ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 185/7875/21

провадження № 51-3396 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , . ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000587, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Задоволено частково цивільний позов потерпілого та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, 07 серпня 2021 року приблизно о 16:45, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі автодороги М04 «Знам`янка - Луганськ - Ізварине», яка на цій ділянці проходить через населений пункт с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області, під час виконання водієм автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , маневру обгону мікроавтобуса «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку попереду по правій смузі руху, ОСОБА_7 також почала виконувати маневр обгону мікроавтобуса «Mercedes Benz Sprinter» та, збільшуючи швидкість руху керованого нею транспортного засобу, виїхала на зустрічну смугу руху. Далі, продовжуючи рух по зустрічній смузі зі швидкістю не менше ніж 84 км/год, ОСОБА_7 перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхала на ліве узбіччя автодороги, по якому продовжила рух, збільшуючи швидкість і випереджаючи автомобіль «Chevrolet Lacetti» з лівого боку, внаслідок чого допустила зіткнення правою передньою частиною керованого нею автомобіля з передньою частиною електровелосипеда «Rover Vortex Vent» під керуванням ОСОБА_10 , який у цей час рухався в зустрічному напрямку по лінії горизонтальної дорожньої розмітки. Після зіткнення з електровелосипедом ОСОБА_7 , намагаючись повернутися на проїзну частину автодороги, допустила подвійне зіткнення правою бічною частиною автомобіля «Volkswagen Passat» з лівою бічною частиною автомобіля «Chevrolet Lacetti».

Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушила вимоги підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 1.3, 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху. Порушення нею п. 10.1 ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження, що призвели до його смерті на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Потерпілий не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням із застосуванням інституту звільнення від його відбування та вважає, що за наявних в справі даних про особу останньої, відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про повне визнання вини і щире каяття засудженої, оскільки вважає їх формальними, а також вважає необґрунтованим та безпідставним рішення суду щодо часткового задоволення вимог його цивільного позову та стягнення судами меншої суми відшкодування моральної шкоди ніж він обґрунтовував у цивільному позові.

Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу в частині неправильного, на його думку, застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, та просив її задовольнити. Погодився з сумою стягнутої в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та в цій частині свою касаційну скаргу не підтримав.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_8 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги потерпілого, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Під час касаційного розгляду захисник та засуджена також не погоджувалися з викладеними в касаційній скарзі потерпілого доводами та просили залишити її без задоволення.

Представник цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» надіслав заперечення в яких просив залишити касаційну скаргу потерпілого без задоволення в частині, що стосується інтересів цивільного відповідача.

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що касаційну скаргу потерпілого слід задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у вказаному суді.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Положеннями ч. 2 ст. 439 КПК України визначено обов`язковість вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Доводи касаційної скарги потерпілого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при застосуванні положень ст. 75 КК України та звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів вважає обґрунтованими.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженій покарання, суд першої інстанції урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого з необережності ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наслідки, що настали, дані про особу винної, яка в минулому судимою не була, позитивно характеризувалася за місцем роботи та проживання. Визнав обставиною, яка пом`якшує покарання - часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Враховуючи тяжкість злочину, наведені дані про особу ОСОБА_7 , а також те, що вона визнала вину, відшкодувала в повному обсязі матеріальну шкоду, наявність на її утриманні малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд прийняв рішення про можливість виправлення засудженої без відбування основного покарання та можливість застосування положень ст. 75 КК України з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги потерпілого, який не погоджувався з застосуванням положень ст. 75 КК України та можливістю звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на відсутність належних підстав для цього, а також оспорював вирок суду в частині вирішення цивільного позову та стягнутої суми в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, просив вирок суду в цій частині скасувати і ухвалити свій, констатував їх безпідставність та вирок суду залишив без зміни.

Після постановлення ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, потерпілий подав касаційну скаргу за результатом розгляду якої Касаційним кримінальним судом Верховного Суду було ухвалено постанову від 15 березня 2023 року якою частково задоволено касаційні вимоги потерпілого, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року скасовано і призначено новий розгляд у вказаному суді.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд погодився з твердженнями потерпілого щодо відсутності достатніх підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а також з необґрунтованістю рішення суду в частині стягнення меншої суми відшкодування моральної шкоди.

