години, на дворі було видно, була весна.

Потерпілий був в стані сп`яніння оскільки вибігаючи з двору його хитало, він перечепився, і впав. Більше на ноги він не підвівся. Обвинувачений наносив йому удари то тілу та обличчю, близько 15 ударів. Точну кількість сказати не може. На місці крім нього був ще свідок та його батько, але їх прізвищ він не знає.

Скільки хвилин обвинувачений наносив удари, сказати не може, близько 10-20 хв. чи 25-30. Мати обвинуваченого з`явилася на місці коли прибули швидка допомога та поліція.

Вітчим штовхав обвинуваченого в спину, це він бачив проходячи повз них, але вітчим впав сам.

Свідок ОСОБА_37 в суді першої інстанції пояснила, що обвинувачений не погана людина, дуже любить свою матір, а співмешканець матері її постійно ображав, погано до неї ставився.

По факту події вона знає лише зі слів тітки-матері ОСОБА_21 . Та розповіла, що була сварка між ОСОБА_21 та співмешканцем, останній смикав ОСОБА_21 за рукав. ОСОБА_21 мовчки пішов, але його наздоганяв вітчим і під час цього перечепився та впав.

Коли мати вийшла на двір то побачила, що покійний лежав на землі, але ОСОБА_21 біля нього не було. Вона знає про те, що ОСОБА_27 вчиняв фізичне насильство стосовно матері ОСОБА_21 , постійно вживав спиртне.

Вважає, що у ОСОБА_21 не було умислу на позбавлення ОСОБА_26 життя. Безпосереднім свідком тих подій вона не була.

Про обставини знає лише зі слів його матері. Фізичну перевагу мав ОСОБА_27 , був здоровим чоловіком, приблизно 120 кг.

Крім даних показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, вина ОСОБА_8 підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:

Рапортом помічника чергового СРПП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до якого на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_38 про виявлення його сусіда ОСОБА_9 в положенні лежачи в крові, внесено відомості до ЄРДР за № 12021121080000113 від 21.04.2021 року.

Протоколом огляду місця події від 21.04.2021 року, об`єктом огляду є місце події по АДРЕСА_5 . В ході огляду якого виявлено труп ОСОБА_9 , сліди на асфальтному покритті речовини бурого кольору, капюшон темно синього кольору. Вилучено капюшон темно синього кольору, змив з поверхні асфальту біля трупу. До даного протоколу додано ілюстровану фототаблицю.

На підставі заяви ОСОБА_10 проведено огляд місця події, а саме території домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу огляду місця події від 21.04.2021 року, об`єктом огляду є територія домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 . В ході огляду якого було виявлено та вилучено штани спортивні сірого кольору, шапку чорного кольору з написом adidas, телефон марки Nokia, три недопалки марки STRONG, шістнадцять недопалків марки Ritm, сліди рук віддактископійованих на липку стрічку. До даного протоколу додано ілюстровану фототаблицю.

На підставі заяви ОСОБА_39 про дозвіл на проведення огляду домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 , проведено огляд місця події.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.04.2021 року, об`єктом огляду є домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 . В ході огляду нічого не виявлено та не вилучено. До протоколу додано ілюстровану фототаблицю.

Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.04.2021 року, визнано речовими доказами-капюшон темного кольору, змив з поверхні асфальту, штани спортивні сірого кольору, шапка чорного кольору, мобільний телефон Нокіа, 16 недопалків та слід руки.

Дані речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.07.2021 року, за участю свідка ОСОБА_14 , останній розповів про обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. ОСОБА_14 розповів та показав, як побачив, що з домоволодіння на дорогу вийшов ОСОБА_21 , а за ним вибіг його вітчим, який в спину штовхнув ОСОБА_21 . Потім вітчим перечепився та впав на землю. А ОСОБА_21 почав наносити йому удари по тулубу, вітчим перевернувся на спину і ОСОБА_21 наносив йому удари по голові та обличчю. По тулубу, по голові та обличчю він наносив удари ногою, при цьому говорив, що це тобі за все. По обличчю ногою обутою в кросівок було нанесено близько 5-7 ударів.

Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.07.2021 року, флеш носій на якому міститься запис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 , визнано речовим доказом та залишено при матеріалах кримінального провадження.

Лікарським свідоцтвом про смерть №3556 від 22.04.2021 року, причиною смерті ОСОБА_9 є множинні переломи кісток обличчя.

Висновком експерта №48 від 17.06.2021 року відповідно до якого смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманими ушкодженнями в ділянці обличчя і настала внаслідок травматичного шоку в результаті множинних переломів кісток черепа, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа: наявність рани у лобній ділянці в центрі; носова частина лобної кістки, носові кістки, лобні відростки верхньощелепних кісток представлені чисельними безформеними уламками, наявність повного поперечного перелому перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, виличні відростки верхньощелепних кісток відділені від виличних кісток, краї переломів з викришуванням кісткової речовини, м`які тканини навколо з темно-червоними крововиливами; наднирники з світло-жовтою коркою та темно-коричневою мозковою речовинами; коркова речовина нирок набрякла, бліда мозково-червоного кольору; а також даними судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа: ішемія коркового і повнокров`я мозкового шару наднирників.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження в вигляді:

а) ушкоджень в ділянці голови: багатоуламкові переломи носової частини лобної кістки, носових кістко, лобних відростків верхньощелепних кісток, поперечний перелом перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, перелом в ділянці вилично-верхньощелепного шва з обох боків, рана у лобній ділянці в центрі, садно у правій тім`яній ділянці з крововиливом у м`які тканини;

б) ушкоджень в ділянці кінцівок: садна (2) по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, садно по передній поверхні лівої гомілки.

Ушкодження в ділянці голови утворилися внаслідок не менше двох травматичних впливів тупим предметом, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Ушкодження в ділянці кінцівок утворилися внаслідок одного чи більше травматичних контактів з тупим предметом, могли утворитися при падінні з положення стоячи на площину, незадовго до настання смерті. Дані ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа виявлено етиловий спирт в кількості-3,67 г/дм3, що може відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Висновком експерта №1568 від 30.04.2021 року, в зразках крові та сечі від трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт в кількості: кров-3,67 г/дм3 , сеча-3, 97 г/дм3 .

Висновком експерта №634 від 19.05.2021 року, лікарем судово-медичним експертом-гістологом досліджено шматочки органів від трупа ОСОБА_9 та виявлено деякі морфологічні ознаки шокової реакції. Крововиливи в м`яких тканинах, без клітинної реакції. Геморагічний набряк легень.

Висновком експерта №71 від 03.06.2021 року, на клапті шкіри лобової ділянки трупа ОСОБА_9 виявлене ушкодження у вигляді рани, яка за характером є забитою та утворилася від дії тупого твердого предмета. Характер, форми та розміри контактувальної поверхні не відобразилися. Предмет діяв під кутом до поверхні шкіри, ймовірно, у переважному напрямку спереду назад та зверху вниз.

Протоколом огляду трупа від 22.04.2021 року, вилучено светр в синьо-сіру та світло сіру полосу, спортивні штани чорного кольору. До протоколу огляду трупа додано ілюстровану фото таблицю.

Вилучені в ході огляду трупа речі, постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.04.2021 року, визнано речовими доказами та згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, здано до камери зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області.

Висновком експерта №277 від 06.05.2021 року, кров трупа ОСОБА_9 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0, крім того, його організму властивий і антиген Н в якості супутнього.

На підставі постанови про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 22.04.2021 року, згідно з протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 05.05.2021 року, у підозрюваного ОСОБА_8 відібрано зразки крові.

Висновком експерта №301 від 06.05.2021 року, кров підозрюваного ОСОБА_8 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0.

На підставі постанови про відібрання зразків для експертизи від 22.04.2021 року, згідно протоколу відібрання зразків для експертизи 22.04.2021 року, відібрано відбитки пальців рук трупа ОСОБА_9 .

На підставі постанови про відібрання зразків для експертизи від 29.04.2021 року, згідно протоколу відібрання зразків для експертизи від 29.04.2021 року, у ОСОБА_10 відібрано відбитки пальців та долонь рук.

Висновком експерта №СЕ-19/112-21/3894-Д від 13.05.2021 року, з шести слідів рук, які виявлено та вилучено в ході ОМП від 21.04.2021 року, за адресою: АДРЕСА_3 , залишені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .

Висновком експерта №СЕ-19/112-21/3571-ТР від 12.05.2021 року, капюшон вилучений 21.04.2021 року під час огляду ділянки АДРЕСА_3 , біля трупа ОСОБА_9 та рукава куртки, вилученої 21.04.2021 року під час затримання ОСОБА_8 , виготовлені зі схожого матеріалу, мають однаковий колір та схожі за способом кріплення до основи куртки.

Висновком експерта №315 від 28.05.2021 року, на шапці і штанах спортивних, що вилучені з місця події, сліди крові не знайдено.

Висновком експерта №278 від 14.05.2021 року, кров потерпілого ОСОБА_9 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0, крім того, його організму властивий і антиген Н в якості супутнього. На змиві з калюжі, на светрі, на штанах, знайдено кров людини. Дана кров може походити від потерпілого ОСОБА_9 .

