ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-4672/09/1370
19 лютого 2010 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Дрозди І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування Постанови про накладення штрафу ВП № 13313743 від 29.06.2009 р.
За відсутності представників сторін
ВСТАНОВИВ:
20 липня 2009 року Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування Постанови про накладення штрафу ВП № 13313743 від 29.06.2009 р..
В судовому засіданні 16.12.2009 р. суд на підставі ст. 52 КАС України за клопотанням позивача (Вх. № 40828 від 09.12.2009 р.) замінив неналежного відповідача – Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у львівській області, на належного – Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. При цьому суд виходив з положень ст. 181 КАС України, ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», згідно яких: відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби; органом державної виконавчої служби на обласному рівні є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, вважає спірну постанову безпідставною та неправомірною, просить суд її скасувати. В останнє судове засідання не з’явився, проте на адресу суду надійшло клопотання (Вх. № 4030 від 05.02.2010 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами в справі.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив, вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». В судове засідання не з’явився, проте подав клопотання (Вх. № 5804 від 19.02.2010 року) про розгляд справи за його відсутності.
Суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання сторін та неможливістю оглянути матеріали виконавчого провадження.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, з’ясував обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими такі обгрунтовуються, вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю. Висновки суду ґрунтуються на наступних встановлених фактичних обставинах справи та нормах права, що застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 267 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в тому числі у порядку, встановленому статтею 181 цього кодексу. Згідно ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Органом державної виконавчої служби на обласному рівні є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. Отже, органи ДВС входять до системи органів державної виконавчої влади.
Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України що предметної підсудності адміністративних справ, справи за адміністративними позовами до органу державної виконавчої служби підсудні окружному адміністративному суду.
З урахуванням викладеного, а також положень ст. 19 КАС України щодо територіальної підсудності адміністративних справ, даний спір підсудний Львівському окружному адміністративному суду.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, в тому числі і відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, регламентуються Законом України «По виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 24. ч. 1, 5 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішення про примусове виселення – п'ятнадцять днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення повинен пересвідчитись, що отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання, зокрема, виконавчих листів, виданих судами, є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження т їх клопотання, має право в т.ч. одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; вимагати від службових осіб боржників – юридичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно ч. 1, 3 ст. 87 цього ж Закону України, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника – юридичну особу штраф у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 07 грудня 2006 року задоволено позов ОСОБА_3 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, визнано дії відповідача незаконними та зобов’язано його в трьохмісячний термін виконати рішення сесії Дрогобицької міської ради № 572 від 23 вересня 2005 року – придбати та надати сім’ї позивача квартиру за рахунок коштів фонду розвитку міста.
07 квітня 2008 року ухвалою дрогобицького міськрайонного суду визнано мирову угоду, укладену виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3, за якою:
1. Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради на виконання договору від 26.03.2008 року, укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради і ОСОБА_4 про надання ОСОБА_3 трикімнатної квартири № 16 загальною площею 67 кв.м. (житлова площа 40 кв.м.) по АДРЕСА_1 в новоспорудженому будинку. Зазначена вище квартира має відповідати специфікації (характеристиці) будинку та квартири згідно вказаного вище Договору. Термін здачі даної квартири – четвертий квартал 2008 року. Боржник передає квартиру Стягувану в термін, що не перевищує одного місяця з моменту здачі будинку в експлуатацію.
2. ОСОБА_4 погоджується на отримання трикімнатної квартири № 16 загальною площею 67 кв.м. (житлова площа 40 кв.м.) по вул.. АДРЕСА_1 в новоспорудженому будинку та відмовляється від примусового виконання згідно виконавчого листа № 2-а-194, виданого 28.03.2007 р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.
05 червня 2009 року Дрогобицьким міськрайонний суд видав виконавчий лист № 6а-4/2008 р., в якому зобов’язав виконавчий комітет Дрогобицької міської ради на виконання договору від 26.03.2008 року, укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради і ОСОБА_4 про надання квартири, надати ОСОБА_4 трикімнатну квартиру № 16 загальною площею 67 кв.м. (житлова площа 40 кв.м.) по АДРЕСА_1 в новоспорудженому будинку. Зазначена вище квартира має відповідати специфікації (характеристиці) будинку та квартири згідно вказаного вище Договору. Термін здачі даної квартири – четвертий квартал 2008 року. Боржник передає квартиру Стягувану в термін, що не перевищує одного місяця з моменту здачі будинку в експлуатацію.
Постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15 червня 2009 року на підставі згаданого виконавчого листа відкрито виконавче провадження.
У зв’язку із невиконанням постанови в добровільному порядку державний виконавець 29.06.2009 р. виніс постанову про накладення на боржника (позивача у даній справі) штрафу у розмірі 510, 00 грн. та встановлений новий строк для виконання рішення суду – 05.07.2009 р. Згадану постанову та супровідний лист державний виконавець надіслав 06.07.2009 р., що об’єктивно унеможливлювало її виконання боржником.
Листом від 14.07.2009 р. позивач повідомив державного виконавця про неможливість виконати рішення суду та просить відкласти проведення виконавчих дій.
Матеріали виконавчого провадження відповідачем для огляду суду не надано.
З пояснень представника позивача вбачається, що 12 червня 2009 року комунальне підприємство «Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради», у відповідь на звернення позивача від 23.03.2009 р. повідомило, що не має можливості надати виконавчому комітету Дрогобицької міської ради трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 оскільки будівництво такого не завершено. Тому пропонувало надати додаткові кошти для завершення будівництва або продовжити термін угоди про надання позивачу квартири до ІІІ кварталу 2010 року. Згідно Акту готовності об’єкта до експлуатації від 01.09.2009 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 02.09.209 р. № 264, вищезгадане незавершене будівництво лише 02 вересня 2009 року прийняте в експлуатацію та набуло статусу житлового будинку.
З огляду на викладене очевидним є той факт, що боржник, виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, до 02 вересня 2009 року об’єктивно не міг розпорядитися квартирою у будинку, не зданого в експлуатацію.
Суд також констатує, що згідно виданого 05 червня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом виконавчого листа № 6а-4/2008 р., боржник (позивач у даній справі) передає квартиру стягувану в термін, що не перевищує одного місяця з моменту здачі будинку в експлуатацію. Відповідно, у позивача до 02.09.2009 (дата прийняття будинку в експлуатацію) не виникло обов’язку передавати квартиру стягувану.
Суд констатує, що позивач вживав всіх можливих заходів для сприяння виконанню рішення суду в межах власної компетенції.
Тому суд не вбачає підстав для накладення на позивача штрафу на підставі ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивів невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником.
В той час суд констатує, що державний виконавець за вищенаведених обставин безпідставно не скористався наданим законом процесуальними правами, за наявних об’єктивних обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, не звернувся до суду за роз’ясненням рішення, не порушував клопотання про відстрочку виконання рішення суду, встановлення чи зміни порядку і способу його виконання. Натомість державний виконавець необґрунтовано вирішив, що рішення суду не виконано без поважних на те причин та безпідставно виніс постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 510, 00 грн.
Таким чином, позовні вимоги виконавчого комітету Дрогобицької міської ради є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ВП № 13313743 від 29.06.2009 року.
3. Судовий збір зі сторін стягувати не слід.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2010 року
Суддя (підпис) Р.Качур
З оригіналом згідно
Суддя Р.Качур