ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/673/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - ТОВ "Васт-Транс", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019р. №0000761202.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та помилковість висновку суду першої інстанції щодо прав і обов'язків сторін у справі, що призвело до винесення незаконного судового рішення, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні колегія суддів протокольною ухвалою задовольнила клопотання відповідача про його заміну на належного відповідача, у зв'язку з реорганізацією, на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 19.12.2018 №2797, податковим органом у період з 20.12.2018 по 04.01.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від?ємного значення ПДВ.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.01.2018 №22/10-36-12-02/30367782.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення товариством п. 198.5. ст. 198., п.200.1. п.200.4 ст.200, у результаті чого у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 17935 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.01. 2019 №0000761202.

З викладеними в акті обставинами і в результаті прийнятим податковим повідомленням ТОВ «ВАСТ-ТРАНС» не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зауважило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийняте на підставі неправомірних висновків акту перевірки про використання позивачем пального і мастильних матеріалів в операціях, що не є господарською діяльністю, за відсутності первинних документів та акту вибіркової (часткової) інвентаризації, складеного за вимогою відповідача під час перевірки.

Крім того, позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував, що позивач у межах господарської діяльності здійснив перевезення вантажів по Україні і міжнародному сполученні, що підтверджується CMR та ТТН та згідно акту перевірки підтверджено суму податкових зобов`язань позивача - 134 656 грн., суму податкового кредиту за жовтень 2018 року у розмірі 367994 грн., обсяги постачання послуг у ході господарської діяльності - перевезень вантажу по території України та за її межами на суму 5850494 грн. Зокрема, надана ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" оборотно-сальдова відомість по рахунку 947 підтверджує відсутність на підприємстві за період - жовтень 2018 року втрат та нестач.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі альтернативно - Кодекс або ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - «ПК України») для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормою статті 14 ПК України, визначено, зокрема, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), передбачений статтею 200 ПК України.

Відповідно до зазначеної норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як визначено нормою пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 19.12.2018 в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Ярошевською І. прийнято наказ № 2797 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАСТ-ТРАНС».

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що перевірка призначена на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України.

За наслідками проведення з 20.12.2018 по 04.01.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАСТ-ТРАНС» згідно наказу, Яресько М. - заступник начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ГУ ДФС у Київські області складено акт №22/10-36-12-02/30367782 від 14.01.2018.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює списання палива, мастильних матеріалів та рідин за фактом їх використання автомобілями з урахуванням норм витрат на підставі акту на списання від 31.10.2018, що відображається у картці рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Відповідно до Реєстру розрахунків та подорожніх листів за жовтень 2018 року кількість дизельного палива, фактично списана позивачем у жовтні 2018 року у межах господарської діяльності по виконаним рейсам, складає 76174,29 л., згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку: 203 - ТМЦ - дизпаливо -76174,29 л. на суму 1679238,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" 19.11.2018 подано до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року з додатками, що підтверджується квитанцією № 2 від 19.11.2018, реєстраційний номер 9255860358.

Згідно даних податкової декларації податкові зобов`язання складають 134656 грн., податковий кредит - 367994 грн., від'ємне значення - 233338грн., бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягає 233 338 грн.

Відповідач в акті перевірки підтвердив, що обсяги з «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» без податку на додану вартість складають 1850855 грн., сума ПДВ - 370171 грн., (з урахуванням коригування - 367 994грн), згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року сума зобов`язань позивача складає -134656 грн., з урахуванням коригування.

На виконання норм п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України відповідач мав розрахувати суму бюджетного відшкодування на підставі фактично підтверджених ним показників кредиту та зобов`язань позивача - 233338 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, станом на дату подання податкової декларації за жовтень 2018 року за даними системи електронного адміністрування сума ліміту становила 294198,69 грн., сума податкового боргу - 0,00 грн.

Як вбачається з Додатка №1 до акту перевірки загальна сума фактичних оплат позивача у жовтні 2018 року склала - 1800 000грн., у тому числі ПДВ - 300000 грн.

Так, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті - (233338 грн.) є меншим ніж фактично сплачена позивачем сума ПДВ у звітному податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг (300000 грн.) та не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (294198,69грн.).

Отже, позивачем було обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування суму з податку на додану вартість у розмірі 233338 грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно акту перевірки позивачу нараховано податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України на суму 17935 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду на суму 17935 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2018 року.

Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000761202 від 30.01.2018 форми «В1» відповідач встановив порушення позивачем п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2018 року у розмірі 17935,00 грн., нарахував штраф у розмірі 8967,5 грн. без прийняття попередньо рішення про збільшення податкових зобов`язань та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З урахуванням того, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом повністю досліджені усі обставини справи та надані докази, які підтверджують безпідставність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2019 року.