ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа 2а-6351/09/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2010 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого – судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Дак Т.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Жидачівського районного центру зайнятості Львівської області (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича, 28, р/р 37170301900157 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22352857)
до відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1
про стягнення коштів виплачених, як допомога по безробіттю.
За участю представника позивача Барій С. Д.,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, просить стягнути з відповідача кошти в сумі 2 682,58 грн., виплачених, як допомога по безробіттю.
Вимоги мотивує тим, що відповідачу надано статус безробітної та призначено і виплачено допомогу по безробіттю, оскільки остання була звільнена з місця роботи. Відповідач відповідно до матеріалів справи одночасно перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та працювала і отримувала доходи, а тому повинна повернути виплачену допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові та уточненнях до нього, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з Державної служби зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Позивач є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд) та діє відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну службу», наказів КМУ та наказів Міністерства праці та соціальної політики України, Положення про Державну службу зайнятості.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. В пп. а п. З ст.1 цього ж Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, ..., працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності....".
Статтею 2 Закону № 804-ХІІ зазначається, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання, відповідно до Закону України від 02.03.00р. № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон № 1533-ІІІ) та Порядку надання допомоги по безробіттю.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 12.03.2009 року № 60/62 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (надалі – Порядок № 60/62). Розслідування згідно з цим Порядком, здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Згідно вимог п. 8 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Згідно п. 4 ч.5 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.
Крім того, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (п. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ).
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (п.3 ст.36 Закон № 1533-ІІІ).
Пунктом 6 Порядку № 60/62 передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості, відповідно до цього Порядку, належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідач – ОСОБА_1 звернулася 21.10.2008 р. до Жидачівського центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні у зв’язку із звільненням з роботи у Ходорівському дочірньому підприємстві «Комунальник» 28.12.2007 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. 28.10.2008 року відповідачу було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю терміном на 360 календарних днів з 28.10.2008 року по 22.10.2009 року. В заяві про надання статусу безробітного відповідачем власноручно зазначено, що в даний час не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах, не зареєстрована як фізична особа-підприємець та пам’яткою про права і обов’язки ознайомилася.
16 липня 2009 року центр зайнятості отримав копію Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.07.2009 року згідно якої гр. ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітна, одночасно працювала реалізатором товару в підприємця ОСОБА_3.
Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» «застраховані особи, зареєстровані встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг». П. 3 ст. 36 цього ж Закону передбачено: «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання цію своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати й забезпечення та надання соціальних послуг».
Отже, відповідач перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 28.10.2008 року по 16.07.2009 року та одночасно працювала реалізатором у підприємця ОСОБА_3 з грудня 2008 по квітень 2009 року (трудовий договір між працівником та фізичною особою в центрі зайнятості не зареєстровано). Про факт самостійного працевлаштування, під час відвідування центр зайнятості, не повідомила чим порушила вимоги п. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ.
Директором центру зайнятості, розглянувши матеріали розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1, видано наказ № 187 від 23.07.2009 р. щодо: припинення виплати допомоги по безробіттю з 16.07.2009 року в зв’язку з встановленням факту призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; повернення виплачених коштів з 01.12.2008 по 14.07.2009 року в зв’язку з встановленням належності безробітної ОСОБА_1 до категорії зайнятих; зняття з обліку гр. ОСОБА_1 з 16.07.2009 року в зв’язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.
У добровільному порядку погасити борг відповідач відмовляється, залишившм претензію від 31.07.2009 року без розгляду.
Враховуючи вище викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги базуються на законі, обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1 на користь Жидачівського районного центру зайнятості (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича, 28, р/р 37170301900157 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22352857) 2 682,58 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 15.03.2010 року
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош