Дата документу 13.03.2024 Справа № 331/3041/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/3041/15-ц                     Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/807/664/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника  ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року у справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А. звернувся до суду з поданням про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України боржнику  ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він ухиляється від виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №331/3041/15-ц.

Заявлені вимоги приватний виконавець обґрунтував тим, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього  відповідно до судового рішення .

В поданні також зазначено, що боржник добровільно виконавчий документ не виконує.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року задоволено подання про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення, оскільки на виконання рішення суду здійснюється постійне утримання з доходу боржника в ТОВ «Дніпросервіс» та з його пенсії.

27.02.2024 року до Запорізького апеляційного суду від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

11.03.2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Фінансова компанія «ФОРІНТ», в якому просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимога ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Постановляючи ухвалу про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання судових рішень, законні вимоги державного виконавця умисно не виконує .

Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни перебуває виконавче провадження №65196253 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі №331/3041/15-ц, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором від 01.07.2008 №014/17-46/678/55 в сумі 20072,46 доларів США.

Зазначене виконавче провадження відкрито 19.04.2021.

Згідно відповідей ДФС України боржник отримує заробітну плату в ТОВ «Дніпротранссервіс» та ТОВ «Речовий ринок Анголенка», директором яких він є (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб), та орендну плату від ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Утримання із доходу боржника з ТОВ «Дніпросервіс» здійснюється у розмірі біля 600,00 грн щомісяця. ТОВ «Речовий ринок Анголенка» утримань не проводить.

Згідно відповіді ПФУ боржник отримує пенсію в УПФУ в Запорізькому районі Запорізької області. 21.04.2023 приватним виконавцем до УПФУ в Запорізькому районі Запорізької області направлено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у розмірі 20%.

20.04.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до АТ «Універсал Банк» АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Оксі банк», АТ «Таскомбанк»,ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Пумб»,АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ«Сбербанк», АТ «А-Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк».

Арешт було накладено на рахунки боржника з АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УніверсалБанк», АТ «Сбербанк», АТ «Райффайзен Банк». Всі інші банки, до яких направлялась постанова про арешт коштів, її не виконали через відсутність діючих рахунків боржника у цих банках.

Згідно відповідей МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

02.06.2023 приватним виконавцем було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника.

За боржником зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресо зареєстрована неповнолітня особа – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із цим Районною адміністрацією ЗМР по Олексадрівському району (органом опіки і піклування) приватному виконавцю було відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізацію цієї квартири.

Приватним виконавцем встановлено, що боржником були відкриті рахунки в АТ «Таскомбанк» та АТ «Ідея Банк».

03.11.2023 приватним виконавцем направлено постанову про арешт коштів до цих банків, а також платіжні інструкції на списання коштів з цих рахунків. З рахунків в АТ «Ідея банк» було списано грошові кошти в сумі 55 131,05 грн.

Всього в рамках виконавчого провадження №65196253 станом на 03.01.2024 з урахуванням коштів, стягнутих з рахунків боржника, та із доходу боржника, стягнуто 82310,21 грн.

Станом на 03.01.2024 залишок боргу за виконавчим листом, виданим 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, по справі №331/3041/15-ц, з урахуванням стягнень із солідарних боржників складає 7399,27 доларів США, що по курсу НБУ станом на 03.01.2024 становить 281793,06 грн.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 02.01.2024 боржник за період з 19.04.2021 (з дня відкриття виконавчого провадження) до 02.01.2023 перетинав кордон України дев`ятнадцять разів (за закордонним паспортом НОМЕР_1 ).

02.11.2023 приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом направлено виклик, згідно якого він був зобов`язаний з`явитись в офіс приватного виконавця 09.11.2023 для надання пояснень за фактом невиконання рішення суду.

Згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист отримано боржником особисто 09.11.2023. Однак у призначений час боржник в офіс виконавця не з`явився.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань є таким, що підлягає задоволенню, оскільки приватним виконавцем доведено, що боржник має невиконані зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням, та від їх виконання ухиляється.

З висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, виконавець зобов`язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до правових позицій п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватися сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Відповідно до положення частини другої статті 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та положеннями Закону України «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку.

Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї.

Слід наголосити на тому, що з доходів боржника здійснюються постійні відрахування грошових коштів, про зазначає сам виконавець у своєму поданні.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що боржник умисно не з`явився на виклик до виконавця, оскільки адресою направлення виклику є адреса підприємства на якому працює останній.

Слід зауважити, що обмеження у праві виїзду за межі України є крайнім заходом щодо виконання рішення суду, тому підстав для його застосування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, зазначене, колегія суддів вважає, що застосоване ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України не є доцільним.

Судом першої інстанції наведених обставин не враховано, за відсутності доказів ухилення від виконання зобов`язання зроблено хибний висновок про наявність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76-79ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, на підставі ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року та необхідність постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.

У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року.

Головуючий

Судді: