П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 січня 2010 року Справа №2а-28305\09\1270
Категорія 2.11.17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Смішливій І.М.,
в присутності сторін:
від позивача: Журавльова О.В., довіреність №14-259д від 26.12.07р.;
від відповідача: Білаш Л.І., довіреність №6 від 10.01.10 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень, визнання дій протиправними, вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
02 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Свердловантрацит» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень, визнання дій протиправними, вчинення певних дій.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати недійсними податкові повідомлення Державної податкової інспекції в м. Свердловську №112130026016649 від 26.06.2009 року, №112130026076039 від 27.08.2009 року, №112130026076031 від 27.08.2009 року, №112130026076032 від 27.08.2009 року, №112130026076026 від 27.08.2009 року, №112130026076024 від 27.08.2009 року, №112130026076025 від 27.08.2009 року; 2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську щодо розподілу та спрямування сум сплачених ДП «Свердловантрацит» платіжними дорученнями №52 від 26.06.2009 року, №78 від 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року на погашення податкового боргу та пені з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення; 3) зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Свердловську зарахувати суму 3 904 505,16 грн., сплачену платіжним дорученням №52 від 26.06.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за травень 2009 року, а також зарахувати загальну суму 1 599 472,82 грн., сплачену платіжними дорученнями №78 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за липень 2009 року.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача пояснив, що ДП «Свердлоантрацит сплатило податкові зобов’язання, визначені у деклараціях за травень та липень 2009 року платіжними дорученнями №52 від 26.06.2009 року, №78 від 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року, але ДПІ в м. Свердловську Луганської області не враховуючи призначення платежу, наведене у платіжних дорученнях, зарахувала сплачені суми в рахунок податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, розділивши перераховану суму на податковий борг і пеню, незважаючи на те, що суми податку були внесені своєчасно.
Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до п.п. 7.7. ст. 7, п.п.16.3.3 ст.16 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, яка затверджена наказом ДПА України №276 від 18 липня 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за номером №843/11123, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач – суб’єкт господарювання юридична особа Державне підприємство «Свердловантрацит» (далі – ДП «Свердловантрацит»), зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрації від 29.04.2003 року №1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32355669, узято на податковий облік до ДПІ в м. Свердловську 02.06.2003 року за №180/125. Форма власності – державна, юридична адреса: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1.
Суд установив, що 19 червня 2009 року ДП «Свердловантрацит» було подано до ДПІ у м. Свердловську декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, в якій визначило до сплати в бюджет податкове зобов’язання в сумі 10203659,00 грн.
Платіжним дорученням №52 від 26.06.2009 року у відповідності до п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, позивачем було сплачено 3904505,16 грн.
ДПІ у м. Свердловську сплачену позивачем суму було зараховано в рахунок загального податкового боргу з ПДВ та нарахованої на нього пені, що підтверджується податковим повідомленням №112130026016649 від 26.06.2009 року, направленим позивачу.
20 серпня 2009 року ДП «Свердловантрацит» було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, в якій визначило до сплати в бюджет у сумі 9137557,00 грн.
27 серпня 2009 року позивач у відповідності до п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, сплатив за декларацією липня 2009 року податкове зобов’язання у сумі 1599472,82 грн. платіжними дорученнями №78 від 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року, в яких вказано призначення платежу – «ПДВ згідно декларації за липень 2009 року».
ДПІ у м. Свердловську сплачені позивачем суми були зараховані в рахунок податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, розділивши перераховані суми податку на податковий борг і пеню, що підтверджується податковими повідомленнями №112130026076039 від 27.08.2009 року, №112130026076031 від 27.08.2009 року, №112130026076032 від 27.08.2009 року, №112130026076026 від 27.08.2009 року, №112130026076024 від 27.08.2009 року, №112130026076025 від 27.08.2009 року, направленими позивачу.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зарахування здійснених ним платежів з відповідним призначенням в рахунок погашення податкового боргу та пені з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, оскільки податковий орган не має права безпідставно втручатися в господарську діяльність підприємства та обмежувати його право, засноване на власності.
Суд погоджується з позивачем, що зазначені податкові повідомлення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття цих рішень.
Втім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Але, серед заходів, що передбачені цим Законом, немає заходів, які передбачають право чи обовязок податкового органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податку та своєчасно сплаченого в бюджет.
