ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-16/10/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді             Ланкевича А.З.

при секретарі                 Гіщинській С.Я.

з участю представників:

позивача                 Коркуна Р.В.

відповідача                 Стельмащука П.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Самбірської міської ради Львівської області до Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови, щодо накладення штрафу,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати постанову головного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про накладення на позивача штрафу в розмірі 1020 грн.

Посилається на те, що дана постанова винесена 09 жовтня 2009 року за невиконання позивачем рішення Самбірського міського суду від 05 червня 1996 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Самбірської міської ради, однак відповідачем 24 березня 2009 року винесено постанову про повернення виконавчого документа,  який по даній справі було завершено у відповідності до ст.ст.25, 37, 76 Закону України «Про виконавче провадження». В даному документі відповідач наголошує, що при проведенні ним перевірки, було встановлено, що в житловому фонді Самбірської міської ради вільних приміщень немає, а тому вважає, що виконавче провадження по справі було завершено, оскільки відповідно до ст.41 вищевказаного Закону в разі відновлення закінченого виконавчого провадження у справі державний виконавець повинен винести окрему постанову про відновлення виконавчого провадження, чого зроблено відповідачем не було. Крім цього, посилання відповідача на те, що Самбірська міська рада має на своєму балансі два вільних житлових будинки по вул.Кобільника, 3 та Кобільника,6, в які можна було б відселити сім’ї з будинків по вул.Виговського, 45 та Виговського,45а є безпідставними, так як дані будинки є нежитловими і згідно рішення позивача від 03 березня 2009 року № 3 вони підлягають приватизації шляхом проведення аукціону.  А тому вважає, що позов слід задоволити.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що 09 жовтня 2009 року державним виконавцем, керуючись статтями 5, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», за повторне невиконання у встановлений державним виконавцем строк виконання рішення суду, винесено постанову про накладення штрафу на боржника. Виконання даного рішення  шляхом надання стягувачу будинку по вул.Кобільника в м.Самборі розглядалось лише як добровільна згода стягувача та боржника на такий варіант виходу з ситуації, однак основним зобов’язанням було саме виконання рішення по його тексту, а саме відселення сімей з будинку по вул.Пацаєва,45, який є власністю стягувача. Жодних дій позивачем  не вчинено, за що й застосовано до нього штрафні санкції. Вважає, що нежитловий статус будинків по вул.Кобільника,3 та 6 не повинен братись до уваги, оскільки надання даного будинку стягувачу, було б уже його проблемою чи залишати його в такому статусі чи вчиняти усі передбачені чинним законодавством дії по зміні статусу на житловий. Відповідач стверджує, що в ході проведення виконавчих дій державний виконавець дотримувався вимог чинного законодавства, а тому вважає, що в позові слід відмовити.

В судовому засіданні, представник позивача, позов підтримав повністю, просить його задоволити, посилається на підстави викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позов не визнав, просить в ньому відмовити, посилається на підстави, викладені в запереченні проти позову.

Заслухавши сторони, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно виконавчого листа № 2а-96/1996 виданого 24 лютого 2003 року Самбірським міським судом, визнано ОСОБА_3 спадкоємцем Ѕ частини будинковолодіння, що знаходить в АДРЕСА_1 належного його сестрі ОСОБА_4. Встановити право власності за ОСОБА_3 на все будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та зареєструвати в бюро техінвентаризації на праві особистої власності. Самбірській міській раді народних депутатів в термін до п’яти років вирішити питання щодо відселення сімей співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з даного будинку і забезпечити їх житлом.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вищевказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

На підставі вищевказаної норми Закону, 12 серпня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-96/1996 та надано боржнику термін для добровільного виконання рішення суду до                  19 серпня 2009 року. Однак боржником (позивачем по даній справі) добровільно у вказаний термін рішення суду не було виконано, а тому відповідно до ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем було винесено постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн. та надано терміни для повторного виконання рішення суду.

Позивачем у наданий повторний термін рішення суду не було виконано на підставі чого відповідачем згідно ст.87 вищевказаного Закону було 09 жовтня 2009 року винесено постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 1020 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду.

Таким чином, суд вважає, що в позові слід відмовити, так як відповідач відповідно до чинного законодавства України правомірно виніс постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В позові Самбірської міської ради Львівської області до Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови, щодо накладення штрафу – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2010 року.

Головуючий                             Ланкевич А.З.