ПОСТАНОВА
Іменем України
«22» лютого 2010 року Справа № 2а-168\10\1270
Категорія 6.6.5
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Смішливій І.М.,
за участю сторін:
представника позивача - Купцова О.М.
представника відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення суми штрафної санкції, -
В С Т А Н О В И В:
13 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення суми штрафної санкції.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 18. 03.2009 року Державною податковою інспекцією у Попаснянському районі Луганської області було здійснено перевірку ДП «Ніколь» з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт № 0017\12\26\23\31783975 від 18. 03. 2009 року від підписання якого оператор залу відмовився.
Керівником Ленінської МДПІ в місті Луганську на підставі висновків зазначеного акту прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Ніколь» № 0000762340 від 08.04.2009 року у сумі 7140 грн.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було отримано уповноваженою особою 02 квітня 2009 року.
ДП «Ніколь» станом на теперішній час суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7140 грн. самостійно не сплачено.
Позивач просив суд стягнути з ДП «Ніколь» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7140 грн. на користь місцевого бюджету Ленінського району Луганської області.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини не явки суду не доповів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач – суб’єкт господарювання Дочірнє підприємство «Ніколь» (далі – ДП «Ніколь») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради відповідно до чинного законодавства України, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31783975, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 7/20. Головне підприємство «East Tlectrocoin LLC» 1411 Fourth Avc., #416, Seattle, WA, 98101, USA.
ДП «Ніколь» знаходиться на обліку платників податків у Ленінській МДПІ в м. Луганську. Одним з видів діяльності позивача – ДП «Ніколь» за КВЕД є діяльність з організації азартних ігор.
З наявних у справі доказів суд встановив, що 18 березня 2009 року на підставі направлення від 18. 03. 2009 р. № 23\14 головним державним податковим ревізором-інспектором Колошировим О.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Савченко О.А. у відповідності до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-ХІІ), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР та згідно з планом-графіком проведення перевірок СПД сектором оперативного контролю на підвідомчій території Державної податкової інспекцієї у Попаснянському районі Луганської області на березень 2009 року проведено виїзну планову документальну перевірку контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності господарської одиниці ДП «Ніколь» - залу гральних автоматів, розташованого за адресою: вул. Первомайська, 59, м. Попасна , про результати якої складено Акт № 0017\12\26\23\31783975 від 18. 03. 2009 року.
У акті зазначено, що діяльність здійснюється згідно ліцензії на заняття гральним бізнесом серії АВ № 082912 від 26.04.2006 року, яка дійсна по 25.04.2011 року, а також патентів, виданих Ленінською МДПІ м. Луганська .
У акті зазначено, що перевіркою встановлено факт надання послуг у сфері грального бізнесу на 21 гральних автоматах, які належать ДП «Ніколь», які не були оснащені фіскальним режимом роботи та не опломбовані згідно постанови КМУ від 07.02.2004 №121 .
На підставі встановленого у акті № 0017\12\26\23\31783975 від 18. 03. 2009 року податківці зробили висновок про порушення ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: п. 1 – проведення розрахункової операції без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій.
Керівником Ленінської МДПІ в м. Луганську на підставі висновків зазначеного акту прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Ніколь» № 000076\2340 від 08.04.2009 року у сумі 7140 грн.
ДП «Ніколь» станом на теперішній час суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7140 грн. самостійно не сплачено.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відтак, позивач довів у судовому засіданні факт наявності порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.09.90 № 509 визначені права органів державної податкової служби щодо здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Згідно з п. 11 ст.11 цього ж Закону державні податкові органи також мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України
При вирішенні даної справи суд виходить з того, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, розділом 5 якого передбачена відповідальність за порушення вимог цього Закону. Розміри фінансових санкцій, які застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) визначені ст. 17 зазначеного Закону, зокрема, пунктом 1 якої передбачена відповідальність у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно зі статтею 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. До реєстраторів розрахункових операцій, згідно з цією ж статтею Закону №265/95-ВР, віднесено пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Фіскальні функції, за змістом цієї ж статті – це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Отже, в даному випадку, гральний автомат, який вводиться в дію за допомогою електронних кредитів не є реєстратором розрахункових операцій, оскільки в ньому не реалізовані фіскальні функції в повному обсязі.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що будь-який пристрій, у тому числі автомат для продажу товарів, що призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (послуг) чи реєстрації кількості проданих товарів можуть вважатися реєстраторами розрахункових операцій виключно за умови реалізації в таких пристроях фіскальних функцій.
Вимоги податкового органу щодо наявності фіскальних функцій на гральному автоматі на момент здійснення перевірки ґрунтуються на вимогах законодавства.
За змістом пункту 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстратору розрахункових операцій» у якості умови застосування штрафних санкцій на підставі цього підпункту є вчинення суб'єктом господарювання порушення застосування реєстратору розрахункових операцій при проведенні розрахункової операції.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт проведення розрахункової операції на території гральною закладу, належного позивачу в період проведення перевірки, на 12 гральних автоматах.
Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», встановлено що суб’єкти підприємницької діяльності переводяться на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при використанні гральних автоматів з 31.12.2006 року.
Дочірнє підприємство «Ніколь» дійсно, зобов’язано, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при наданні послуг проводити розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (зі застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) на повну суму наданої послуги через зареєстрований, опломбований у встановленому порідку та переведений у фіскальний режим роботи РРО.
Таким чином, суд вважає правомірним застосування до ДП «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140 грн.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність застосування економічних санкцій, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 94 КАС України вирішується таким чином. Так як судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про застосування реєстратору розрахункових операцій», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ніколь», (ідент. номер 31783975, адреса: вул. Дьоміна, 7/20, м. Луганськ, 91005, р/р № 2600301612074 Філія ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганськ, МФО 304289) на користь місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська р/р 31117104700006 в УДК в Луганській обл., МФО 804013. код отримувача 24046582, код платежу 21080900 суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7140, 00грн. (сім тисяч сто сорок гривень).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 26 лютого 2010 року.
Суддя: Л.С. Качуріна