Відповідно до п. 7.7 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» законодавцем визначена рівність бюджетних інтересів та з цією метою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.
Проте, наведена норма не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючи органи, чи платника податків. Тобто, зазначена норма не визначає того, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку.
Суд не погоджується з позицією відповідача, згідно якої податковий орган відповідно до абзацу 2 п.п. 16.3.3. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Зазначена норма не може бути правовою підставою розподілу своєчасно сплачених позивачем сум в рахунок оплати податку на додану вартість, визначеного у податкових деклараціях за травень та липень 2009 року оскільки ця норма запроваджена для цілей зазначеного Закону для випадків, коли платники податків несвоєчасно сплачують самостійно визначені зобов’язання.
Не визначає повноваження податкового органу щодо зарахування своєчасно здійснених платником податків платежів з відповідним призначенням в рахунок погашення податкового боргу та пені і Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».
Разом з тим, статтею 13 вказаного Закону визначено, що посадові особи органу державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на державну податкову службу функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Суд установив, що позивач своєчасно, у відповідності до п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, сплатив за декларацією травня 2009 року платіжним дорученням №52 від 26.06.2009 року податкове зобов’язання у сумі 3904505,16 грн., та за декларацією липня 2009 року податкове зобов’язання у сумі 1599472,82 грн. платіжними дорученнями №78 від 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року, в яких вказано призначення платежу – «ПДВ згідно декларації за липень 2009 року».
ДПІ у м. Свердловську здійснюючи зарахування поточних своєчасних платежів, в порушення норм чинного законодавства з питань оподаткування необґрунтовано зарахував вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу та пені, чим обмежив ДП «Свердловськантрацит» у праві сплачувати поточні платежі, що призвело до виникнення у підприємства нового податкового боргу та зайвої сплати штрафів і пені.
За таких обставин відповідач прийняв спірні податкові повідомлення №112130026016649 від 26.06.2009 року, №112130026076039 від 27.08.2009 року, №112130026076031 від 27.08.2009 року, №112130026076032 від 27.08.2009 року, №112130026076026 від 27.08.2009 року, №112130026076024 від 27.08.2009 року не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, що дає підставі суду визнати дії відповідача щодо розподілу та спрямуванню сплачених сум на погашення податкового боргу та пені, протиправними, а своєчасно сплачені суми податкового зобов’язання зобов’язати зарахувати в рахунок податку на додану вартість згідно декларацій за травень та липень 2009 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Враховуючи аналіз норм чинного законодавства і встановлених у судовому засіданні обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень Державної податкової інспекції в м. Свердловську, визнання протиправними дії щодо розподілу та спрямування сум сплачених позивачем на погашення податкового боргу та пені з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, та зобов’язання відповідача зарахувати суму 3 904 505,16 грн., сплачену платіжним дорученням №52 від 26.06.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за травень 2009 року, а також зарахувати загальну суму 1 599 472,82 грн., сплачену платіжними дорученнями №78 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за липень 2009 року, відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із наявним у справі платіжним дорученням №1189 від 24.11.2009 року ДП «Свердловантрацит» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області в сумі 3 грн. 40 коп. С удове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень, визнання дій протиправними, вчинення певних дій, задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсними податкові повідомлення Державної податкової інспекції в м. Свердловську №112130026016649 від 26.06.2009 року, №112130026076039 від 27.08.2009 року, №112130026076031 від 27.08.2009 року, №112130026076032 від 27.08.2009 року, №112130026076026 від 27.08.2009 року, №112130026076024 від 27.08.2009 року, №112130026076025 від 27.08.2009 року.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську щодо розподілу та спрямування сум сплачених ДП «Свердловантрацит» платіжними дорученнями №52 від 26.06.2009 року, №78 від 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року на погашення податкового боргу та пені з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Свердловську зарахувати суму 3 904 505,16 грн., сплачену платіжним дорученням №52 від 26.06.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за травень 2009 року, а також зарахувати загальну суму 1 599 472,82 грн., сплачену платіжними дорученнями №78 28.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №81 від 27.08.2009 року, №82 від 27.08.2009 року, №83 від 27.08.2009 року, №85 від 27.08.2009 року, №86 від 27.08.2009 року в рахунок податку на додану вартість згідно декларації за липень 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 25 січня 2010 року.
СУДДЯ