При цьому, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду вказав, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене в постанові касаційного суду, враховуючи, що за тих самих обставин кримінального провадження та даних про особу винуватої, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з матеріалів справи, під час нового апеляційного розгляду кримінального провадження, суд, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, встановив, що ОСОБА_7 є вдовою та єдиною особою, яка повністю утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_12 , 2009 року народження, який є школяром. Крім того, ОСОБА_7 одноособово утримує ще одну дитину - доньку, яка досягла 18 річного віку та навчається на 1 курсі Запорізького медичного інституту, не має самостійного джерела прибутку, що унеможливлює утримання нею молодшого брата у разі призначення їх матері покарання, пов`язаного із позбавленням волі, у період воєнного стану.

Також колегія суддів апеляційного суду встановила, що ОСОБА_7 намагалась відшкодовувати ОСОБА_6 частинами грошові кошти у рахунок моральної шкоди, але потерпілий відмовився отримувати таке відшкодування і про це підтвердив під час апеляційного розгляду, пояснюючи такі дії наміром отримати від обвинуваченої одноразову суму відшкодування 500 000 грн.

З огляду на зазначене, а також на те, що ОСОБА_7 заявляла про своє щире каяття під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і під час обох апеляційних переглядів матеріалів кримінального провадження, а також зважаючи на висловлену під час апеляційного розгляду позицію прокурора, яка брала участь під час апеляційного розгляду, апеляційний суд повторно залишив призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування на підставі положень ст. 75 КК України.

Крім того, апеляційний суд не знайшов підстав і для задоволення вимог потерпілого щодо стягнення 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та залишив вирок суду першої інстанції в частині також без зміни.

Проте, з ухвалою апеляційного суду в частині залишення вироку суду першої інстанції про застосування положень ст. 75 КК України без зміни, колегія суддів погодиться не може та вважає, що при її постановленні суд не врахував викладених у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2023 року вказівок, застосування яких, відповідно до вимог ст. 439 КПК України, є обов`язковим.

Як убачається зі справи, всі наведені судом апеляційної інстанції дані про особу засудженої, з огляду на які апеляційну скаргу потерпілого повторно залишено без задоволення, були відомі судам попередніх інстанції та враховані при призначенні покарання ОСОБА_7 , з яким не погодився суд касаційної інстанції. Відомості про наявність на утриманні у ОСОБА_7 неповнолітнього сина, а також доньки, яка досягла 18 річного віку та навчається на 1 курсі Запорізького медичного інституту, не має самостійного джерела прибутку були в матеріалах кримінального провадження на час попереднього апеляційного розгляду. Колегія суддів встановила, що зазначені в ухвалі апеляційного суду дані не відповідають дійсності, оскільки згідно з довідкою Запорізького державного медичного університету № 3699, станом на 18 серпня 2021 року ОСОБА_13 була студенткою уже 3-го курсу заочної форми навчання. Тобто на час повторного апеляційного розгляду - 20 липня 2023 року, донька ОСОБА_7 не була студенткою 1-го курсу, як про це безпідставно зазначив в ухвалі апеляційний суд.

Крім того, зазначене, на думку колегії суддів, не є переконливим аргументом, який би свідчив про встановлення нових даних про особу ОСОБА_7 та можливість залишення вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України без зміни. Зважаючи на те, що на час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_7 не надала жодних даних, які б свідчили про відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди, а висловлена під час касаційного розгляду позиція щодо скоєного ставить під сумнів щирість її каяття, колегія суддів вважає, що вказані в ухвалі апеляційного суду обставини, які стали підставами для відмови в задоволенні апеляційної скарги потерпілого, у даному конкретному випадку, не є такими, які свідчать про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України. Інших обставин, які були б новими та свідчили про наявність достатніх та необхідних умов для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційним судом встановлено не було.

Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги потерпілого, скасування ухвали апеляційного суду, відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційний суд повинен повторно належно оцінити відомості про особу винної, обставини, які впливають на призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК України, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу ОСОБА_7 і обставин, які пом`якшують покарання - звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3