Справа № 22ц –7 /10 Головуючий першої інстанції: Горбенко С.А.
Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності,
в с т а н о в и л а :
23 червня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що йому на праві власності належить ѕ частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а власником ј квартири є ОСОБА_4
Посилаючись на те, що частка відповідача є незначною, квартира є неподільною річчю, відповідач є власником квартири в м. Києві, де постійно проживає, позивач просив суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 в спірній квартирі, стягнувши з нього на користь відповідача вартість ј частки квартири, та визнати за ним (ОСОБА_2) право власності на ј частку квартири.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2009 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на помилкове застосування судом вимог матеріального закону, на те, що суд не надав можливість йому внести грошові кошти на депозит суду, як того вимагає ч. 2 ст. 365 ЦК України, а тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення його вимог.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю сторін: ОСОБА_2 належить ѕ частини, власником ј частини квартири є ОСОБА_4
Між сторонами існує спір стосовно користування спірною квартирою.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сімей.
Відмовляючи в позові суд виходив з того, що відсутні підстави для припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні, тому що його частка в спірній квартирі є незначною і припинення права на цю частку порушить його права на житло, а, крім того, позивачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України.
Однак такий висновок суду не відповідає обставинам спору.
Як видно з технічної характеристики спірного нерухомого майна, ця квартира є неподільною річчю. Частка відповідача в порівнянні з часткою позивача та площею квартири є незначною і не може бути виділена в натурі. Спільне користування квартирою внаслідок існуючих між сторонами суперечок є неможливим, а припинення права відповідача на його частку у майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та членів його сім’ї, оскільки вони в спірній квартирі не проживають, мають постійне місце проживання в м. Києві.
Таким чином, є передбачені законом підстави для позбавлення відповідача його частки у спірному майні.
Щодо визначеної ч. 2 ст. 365 ЦК України вимоги про те, що суд може ухвалити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, то позивач не мав змоги виконати такі вказівки закону, оскільки судом в порушення положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України не було роз’яснено порядок внесення коштів на депозитний рахунок суду. Однак, після надання такої можливості під час апеляційного провадження позивач вніс на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України вартість ј частини спірної квартири.
Виходячи з викладеного та вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, припинення права власності ОСОБА_4 на ј частину квартири та стягнення на його користь грошової компенсації.
При вирішення питання щодо компенсації вартості належної відповідачеві частки колегія суддів виходить з оцінки квартири від 7 вересня 2009 р., проведеної за ухвалою суду суб’єктом оціночної діяльності (а.с. 158-207), згідно з якою вартість квартири становить 120450 грн., отже вартість ј її частини дорівнює 30113 грн., які слід стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження іншої вартості спірного майна, а від проведення судової експертизи з цього приводу в суді апеляційної інстанції він відмовився.
З урахуванням того, що спір вирішено на користь позивача, до якого переходить право на належну відповідачу частку у квартирі, відповідач вимушений був неодноразово приїжджати в судові засідання, на що витрачав значні кошти, колегія суддів вважає за можливе не стягувати на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_4 на ј частку квартири АДРЕСА_1, що належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Первомайською державною нотаріальною конторою 10 серпня 2005 року, реєстровий номер 3-490.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 30113 (тридцять тисяч сто тринадцять) грн. грошової компенсації ј частки квартири.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1.
У відшкодуванні ОСОБА_2 судових витрат відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: