Справа № 33 - 90 / 2009
Категорія ст.ст.122 ч.2, 124, 130 КУпАП України
Головуючий у суді 1-ої інстанції Михалюк О.П.
Головуючий у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 квітня 2009 року.
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області Яковлев С.В.
з участю
захисника - адвоката ОСОБА_2
та правопорушника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу про адміністративне правопорушення № 33-90/09 за скаргою правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2007 року, -
встановив:
цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Берестівка Барановського району Житомирської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч.2, 124 та 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови судді 30 квітня 2007 року о 20 год. 25 хв. на майдані Волі в м. Баранівка Житомирської обл. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Мерседес-Бенц" (реєстраційний НОМЕР_1) в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги дорожнього знаку п.3.1 додатку № 1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) „Рух заборонено", тричі пересік дорожню розмітку п.1.1 розділ 34 ПДР, яку пересікати заборонено, в результаті чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), зіткнувшись з автомобілем „Тойота" (реєстраційний НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_3 Ю.С., чим порушив вищевказані вимоги ПДР та п.2.9.„а" ПДР.
У скарзі та доповненнях до неї правопорушник ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а справу направити на новий судовий розгляд в інший суд.
На обгрунтування скарги зазначає, що під час розгляду справи він заявляв клопотання про призначення автотехнічної експертизи, так як встановити винуватість поведінки того чи іншого учасника ДТП без використання спеціальних знань в області автотехніки неможливо. Клопотання було безпідставно відхилено, не зважаючи на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення" від 23 грудня 2005 року № 14.
При цьому посилається на відсутність порушень ПДР, передбачених п.п. 3 ч.2 і 3.1, так як дія знаку на нього не поширюється, оскільки він проживає в зоні дії знаку.
Правомірність своїх дії обґрунтовує висновком автотехнічної експертизи № 3535 від 31 грудня 2008 року, яка була проведена за ухвалою суду при розгляді цивільної справи по даній ДТП.
Автор скарги вважає дії судді при розгляді його справи упередженими і посилається на самовідвід судді при надходженні до нього на розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до нього по даній ДТП.
Правопорушником ОСОБА_1 також заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови судді, оскільки вважає, що строк на оскарження ним був пропущений з поважних причин, наводячи відповідні доводи на обгрунтування.
Ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-1383/2007 та додатково наданими документами, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали клопотання та скаргу з доповненнями з мотивів, наведених у них, уточнивши, що автором скарги ставиться питання не про направлення справи на новий судовий розгляд, а про скасування постанови та закриття справи в частині визнання ОСОБА_1 винним за ст.ст. 122 ч.2, 124 КУпАП, перевіривши постанову судді в межах, передбачених ст. 294 ч.7 КУпАП, вважаю, що вона із доповненнями та уточненнями підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2007 року дійсно мала місце дана ДТП, вину у створенні якої не визнавав ОСОБА_1.
10 червня 2007 року ст. інспектором ДПС було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122 ч, 2, 124, 130 КУпАП (а.с.4). Дана постанова була оскаржена ОСОБА_1 (а.с.8-9).
Постановою судді Баранівського районного суду від 20 липня 2007 року провадження по справі про адміністративне правопорушення шодо ОСОБА_1 було закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення (а.с.21-22).
04 жовтня 2007 року постановою судді було задоволено протест прокурора району, а зазначена постанова - скасована (а.с.32, 35-36). 09 жовтня 2007 року було прийняте оскаржуване рішення (а.с.48-49).
Постановою в.о. голови апеляційного суду від 05 листопада 2007 року постанова судді від 09 жовтня 2007 року була скасована, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.52).
Постановою першого заступника Голови Верховного Суду України від 14 березня 2008 року постанова в.о. голови апеляційного суду від 05 листопада 2007 року скасована (а.с.55-56).
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" 24 вересня 2008 року № 586-VI були внесені зміни до КУпАП, в тому числі й до ст.294 КУпАП про перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення, частиною 2 якої встановлено 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови судді та порядок вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Виходячи з вимог закону, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заявленого ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді і наданих доказів приходжу до висновку, що процесуальний строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а тому строк на апеляційне оскарження постанови судді районного суду підлягає поновленню.
З матеріалів справи також вбачається, що захисником ОСОБА_1 під час розгляду первинного справи по суті заявлялось клопотання про призначення судово-технічної експертизи, однак суддею було безпідставно відмовлено у його задоволенні з тієї підстави, що вирішення поставлених питань віднесено до компетенції суду при розгляді справи, а не до судового автотехнічного дослідження (а.с.15, 19).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із серпня 2007 року по даний час проводиться розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з даною ДТП (а.с.42).
За висновком автотехнічної експертизи № 3535 від 31 грудня 2008 року, проведеної на підставі ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, виходячи з даних, які містилися в двох томах цивільної справи та матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи : з технічної точки зору, причиною даної ДТП стала невідповідність дій водія ОСОБА_4 технічним нормам вимог п.п.16.3, 16.12 ПДР ; з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей технічним нормам вимог ПДР, які знаходяться у причинному зв'язку з даною ДТП, не вбачається. Згідно ст.53 ЦПК України експерт також повідомив, що при проведенні відповідних досліджень було встановлено, що свідчення водія ОСОБА_4 в частині того, що перед ДТП (початком гальмування) він рухався зі швидкістю 40-50 км/год., що зіткнення автомобілів відбулось на відстані до 1 метра від лівого тротуару по напрямку руху автобуса „Мерседес-Бенц" технічно не обгрунтовані.
Таким чином, рішення судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.122 ч.2, 124 КУпАП, було постановлено з порушенням вимог ст.ст. 7, 251, 268 КУпАП і його висновок не грунтується на об'єктивних доказах, а тому постанова судді в цій частині підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі ст.247 п. 1 КУпАП за відсутністю події і складу даних правопорушень.
Разом з тим, ОСОБА_1 також був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Висновок судді з цього приводу об'єктивно підтверджувались даними: протоколу про адміністративне правопорушення, протоколів судового засідання від 27 червня 2007 року та 09 жовтня 2007 року, відповідно до яких цю обставину підтверджував сам ОСОБА_1 (а.с.3, 17, 47). Вказаний висновок судді і його рішення не оспорювались і не оспорюються ОСОБА_1 на даний час, а тому рішення в цій частині повинно бути залишено без зміни.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
постановив:
апеляцію ОСОБА_1 з його уточненнями задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Баранівського районного суду від 09 жовтня 2007 року.
Постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч.2, 124 КУпАП, скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП за відсутністю події і складу даних правопорушень.
В решті дану постанову залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.