ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня2024 року

м. Київ

справа № 573/190/19

провадження № 51-6175 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018200000000161, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Северо-Гундоровське Краснодонського району Луганської області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України судимостей немає,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Також вказаною ухвалою було вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з його смертю та судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що обіймаючи посаду Вирівського сільського голови Білопільського району Сумської області, з використанням свого службового становища, за попередньою змовою з ОСОБА_7 вимагав та одержав для себе та останнього грошові кошти у сумі 12000 грн від ОСОБА_8 за надання йому можливості безперешкодно зібрати вирощений ним врожай озимої пшениці та неповідомлення правоохоронних органів про, нібито, самовільне зайняття земельної ділянки з погрозою насильства над потерпілим, обмеження його прав та законних інтересів на збирання вирощеного врожаю озимої пшениці шляхом його збирання іншими особами у разі відмови або ухилення від передачі грошових коштів у сумі 12000 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку місцевого суду, яким виправдано ОСОБА_6 , зазначає, що апеляційним судом взагалі не дотримано положень статей 370, 419 КПК України щодо перевірки доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо визнання недопустимими постанов про проведення контролю за вчиненням злочинів у формі спеціальних слідчих експериментів від 19 та 23 липня 2018 року, і як наслідок всіх інших доказів, отриманих в результаті проведення НСРД, та безпідставно не надано цим доводам прокурора належної оцінки про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, апеляційним судом, попри задоволене клопотання прокурора від 07 серпня 2023 року про дослідження доказів, не проаналізовано та в порушення ст. 94 КПК України не надано оцінки низки доказам у кримінальному провадженні. Крім того, прокурору не було надано можливості надати оригінали повідомлень ОСОБА_6 про проведення щодо нього НСРД на підставі чого зроблено був висновок місцевим судом про недопустимість отриманих доказів. Зазначає про помилковість висновку про не набуття ОСОБА_6 взагалі статусу підозрюваного у зв`язку з тим, що не було дотримано форми актуалізації доручення при повідомленні особі про підозру, тобто це повідомлення про підозру було зроблено не у спосіб, визначений ст. 481 КПК України, попри сталу практику Верховного Суду з цього питання та висновок Великої палати Верховного Суду. За таких обставин, на думку прокурора, постановлене судове рішення апеляційним судом не відповідає вимогам статей 370, 404, 412, 419 КПК України та безумовно підлягає скасуванню.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_6 вважав за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції та це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.

Проте, вказаних вимог закону під час перегляду виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції дотримано не було, а тому доводи прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 370, 412 та 419 КПК України, є обґрунтованими.

Зокрема, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру йому як сільському голові було вручено неуповноваженою на те особою. При цьому апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, підписано прокурором Сумської області ОСОБА_9 , який з першого дня не входив до групи процесуальних керівників, а після включення його в групу процесуальних керівників немає інформації, що він був старшим групи. Прокурором було надано доручення старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 невідкладно вручити ОСОБА_6 повідомлення про підозру. Разом з тим, як зазначив апеляційний суд, відповідно до ч. 2 ст. 481 КПК України, уповноважений прокурор може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначених в ч. 1 ст. 481 КПК України. Крім того, відповідне доручення повинно бути оформлене у формі постанови.

Проаналізувавши наведене, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що відповідне доручення щодо вручення повідомлення про підозру у зазначеному випадку повинен був надати керівник регіональної прокуратури саме у письмовому виді у формі постанови.

Разом з тим, глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини 1 і 2 ст. 278 КПК України).

За загальним правилом письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Однак у ст. 276 вказаного Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру сільському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к) зазначила, що вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийнято та підписано визначеним на це ст. 481 КПК Українисуб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої ст. 481 КПК України.

Тому, оскільки письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 189 КК УкраїниОСОБА_6 було складено і підписано прокурором Сумської області ОСОБА_9 , а вручення зазначеного процесуального документу доручено слідчому у даному кримінальному провадженні - старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , який здійснював його, Верховним Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в цій частині, а тому висновки апеляційного суду про порушення вимог ст. 481 КПК Українипід час здійснення повідомлення про підозру сільському голові необґрунтовані.

Крім того, апеляційним судом в ухвалі не надано жодного аналізу доводам прокурора про незаконність висновків суду першої інстанції щодо визнання недопустимим протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_6 з оптичним носієм від 23 липня 2018 року та від 08 серпня 2018 року, що є порушенням кримінального процесуального закону.

Також є обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про помилковий висновок апеляційного суду щодо недопустимості отриманих доказів у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження оригіналів повідомлень ОСОБА_6 про проведення щодо нього НСРД, оскільки такі повідомлення наявні в матеріалах кримінального провадження (т. 4, а.к.п.127) та з ними були ознайомлені як ОСОБА_6 так і його захисник ОСОБА_11 . Також прокурором під час апеляційного розгляду було заявлено клопотання про надання оригіналів цих повідомлень на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо незаконності визнання доказів недопустимими судом першої інстанції, проте апеляційним судом було безпідставно відмовлено в ньому.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Також згідно з положеннями ст. 22 КПКУкраїни кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з приписами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно в повному обсязі ретельно перевірити та проаналізувати всі доводи апеляційної скарги прокурора, з урахуванням доводів касаційної скарги, усунути порушення, безпосередньо дослідити та дати обґрунтовану оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року щодо виправданого ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3