Справа № 22-1296/09
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Пивоварова Ю.О.
Доповідач Дем*яносов М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2009 року колегія суддів судової падати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді : Рибалко Л.І.,
суддів : Папоян В.В., Дем *яносова М.В.
при секретарі : Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пролетарського
районного суду м. Донецька від 09 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛ А :
25 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована вона, її колишній чоловік відповідач по справі ОСОБА_1. та син ОСОБА_3.. ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає з 1998 року, а мешкає за іншою адресою : АДРЕСА_2, комунальні послуги не оплачує, особистих речей у квартирі немає. Вважає, що відповідач без поважних причин більше шести місяців не мешкає в спірній квартирі, тому просила визнати його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.
ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом про вселення та усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням у спірній квартирі, зазначивши, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 склались неприязні відносини з приводу розірвання шлюбу, тривалий час ОСОБА_2. перешкоджає йому вільно користуватися квартирою, змінила двері, ключі у нього відсутні. Він іншого житла не має, інтересу до спірної квартири не втратив у зв'язку з чим частково сплачував комунальні послуги. Просив вселити його в спірну квартиру і зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні житловим приміщенням у спірній квартирі.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено.
Вселено ОСОБА_1. у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3. не чинити перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду та постанову нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі і відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1. про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те , що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції неповно з*ясував обставини які мають значення для справи і тому суд помилково прийшов до висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. В той час як в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідач ОСОБА_1. без поважних причин не проживав у спірній квартирі більше шести місяців , перешкод в користуванні квартирою вона з сином йому не чинили. Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і вважає безпідставно відмовив у задоволенні її позовних вимог, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_1
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.1 постанови „ Про судове рішення" №11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно -процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права , що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Відповідно до вимог ст..ст. 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлених строків (більше 6 місяців) проводиться у судовому порядку.
Згідно із ст.. 64 вказаного Кодексу члени сім*ї наймача, які мешкають разом із ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами та обов'язками, що випливають з договору найма житлового приміщення. Якщо супруг, діти чи батьки перестали бути членами сім*ї наймача, але продовжують проживати у займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права та обов'язки, як наймач та члени його родини.
Відповідно до вимог ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах та в порядку, передбаченому законом.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до житлового фонду державної форми власності. У вказаній квартирі зареєстровані з 1991 року сторони по справі, а саме ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_1.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач ОСОБА_1. не проживав довгий час у спірній квартирі з поважних причин, а саме він не мав фізичної можливості користуватися квартирою, оскільки його колишня дружина ОСОБА_2. чинила йому в цьому перешкоди -змінили вхідні двері і замки і не надали йому ключів, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до дільничного інспектора та житлового органу з проханням допомогти йому вселитися в спірну квартиру, частково проводив оплату за квартиру , прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1. не втратив право користування вказаною квартирою і тому обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги Про вселення та заборону чинити перешкоди в користуванні вказаним ним житловим приміщенням, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_1. особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2008 року в є обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору по справі.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2. на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2008 року відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .