Справа № 2а-26657/09/1270
Категорія № 2.19.8
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 січня 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Смішливій І.М.,
в присутності сторін:
позивач: не з’явився.
представника відповідача: Зубарєв К.О., довіреність №83 від 12.01.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області в особі начальника Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничої Н.І. про визнання неправомірними дій, скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
14 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду із Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшла для розгляду по суті адміністративна справа ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області в особі начальника Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничої Н.І. про визнання неправомірними дій, скасування рішення.
У позовній заяві позивач проси суд визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області в особі начальника Садовничої Н.І. з примушення її до постановки на облік у Пенсійному фонді як платника страхових внесків за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і застосування штрафних санкцій згідно п.1 ч.9 ст.106 цього Закону та відмінити рішення №331 від 18.08.2009 року про накладення штрафу у сумі 170 грн. за ухилення від постановки на облік або несвоєчасну подачу заяви про постановку на облік в органах Пенсійного фонду.
В обгрунтовання позовних вимог позивач виклала, що вона є суддею у відставці з 18.11.2006 року та отримує довічне утримання за рахунок державного бюджету.
18 січня 2007 року позивач прийнята на облік платників податку до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області. З червня 2009 року Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі – УПФУ в Станично-Луганському районі) вимагає від неї стати на облік як платник страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а 18.08.2009 року начальником Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничою Н.І. прийнято рішення №331 про накладення штрафу у сумі 170 грн. за ухилення від постановки на облік або несвоєчасну подачу заяви про постановку на облік в органах Пенсійного фонду.
Позивач вважає, що такі дії УПФУ в Станично-Луганському районі не відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона є суддею у відставці у зв’язку з чим має особливий статус згідно до Закону України «Про статус суддів».
У судове засідання позивач не прибув, надав суду заяву, у якої підтримав свої позовні вимоги, у повному обсязі та просив розглянути справу за відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на приписи п.4 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач – громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 16 жовтня 1997 року, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно посвідчення №МЗ-02003, виданого Верховною Радою України, є суддею у відставці та з 18.11.2006р., оскільки звільнена з посади судді Станично-Луганського районного суду у віці 64 роки за її власною заявою про відставку відповідно до положень ст. 126 Конституції України та ст. 43 Закону України «Про статус суддів», досягнувши пенсійного віку і маючи стаж роботи суддею понад 20 років, отримує щомісячне довічне грошове утримання за рахунок держбюджету України відповідно до Закону України «Про статус суддів» .
Судом також встановлено, що начальник УПФУ в Станично-Луганському районі Садовнича Н.І. про статус судді у відставці ОСОБА_2, обізнана.
ОСОБА_2 має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб за номером НОМЕР_2 і згідно довідки №21 від 18.01.2007 року, виданої ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області взята на облік платника податків, але в УПФУ в Станично-Луганському районі платником внесків загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_2 не реєстрована, оскільки вважає, що вона не є платником такого внеску.
18 серпня 2009 року начальник УПФУ в Станично-Луганському районі Садовнича Н.І. на підставі п.1 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» прийняла рішення №331 від 18.08.2009 року про застосування фінансової санкції до адвоката ОСОБА_2 за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду у розмірі 170,00 грн.
Але, в судовому засіданні відповідач не обґрунтував відповідність прийняття спірного рішення до вимог чинного законодавства.
Суд погоджується з позивачем, що в наслідок неправомірних дій відповідача було прийняте необґрунтоване рішення, яким неправомірно застосовано фінансові санкції.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що згідно приписів ст. 46 Конституції України, Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої постановою Верховної ради України від 21.12.1993 року, ст. 1 Основ законодавства України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», прийнятих 14.01.1998 року, преамбули до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року передбачено, що обов’язкове державне пенсійне страхування є гарантією пенсійного забезпечення громадян у старості, а також у випадках інвалідності, втрати годувальника. Суб’єктом пенсійного забезпечення є особа, застрахована в порядку Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено судом ОСОБА_2 звільнена з посади судді Станично-Луганського районного суду у віці 64 роки за її власною заявою про відставку відповідно до положень ст. 126 Конституції України та ст. 43 Закону України «Про статус суддів» досягнувши пенсійного віку та маючи стаж роботи суддею понад 20 років, отримує щомісячне довічне грошове утримання за рахунок Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про статус суддів» та продовжує мати статус судді.
Статтею 1 Закону України «Про статус суддів» передбачена незалежність та недоторканість суддів та однією з гарантій цього є особливий порядок фінансування й соціального захисту суддів і ці гарантії не можуть бути відмінені.
Статтею 11 Закону України «Про статус суддів» визначено, що незалежність суддів забезпечується: встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади; особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; правом судді на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу; особливим порядком фінансування судів; системою органів судового самоврядування.
Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї.
Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» суддя, який досяг пенсійного віку та має стаж роботи суддею понад 20 років при звільненні у відставку має право на одержання щомісячного довічного грошового утримання, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно ч.1 ст.45 Закону України «Про статус суддів» життя і здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.
Згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про судоустрій України» недоторканність суддів гарантується Конституцією України, законом про статус суддів та іншими законами.
Із аналізу зазначених норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що суддя у відставці ОСОБА_2 має право недоторканості, а рішення начальника УПФУ про застосування до ОСОБА_2 штрафної санкції є незаконним, оскільки прийнято позамежами єє компетенції чим порушила її права та інтереси.
Таким чином, з урахуванням викладеного начальник УПФУ в Станично-Луганському районі Садовнича Н.І. не наділена повноваженнями застосовувати до судді заходи адміністративного стягнення, а тому рішення №331 від 18.08.2009 року про застосування фінансової санкції до судді у відставці ОСОБА_2 за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду у розмірі 170,00 грн. на підставі п.1 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є таким, що не відповідає чинному законодавству України, оскільки прийнято необґрунтовано, тобто не в межах компетенції та без урахування всіх обставин що мали значення для прийняття такого рішення, у зв’язку з чим підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Тому, з огляду на наявні у справі докази суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області в особі начальника Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничої Н.І. з примушення позивача до постановки на облік у Пенсійному фонді як платника страхових внесків за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і застосування штрафних санкцій до неї згідно п.1 ч.9 ст.106 цього Закону та відмінити рішення №331 від 18.08.2009 року про накладення штрафу у сумі 170 грн. за ухилення від постановки на облік або несвоєчасну подачу заяви про постановку на облік в органах Пенсійного фонду, відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно квитанції №80308 від 27.08.2009 року позивачка сплатила судовий збір на рахунок ГУДКУ в Луганській області в сумі 3,40 грн. Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області в особі начальника Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничої Н.І. про визнання неправомірними дій, скасування рішення, задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станічно-Луганському районі Луганської області в особі начальника Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Садовничої Н.І. щодо примушення ОСОБА_2 до постановки на облік до Пенсійного фонду, як платника страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та застосування штрафних санкцій за п. 1 ч. 9 ст. 106 цього закону.
Скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Станічно-Луганському районі Луганської області Садовничої Н.І. № 331 від 18.08.2009 року про накладання на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170 грн. за ухилення від постановки на облік або несвоєчасне подання заяви про постановку на облік до Пенсійного фонду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 січня 2010 року.
СУДДЯ