Висновком експерта №314 від 28.05.2021 року, кров трупа ОСОБА_9 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_8 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0. На одязі підозрюваного ОСОБА_8 : штанах джинсових, парі кросівок, знайдено сліди крові людини. При визначенні групової належності в об`єктах 1-4 (штани джинсові, пара кросівок) виявлено антиген В. Таким чином, кров в даних об`єктах може походити від особи групи ОСОБА_40 і може належати потерпілому ОСОБА_41 або і підозрюваному ОСОБА_8 .

Висновку експерта №СЕ-19/102-21/8718-БД від 30.09.2021 року, в результаті проведеного молекулярного-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки слідів крові людини на джинсових штанах (об`єкт №3.1) і кросівку (об`єкт №4.1), які наведено в таблиці. Генетичні ознаки слідів крові людини на джинсових штанах (об`єкт №3.2) і кросівку (об`єкт №5.1) не встановлені. Генетичні ознаки слідів крові людини на джинсових штанах (обєкт№3.1) і кросівку (обєкт№4.1) збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_9 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_8 . Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_8 виключається.

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.04.2021 року, встановлено, що фактичний час затримання підозрюваного 20-30 год. 21.04.2021 року, у підозрюваного було вилучено мобільний телефон та куртку, яка мала пошкодження на комірі, кросівки з речовиною бурого кольору, джинсові штани з речовиною бурого кольору на правій холоші, грошові кошти.

Дані речі постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.04.2021 року, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, згідно квитанції.

Крім того, ухвалою слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2021 року, клопотання слідчого про арешт майна задоволено. Накладено арешт на речі вилучені 21.04.2021 року, згідно протоколу затримання ОСОБА_8 .

Висновком судово-психіатричного експерта №189 від 18.05.2021 року, ОСОБА_8 в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходиться в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ст. 19 ч.1 КК України. У відношенні інкримінуємого правопорушення ОСОБА_8 слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує.

Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що при винесенні вироку судом першої інстанції була допущена неповнота судового розгляду, суд неправильно оцінив докази по справі, висновки суду, викладені у вироку не відповідають обставинам справи, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки і не застосував закон про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 116 КК України є необґрунтованими та безпідставними.

Як встановлено колегією суддів судом першої інстанції розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно та неупереджено, порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні доказів та доведенні їх перед судом, та порушення прав на захист обвинуваченого, судом не допущено, дане підтверджується журналом судового засідання та аудіо записом судових засідань. Крім того, на переконання колегії суддів суд правильно оцінив зібрані докази по справі, висновки суду, викладені у вироку повністю відповідають дійсним фактичним встановленим у судовому засіданні обставинам справи, суд застосував закон про кримінальну відповідальність який підлягав застосуванню.

Проаналізувавши зазначені докази та обставини вчинення злочину, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

Що стосується доводів обвинуваченого та його захисника про неправильно кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України та необхідність кваліфікації за ч. 1 ст. 116 КК України, необхідно зазначити наступне.

Так, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Відповідно до ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки – інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна – це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова – наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В свою чергу, ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Стаття 119 КК України передбачає відповідальність за вбивство через необережність. Для розмежування складів злочинів за ч.2, ст. 121 КК України та ч.1, ст. 119 КК України здійснюється за об`єктивною та суб`єктивною сторонами.

В даному випадку в основу розмежування покладається висновок медичного експерта у справі, відповідно до якого смерть потерпілого наступила безпосередньо НЕ від удару, а внаслідок падіння на площину з попередньо набутим прискоренням від удару і отриманої після падіння внутрішньочерепної травми з переломом кісток.

Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.

Стаття 116 КК установлює кримінальну відповідальність за умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.  Ця норма містить специфічні (видові) ознаки складу злочину, які виокремлюють фактично вчинені дії як один із різновидів  умисних убивств (статті 115 Ї 118 КК).

 Специфічними (видовими) ознаками юридичного складу умисного вбивства, передбаченого статтею 116 КК, є: а) перебування винного в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) під час вчинення посягання на життя потерпілого; б) наявність причинового зв`язку між станом сильного душевного хвилювання і поведінкою потерпілого - протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою; в) заподіяння смерті тій особі, яка вчинила протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу.

 Уживаючи у цій нормі поняття «стан сильного душевного хвилювання», законодавець не дає йому визначення, що нерідко зумовлює проблеми у правозастосовній практиці.

