Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 654/181/18

провадження № 61-2108св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача -ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача -ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області,

у складі судді Сіянка В. М., від 05 квітня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Воронцової Л. П. Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М., від 13 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3

про поділ мана подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на час розірвання шлюбу все спільне майно було продано. З рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року у справі № 654/2524/17, яке набрало чинності 17 січня 2018 року, вона дізналася, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, площею 0, 0550 га, які знаходяться

по АДРЕСА_1, визнано недійсним, майно повернуто у спільну сумісну власність сторін, оскільки воно було набуте ними у шлюбі під час сумісного проживання з відповідачем. Відповідач ніколи не заперечував, що вказане майно було їх спільною сумісною власністю, про що свідчать наданні нею на його прохання згоди на передачу в заставу та продаж цього майна. ОСОБА_1 зазначила, що вона з дочкою і до цього часу продовжують користуватися спірним майном, здійснюють догляд та підтримання його у належному стані.

Посилаючись на приписи сімейного законодавства щодо права дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку

та земельну ділянку, загальною площею 0, 0550 га, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, які знаходяться по АДРЕСА_1,

а також поновити їй строк на звернення з вказаним позовом до суду, оскільки про своє порушене право вона дізналася після набуття законної сили рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області

від 21 листопада 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області

від 05 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено

будинок АДРЕСА_1, який перебував у спільній сумісній власності сторін, а саме: визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 кожним в ідеальних частках. Поділено земельну ділянку, площею 0,0550 га, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, яка перебувала у спільній сумісній власності сторін, а саме: визнано за

ОСОБА_1 та за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0550 га, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, розташованої по АДРЕСА_1, кожним в ідеальних частках. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно є його особистою приватною власністю та не спростував презумпцію спільності права власності на майно подружжя. Під час перебування сторін у шлюбі спірне майно вибуло із володіння учасників справи та повернулось до їхнього володіння лише 17 січня 2018 року на підставі судових рішень у справі № 654/2524/17, тому суд дійшов висновку, що позивач звернулася до суду із цим позовом у встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте подружжям у період шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права під час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі. Суди не звернули увагу на те, що позивач пропустила строк позовної давності, під час розірвання шлюбу зазначала, що майнових претензій до відповідача не має. Суди не звернули увагу на те, що майно хоча і було придбано за час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати оскаржені судові рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

10 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 05 червня 1998 року по 21 грудня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітню дочку

(а. с. 4, 5, 63).

22 листопада 2005 року сторонами було набуто у власність земельну ділянку площею 0,0550 га, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, на якій згодом збудовано спірний житловий будинок, який був введений в експлуатацію, та на який видано 09 квітня 2008 року свідоцтво про право власності (а. с. 44, 36-37, 97).

22 березня 2011 року ОСОБА_1 надала письмову згоду, яка була посвідчена нотаріально, своєму чоловікові ОСОБА_3 на продаж будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, зазначивши, що продаж зазначеного майна відповідає їхньому спільному волевиявленню (а. с. 39).

23 серпня 2011 року вищевказаний будинок та земельна ділянка були відчужені за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_5, державна реєстрація права власності здійснена 11 жовтня 2011 року (а. с. 18).

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області

від 21 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, загальною площею 0,0550 га, розташованих по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, сторони повернуто у попередній стан (а. с. 9-10; 48-50).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 61 Сімейного кодексу Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині четвертій статті 65 СК Українивстановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 654/2524/17 касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі- продажу будинку, розташованого по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, загальною площею 0,0550 гектарів, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, для індивідуального дачного будівництва, укладений між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3022, і повернення сторін до попереднього стану скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі- продажу та повернення сторін до попереднього стану відмовлено.

Судом касаційної інстанції під час розгляду справи № 654/2524/17 встановлено, що позивачем не вказано і суди не встановили, які права та інтереси ОСОБА_3 порушені внаслідок вчинення оспорюваного правочину, з урахуванням того, що ОСОБА_3, маючи намір продати належне йому нерухоме майно, 02 квітня 2011 року видав на ім'я ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважив його на розпорядження належною позивачу нерухомістю.

Встановивши, що спірний будинок, розташований по АДРЕСА_1, та земельна ділянка, кадастровий номер 6522384300:02:044:0024, загальною площею 0,0550 гектарів, розташована за цією ж адресою, були відчужені на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року, презумпція правомірності якого не спростована (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 654/2524/17), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки нерухоме майно, вимоги про поділ якого заявлені у цій справі, є власністю ОСОБА_5, а отже поділу між подружжям не підлягає.

За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області

від 05 квітня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 13 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2)судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович