ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №628/2973/18                            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 

Провадження № 11кп/818/2697/19                        Суддя-доповідач: ОСОБА_2 

Категорія:ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України 

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі: 

головуючого            - ОСОБА_2 ,

суддів                - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі            - ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів        - ОСОБА_6 ,

захисника            - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого        - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.08.2019р. відносно ОСОБА_8 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вищевказаною ухвалою продовжено ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29.09.2019 року включно.

Суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України, за які,у разівизнання йоговинуватими,в томучислі,може бутипризначенепокараннядо 15років позбавленняволі зконфіскацією. Крімтого,суд першоїінстанції виходивіз того,що ризики,передбачені ст.177КПК Україниіснують наданий часі усуду небуловідомостей про можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_8 інший запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою. В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вказує на те, що рішення суду першої інстанції не обґрунтоване, ухвалене з порушенням КПК України, практики Європейського суду з прав людини і стороною обвинувачення так і не було надано суду достовірних доказів щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Вислухавши доповідь судді, думку сторони захисту, які вважали рішення суду не правомірним і просили задовольнити апеляційні скарги, а також думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку тримання під вартою (т.1 а.с.50-51), в той час, як обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання. Обвинувачений просив замінити запобіжний захід на домашній арешт, а його захисник просив замінити запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою (т.1 а.с.15-16).

Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цього Кодексу.

Як випливає з положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, п.1 ч.4 ст.183 КПК України наділяє суд правом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, з наведених норм колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції розглядав клопотання прокурора у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачуються увчиненні тяжкогоі особливотяжкого злочину,за які,у разівизнання йоговинуватими,в томучислі,може бутипризначенепокарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією. 

Крім того, слід зазначити, що вирішення питання про причетність чи не причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за переконанням колегії суддів, виходить за межі повноваження апеляційного суду на цій стадії і може бути предметом розгляду лише при вирішенні пред`явленого обвинувачення по суті. 

Вищенаведені обставини переконують колегію суддів в обґрунтованості висновків суду першої інстанції в необхідності продовження тримання під вартою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, приймаючи до уваги, що висновки суду підтверджуються дослідженими у суду доказами, колегія суддів, приходить до переконання про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Куп`янськогоміськрайонного судуХарківської областівід 01.08.2019р.відносно ОСОБА_8   без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий 

Судді