Справа № 2 - а - 515/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2009 року Суддя Таращанського районного суду Київської області Потеряйко С. А. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вищеназваним позовом, мотивуючи тим, що вона є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, на протязі 2006-2008 років їй вказана соціальна допомога не виплачувалась, а тому вона посилаючись на вказану норму Закону та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-РП, яким були визнані неконституційними окремі Положення ЗУ «Про державний бюджет па 2007 рік», зокрема Положення п. 12 ст. 71, якою було припинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і приймаючи вищезгадане рішення Конституційний суд України виходив з того, що Верховна Рада не повноважена при ухваленні закону «Про державний бюджет України» включати в нього Положення про внесення змін до діючих законів України, припиняти дії окремих законів України, або будь-яким способом змінювати іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року, відновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки з урахуванням індексації в сумі 5148, 70 грн. та . Просить звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу від наслідків аварії на ЧАЕС.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої пенсії підвищуються на 30%, мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як видно зі змісту дана норма закону не передбачає, яким саме органом «Пенсійним Фондом або іншим органом» за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Крім того, позивачка ставить питання в своїх позовних вимогах про зобов'язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки з урахуванням індексації в сумі 5148, 70 грн., хоча на той час був відсутній механізм визначення мінімального розміру підвищення до пенсій за віком у відсотковому відношенні згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», так як законодавством України не визначено поняття мінімальна пенсія за віком, як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаного Положення можливо лише внесенням змін в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а тому просить в задоволенні позову відмовити. Також зазначила, що статтею 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Крім того, з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» було законодавчо врегульовано прийнятим 28.12.2007 року Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ № 2195, де визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», учасникам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій підвищується на 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Просить при винесенні рішення застосувати ст.ст. 99, 100 КАС України.

Від учасників судового процесу до суду надійшли заяви про розгляд даного адміністративного позову в порядку письмового провадження, за наявними доказами. Дане не суперечить інтересам сторін та вимогам КАС України.

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни і посилаючись на ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вважає, що їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте на протязі 2006-2008 років їй вказана соціальна допомога не виплачувалась, а тому вона посилаючись на вказану норму Закону та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-РП, яким були визнані неконституційними окремі Положення ЗУ «Про державний бюджет па 2007 рік», зокрема Положення п. 12 ст. 71, якою було припинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року, відновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки з урахуванням індексації в сумі 5148, 70 грн..

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, Верховна Рада України ст. 77 Закону № 3235-4 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (№ 3235-4).

Оскільки механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (№2195) був відсутній, Пенсійний Фонд України звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України.

Міністерство юстиції України підтвердило відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 та зазначило, що питання реалізації положень зазначеного закону слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону № 2195.

Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», де визначено що « дітям війни» виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

В зв'язку з цим, відповідачем позивачці з 01.01.2008 року проводилася щомісячна доплата в розмірі 47 грн. на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та Законами України.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати становить 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень.

Доводи відповідача про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру доплати до пенсії позивачки є необгрунтованими та суперечать ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та Законами України.

Згідно ст. 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України та повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України - є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.92 ОСОБА_2 України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Статтею 113 ОСОБА_2 України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується ОСОБА_2 України та Законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до положень ОСОБА_2 України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( статті 3, 21, 22).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки на підставі ст. 19 ОСОБА_2 України, посадовці органів виконавчої влади повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України, а законодавством України визначено, що фінансування ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, та враховуючи, що в 2006-2007 роках, тобто в той період часу за який ставляться вимоги позивачкою про зобов'язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу не був визначений законом механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого вище згаданою статтею, та враховуючи те, що представник відповідача просить суд застосувати до даної позовної вимоги строки позовної давності, які були пропущені позивачкою, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Перерахунок соціальної допомоги як дитині війни позивачу слід провести з дати винесення рішення № 10-рп Конституційного Суду України.

Позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито".

Керуючись п. 10 ст.3, ст.ст. 6, 9, 11, 14, 17, 89, 99, 100, ч.3 ст. 122, 158-163, 185, 186 КАС України, ст.ст.6, 19 ОСОБА_2 України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 71, 111 «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6 рп/2007 р., ст.ст. 58, 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду у Таращанському районі Київської області щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі провести перерахунок та виплату соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року з розрахунку 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно до закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячній соціальній допомозі як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Від сплати судового збору сторони звільнити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.