Справа № 22ц – 177/10 Головуючий першої інстанції: Костюченко Г.С.
Категорія: 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,
за участю позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника третьої особи – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 20 листопада 1999 р. уклав шлюб з відповідачкою, мають малолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилаючись на те, що вони з відповідачкою з лютого 2009 р. припинили шлюбні стосунки і проживають окремо у зв’язку з втратою порозуміння та різними поглядами на взаємовідносини в родині, позивач вважав неможливим збереження сім’ї і просив суд шлюб розірвати.
28 квітня 2009 р. ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_2 з зустрічним позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і просила стягнути з відповідача 2059 грн. аліментів щомісячно, оскільки вважає, що він не надає належного утримання дочці.
Змінивши в подальшому позовні вимоги про стягнення аліментів та доповнивши позов вимогами про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у її вихованні, ОСОБА_3 просила суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, визначити місце проживання дитини з нею та спосіб і порядок участі батька у вихованні дитини.
В якості третьої особи до участі у справі судом притягнуто орган опіки та піклування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2009 року позови задоволено.
Постановлено розірвати шлюб, укладений між сторонами 20 листопада 1999 р.
Крім того з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 20 квітня 2009 р. і до досягнення дитиною повноліття, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір’ю та постановлено про надання побачень ОСОБА_2 з дочкою кожні першу та третю суботи місяця з 17 години 30 хв. до 17 години у неділю, щочетверга з 17 год. 30 хв. до 20 год. та два тижні під час літнього відпочинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що судом невірно визначено порядок побачень з дочкою та розмір аліментів і просить рішення суду в частині вирішення даних позовних вимог змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів до ј частки заробітку та збільшити час побачень з дитиною.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на безпідставність її доводів, правильність висновків суду й просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, відповідачки, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони з 20 листопада 1999 р. перебувають у шлюбі, мають малолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживає з матір’ю. Шлюбні відносини сторони припинили, проживають окремо. Позивач добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дочки в розмірі ј частини заробітку.
ОСОБА_3, вважаючи недостатнім розмір наданого позивачем утримання, звернулася до суду з вимогами про стягнення аліментів.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд вважав, що з урахуванням конкретних обставин справи, розміру прожиткового мінімуму на дитину, необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку ОСОБА_2
Однак, такий висновок суду в повній мірі не відповідає вимогам закону та обставинам спору.
Так, в силу ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів ОСОБА_2 є працездатною здоровою особою, має постійну роботу та заробіток і на його утриманні відсутні інші особи, а малолітня дочка сторін має хронічні захворювання, але ОСОБА_3 не надано доказів щодо медичних призначень та пов’язаних з цим витрат (лікування, додаткового харчування, санаторно-курортного оздоровлення тощо).
Невірно судом враховані норми закону стосовно прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Безпосередньо в законі (ч. 2 ст. 182 СК України) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. В іншій спосіб законодавець не передбачає врахування прожиткового мінімуму при визначенні розміру аліментів. До того ж суд помилково вважав, що розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку становить 1660 грн., тоді як згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 р. та Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 р. для дитини 6-18 років прожитковий мінімум з 1 листопада по 31 грудня 2009 р. встановлений на рівні 776 грн.
За таких обставин та з урахуванням розміру заробітку ОСОБА_2 (а.с. 36) колегія суддів вважає, що визначення аліментів в розмірі ј частини його заробітку є необхідним і достатнім для утримання дитини з урахуванням її віку, стану здоров’я та соціально-побутових потреб.
Також судом помилково вирішено позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення порядку участі батька дочки у її вихованні.
Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 ст. 159 СК України передбачено, що, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд не звернув увагу на такі норми закону і розглянув питання про участь батька дитини у її вихованні та про порядок спілкування з дитиною за позовом матері, з якою дочка проживає, тобто за вимогою особи, яка не є належним позивачем за такими вимогами. За такого в задоволенні таких вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного рішення суду в частині визначення розміру аліментів слід змінити, зменшивши розмір аліментів до ј частини заробітку ОСОБА_2, а в частині визначення порядку участі батька у вихованні дитини скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у такому позові.
Рішення суду в частині розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не оскаржено і не було предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визначення порядку і способу участі батька у вихованні дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку і способу участі батька у вихованні дитини відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів з 1/3 частини усіх видів заробітку до ј частини заробітку.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: