Справа 22ц-1748

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Букрєй С.П.

Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

Іменем України

25 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Соломахи Л.І.

При секретарі Баранові В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 грудня 2008 року з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 3500 гривень, на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, витрати по сплаті судового збору 59, 50 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень, витрат на правову допомогу 500 гривень, в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на доказах по справі і не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка була власницею корови, 15 червня 2008 року корова зайшла на огород, який належить відповідачу, відповідач двічі вистрелив із мисливської рушниці в корову, чим заподіяв корові поранення, які не сумісні з життям, в зв»язку з чим був проведений вимушений забій худоби. Суд вважав, що вина відповідача у заподіянні шкоди позивачки підтверджується доказами по справі; постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, показаннями свідків, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності тощо, тому дійшов до висновку про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди з відповідача на користь позивачки.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, позивачка просила скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи відповідача, його представника, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що 24 червня 2008 року правоохоронними органами було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вибуху з мисливської рушниці відповідачем. З постанови випливає, що 15 червня 2008 року відповідач двічі з мисливської рушниці зробив вибухи в корову, яка належала позивачки. З постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності вбачається, що відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 174 КОАП України в зв»язку із зазначеними обставинами.

З пояснень ветеринарних лікарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що вогнепальні поранення, які отримала корова, були не сумісні з життям, в зв»язку з чим був здійснений вимушений забій корови.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі зазначеної норми матеріального права суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що за вини відповідача позивачки заподіяно шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

З паспорту великої рогатої худоби вбачається, що позивачка була власницею корови породи червона степова, та обставина, що забій корови був вимушений і є наслідком вогнепальних поранень, які заподіяні відповідачем, випливає з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, показань ветеринарних лікарів тощо. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо недоведеності причинного зв»язку між забоєм корови та вогнепальними пораненнями, які вона отримала, неспроможні.

З довідки ТОВ «Востокагро» вбачається, що реалізаційна вартість 1 кг великої рогатої худоби становила на травень 2008 року 10 гривень 50 копійок. Суд при визначенні ваги крови врахував, що зазначені події мали місце влітку 15 червня, це був святковий день - Трійця. З показань свідків, обставин справи випливає, що увесь час йшов дощ, в зв»язку із святом не працювали будь-які підприємства та організації, тому після забою корови через чотири години після отримання нею вогнепальних поранень, була відсутня можливість з»ясувати вагу забитої худоби. Суд при визначенні ваги крови виходив з показань ветеринарних лікарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначали, що ваги корови становила 450 кг.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вказаної норми процесуального права, суд першої інстанції мав підстави для визначення ваги корови з врахуванням показань ветеринарних лікарів, такі докази не спростовані будь-якими запереченнями відповідача. За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного визначення розміру матеріальної шкоди не впливають на висновки суду. В порядку ч. 4 ст. 1193 ЦК суд врахував матеріальне становище відповідача, за зменшив розмір заподіяної шкоди до 3500 гривень.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів про знищення м»яса худоби також не впливають на висновки суду, оскільки з показань свідків - ветеринарних лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (ОСОБА_3 - завідуючий Новолуганської ветеринарної дільниці) вбачається, що м»ясо худоби за будь-яких умов було не придатне для використання, дозвіл на використання м»яса позивачки не видавався й не міг бути виданий.

Стягуючи на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, суд виходив з положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, дійшов до висновку, що відповідач винний у заподіянні моральної шкоди позивачки, таке стягнення відповідає доказам по справі, фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного стягнення моральної шкоди неспроможні.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.