Справа № 2/416/122/13

Провадження № 22-ц/810/321/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року  м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Яреська А.В., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря Сінько А.І.,

участники справи:

позивач –Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Лутугінського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

                                       в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з заявою про відновлення втраченого судового провадження, яке знаходилось у провадженні Лутугінського районного суду Луганської області за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви про відновлення втраченого судового провадження позивач зазначив, що він був неналежно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 вважає, що судову повістку про виклик не отримував та про існування відкритого провадження не мав жодного уявлення. Також позивач зазначив, що відновлення втраченого провадження по зазначеній цивільній справі необхідне для захисту його законних інтересів, оскільки розгляд справи був проведений без його участі та з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо повідомлення позивача про час, дату та місце судового засідання як сторони та права на доступ до правосуддя.

Відповідно до заочного рішення Лутугінського районного суду від 17 травня 2013 року 11.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN03000004661589, за умовами якого відповідач отримав від банку кредитні кошти у розмірі 25 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,8 відсотків річних з кінцевим терміном 04.12.2012р.. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилася заборгованість 85 673,15 грн.

Ухвалою Білокуракинського районного суду від 27.09.2018 року частково відновлено втрачене судове провадження в частині заочного рішення Лутугінського районного суду від 17 травня 2013  по цивільній справі Лутугінського районого суду Луганської області позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості задоволено повністю. Суд вирішив: стягнути з  ОСОБА_1  на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість згідно укладеного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року у розмірі 85 673,15 грн..

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не встановлено та не підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 підписав та ознайомився з умовами кредитного договору №SAMDN03000004661589, за умовами якого відповідач отримав від банку кредитні кошти у розмірі 25 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,8 відсотків річних з кінцевим терміном 4.12.2012р..

Як вбачається з тексту рішення, сума кредиту, який надано відповідачу складає 25 000 грн. Але ж заочним рішенням Лутугінського районного суду від 17 травня 2013 року надання відповідачу вказаної суми кредиту не підтверджується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з раніше прийнятого рішення Лутугінським районним судом від 17 травня 2013, в яких вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі, але ж під час розгляду справи Білокуракинським районним судом не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З заочного рішення Лутугінського районного суду від 17 травня 2013 р. вбачається, що відповідно до №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», але ж в матеріалах справи не міститься жодної копії цього договору та сторонами надані не були. Крім того в матеріалах справи наявна заява представника ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.135) про укладення з відповідачем кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 23.11.2005 року та додаткової угоди від 26.12.2005 року до договору №SAMDN03000004661589, зазначене протирічить оскаржуваному судовому рішенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Окрім того, невідомо з матеріалів справи на яких умовах укладений кредитний договір, не зазначений номер виданої кредитної картки, не зазначає кредитного ліміту, процентної ставки, строку користування тощо.

Увалами суду від 31.01.2019 року, 12.02.2019 року та листом від 23.04.2019 року (а.с.233-234)було витребувано у ПАТ КБ «Приватбанк» оригінал кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року, однак зазначені ухвали суду не були виконані . Листом від 12.02.2019 року (а.с.173) ПАТ КБ Приватбанк повідомив суд, про те, що кредитні договори укладені до 2015 року на території Луганської області , зберігаються в Луганському архіві. На данний момент взаємодія з архівом м.Луганська неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні АТО.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року у справі було призначено судово почеркознавчу експертизу. Повідомленням про неможливість надання висновку судово – почеркознавчої експертизи від 12.08.2019 року визначено, що проведення експертизи за наявними матеріалами неможливе, оскільки оригінал досліджуваного документа в розпорядження експертів не надано.(а.с.238).

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви ні копії ні оригіналу кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року, та позицію апелянта який наполягає на том факті , що він згоди на укладення кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року не надавав (а.с.68) колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк  не доведено, що відповідач укладав з позивачем кредитний договір №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Судом апеляційної інстанції неодноразово витребовувалось у позивача оригінал кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року, про що позивач повідомлявся належним чином (а.с.188), однак зазначені ухвали суду не були виконані. Протягом тривалого апеляційного перегляду позивач суду не надав жодних доказів укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно відсутності в матеріалах справи доказів укладання з відповідачем кредитного договору в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України), збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції без з`ясування суттєвих обставин справи щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів за договором, розрахунку заборгованості, передчасно ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права в частині доведенності позовних вимог доказами, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення має бути скасовано і у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року у зв`язку з недоведенностю позовних вимог.

Доводи апелянта щодо обмеження його права на доступність правосуддя під час ухвалення оскаржуваного рішення не можна перевірити у зв`язку з відсутністю матеріалів справи і частковим відновленням втраченого провадження.

Доводи апелянта стосовно необґрунтованої відмови в перегляді заочного рішення не є предметом перегляду заочного оскаржуваного рішення (а.с.69).

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ухвалюючи нове рішення у справі судова колегія виходить з наступних обставин:

       Як зазначає Банк з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN03000004661589, за умовами якого відповідач отримав від банку кредитні кошти у розмірі 25 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,8 відсотків річних з кінцевим терміном 04.12.2012р.. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилася заборгованість 85 673,15 грн.

Судова колегія враховує той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви ні копії ні оригіналу кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року, та позицію апелянта який наполягає на том факті , що він згоди на укладення кредитного договору №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року не надавав (а.с.68) , колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк  не доведено, що відповідач укладав з позивачем кредитний договір №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Згідно положень ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що Банком на підтвердження своїх позовних вимог надано:

В суді першої інстанції під час поновлення провадження у справі будь яких матеріалів від позивача не надходило. В суді апелляційної інстанції позивач надав заяви (а.с.135,173) про слуухання справи без участі представника позивача.

Отже,  доказів того, що 11.03.2008 рокуу між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, а також те, що він був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг в Приват Банку, останнім не надано.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає скасування з ухваленням нового про залишення позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - без задоволення.

Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Керуючись  ч.1,5,6,7 ст.81, 367,374,376,381-383 ЦПК України, суд,

                                        п о с т а н о в и в:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Лутугінського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.

       Ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000004661589 від 11.03.2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя:   В.В. Кострицький

Судді:

А.В. Яресько

Ю.В. Єрмаков