Об`єктом афектованого вбивства, як і будь-якого вбивства, є життя людини. Проте в аналізованому злочині об`єктом посягання є життя не будь-кого, а тієї особи, яка відіграє у структурі злочинного діяння далеко не останню (специфічну) роль. В аналізованому злочині присутній особливий потерпілий, не будь-який випадковий чи обраний (визначений) злочинцем із будь-яких своїх міркувань (намірів), а суб`єкт, який через свою певну (специфічну) поведінку щодо винного, стає потерпілим (жертвою) злочину.

Дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі Ї тривалості стану фізіологічного афекту.

Неправомірні дії потерпілого становлять обов`язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання.

 Намір на вбивство дуже тісно пов`язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі намір на вбивство виникає так несподівано, як і сам стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту.

 Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

 Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.

Окрім типових елементів складу умисного вбивства, цьому злочину притаманні такі особливі компоненти об`єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу - раптовий, афектований.

Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегідь спланованого вбивства, такий злочин виключає кваліфікацію за статтею 116 КК. Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв`язувати проблему і конфліктну ситуацію.

Вирішуючи питання про зміст умислу ОСОБА_8 к ОСОБА_42 суддів виходить з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи засоби і знаряддя останнього, причини припинення злочинних дій, стосунки потерпілого і підсудного та їх поведінку, яка передувала злочину.

З матеріалів справи вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_8 то потерпілим ОСОБА_9 виникали конфлікти, з приводу сварок між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також в ході розгляду справи у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_16 та свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підтвердили про наявність конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Як вбачається з показань ОСОБА_8 наданих у ході розгляду справи у суді першої інстанції, останній не замечує факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та повідомляє, що він наніс йому пару ударів у відповідь, щоб той заспокоївся. Удари наносив у голову, по тулубу, наніс удари будучи на вулиці.

Потерпіла ОСОБА_16 у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що у потерпілого від нанесених побоїв не було обличчя, з моргу привезли з пакетом на голові.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції повідомив, що бачив, як обвинувачений та потерпілий сварилися між собою, потерпілий перечепився та сам упав обличчям до дороги, обвинувачений наносив удари кулаками та ногами, коли потерпілий лежав на землі: правою ногою наносив удари спочатку носком, а потім ОСОБА_27 лежав на спині то він наносив ступнею по обличчю. Потерпілий закривав обличчя руками.

Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції повідомив, що як потерпілий штовхнув обвинуваченого і в той момент він перечипився і впав обличчям до землі. Потім обвинувачений почав наносити йому лежачому удари руками по обличчю, а потім ногами по тулубу і обличчю. Було близько 10 ударів. Вітчим намагався підвестися але обвинувачений продовжував наносити удари, тому потерпілий не зміг піднятися.

Також під час проведення слідчого експерименту від 24.07.2021 року, за участю свідка ОСОБА_14 , останній підтвердив свої пояснення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно досліджених, узгоджених доказів потерпілий під час нанесення йому ушкоджень перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та лежав на землі, будь-якої небезпеки для обвинуваченого не становив, проте той наніс йому численні удари ногами в область життєво-важливого органу голови. При цьому, згідно судово-психіатричної експертизи ОСОБА_10 перебував в осудному стані тобто стану афекту у нього не було і він наніс удари лише з мотивів помсти.

Також, в матеріалах справи наявний висновок експерта №48 від 17.06.2021 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманими ушкодженнями в ділянці обличчя і настала внаслідок травматичного шоку в результаті множинних переломів кісток черепа, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа: наявність рани у лобній ділянці в центрі; носова частина лобної кістки, носові кістки, лобні відростки верхньощелепних кісток представлені чисельними безформеними уламками, наявність повного поперечного перелому перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, виличні відростки верхньощелепних кісток відділені від виличних кісток, краї переломів з викришуванням кісткової речовини, мякі тканини навколо з темно-червоними крововиливами; наднирники з світло-жовтою коркою та темно-коричневою мозковою речовинами; коркова речовина нирок набрякла, бліда мозково-червоного кольору; а також даними судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа: ішемія коркового і повнокров`я мозкового шару наднирників.

Таким чином в результаті конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 , обвинувачений наніс потерпілому множинні удари в ділянку голови та обличчя.  Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

В той же час дії потерпілого ОСОБА_9 , не несли реальної загрози обвинуваченому, оскільки потерпілий перебував у положенні лежачи, в силу віку не міг чинити опору та не робив цього.

Про наявність умислу ОСОБА_8 на позбавлення життя потерпілого свідчить наявність конфлікту з потерпілим ОСОБА_9 , з приводу його сварок з ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_8 , а також поведінка обвинуваченого під час події та після неї, характер та інтенсивність дій, цілеспрямованість та сила ударів, кількість ударів, їх локалізація, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень – нанесення численних ударів в область голови та обличчя кулаками та ногами (носком та ступнею), коли потерпілий лежав на землі, байдуже ставлення обвинуваченого до долі потерпілого після заподіяння йому множинних тілесних ушкоджень.

Мотивом злочину є помста за те, що потерпілий погано відноситься до його матері ОСОБА_10 , тобто нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що призвели до його смерті, що був позбавлений здорового глузду з боку стороннього спостерігача.

Метою злочину є протиправне заподіяння смерті потерпілому.

Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 залишив потерпілого напризволяще та пішов по своїм справам, оскільки подальша доля потерпілого йому була байдужа.

Між діями обвинуваченого та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого є прямий причинний зв`язок.

Згідно ст. 404 КПК України колегія суддів дає оцінку і первинній апеляції захисника. Для розмежування умисного вбивства із умисним тяжким тілесним ушкодженням, що спричинило смерть необхідно встановити ставлення винного до наслідку у вигляді смерті. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.

Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.

Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.

У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.

У цьому кримінальному провадженні встановлено нанесення обвинуваченим множинних тілесних ушкоджень в ділянку голови та обличчя. Спричинення ударів в ділянку голови та обличчя ногою (носком та ступнею) створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Такий характер, локалізація тілесного ушкодження, знаряддя, яким воно заподіяне, вказують на наявність у винного умислу саме на спричинення смерті потерпілого, оскільки у протилежному випадку обвинувачений не наносив потерпілому удари в ділянку голови та обличчя носком та ступнеюрозуміючи, що потерпілий від них може загинути.

На думку колегії суддів нанесення ударів потерпілому у такий спосіб створює пряму безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини.

В той же час, в даних обставинах справи, не можуть бути виправданими дії

ОСОБА_8 по відношенню до потерпілого з приводу сварок між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки такі дії з боку обвинуваченого не надають йому право на позбавлення життя людини.

Враховуючи множинних тілесних ушкоджень в ділянку голови та обличчя, характер їх нанесення - носком та ступнею, а також показання свідків відповідно до яких під час нанесення ударів обвинувачений знаходився стоячи, а потерпіли перебував у положенні лежачи та закривав обличчя руками, а також показання свідків відповідно до яких після нанесення тілесних ушкоджень у потерпілого не було обличчя та з моргу його винесли з пакетом на голові, дають підстави зробити висновок, що ОСОБА_8 не обмежував себе у силі під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_8 про не правильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України та направлення справи на новий судовий розгляд є такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, з яких можливо зробити висновок про те, що безпосередньо умисні дії обвинуваченого перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого.

Колегія суддів  приходить до висновку, що дії обвинуваченого носили прямий умисел, спрямований на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 тому його дії вірно кваліфіковані за п. 12 ч.2 ст.115 КК України.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано всі обставини, спосіб та тривалість злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень потерпілому.

Таким чином, урахувавши усі встановлені обставини справи ОСОБА_8 мав умисел саме на заподіяння смерті потерпілого, а тому його дії за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано вірно.

Доводи захисника про однобічність та упередженість розгляду справи судом першої інстанції не можуть бути враховані, оскільки судом першої інстанції викликались та допитувались свідки, а тож досліджувались письмові матеріали кримінального провадження.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких, обставини вчинення,особу винуватого, який до кримінальної відповідальності не притягався, вину у вчиненні злочину не визнав, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не має, проживав один, працював в ТОВ "Єврощебінь", відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Атому, на думку колегії суддів, обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та ступінь його небезпечності для суспільства, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років буде достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним, як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.

Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості  та індивідуалізації покарання.

В той же час необхідно зазначити про те, що у мотивувальній частині вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, судом допущено технічну описку, а сааме вказується не вірно значено ім`я та по батькові потерпілого ОСОБА_9 , як ОСОБА_15 , якому кримінальним правопорушення завдано шкоду.

У зв`яжу з цим, колегія суддів вважає за необхідне вважати правильним ім`я та по батькові потерпілого ОСОБА_9 , якому завдано шкоду кримінальним правопорушенням.

Крім того, доводи апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд не можуть бути задоволені, як безпідставні. Адже, ст. 412 КПК України, визначено вичерпний перелік випадків для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, що по справі відсутнє. Оскільки підстави для перекваліфікації та нового розгляду відсутні, а призначене покарання є обґрунтованим, виваженим та справедливим, то підстав для зміни вироку суду чи його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2         ОСОБА_4                         ОСОБА_3