Справа № 22ц – 72/10 Головуючий першої інстанції: Кваша С.В.
Категорія: 51 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
18 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: .,
за участю, позивачки ОСОБА_2, представників відповідачів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в
Заводському районі м. Миколаєва
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2009 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського академічного Українського театру музичної драми та комедії, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про покладення обов’язку щодо виплати страхових внесків та їх зарахування, включення часу вимушеного прогулу до пенсійного страхового стажу,
в с т а н о в и л а :
14 травня 2007 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до Миколаївського академічного Українського театру музичної драми та комедії (далі – Театр) про стягнення страхових внесків до управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок.
В якості третьої особи до участі у справі притягнуто управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі – Управління).
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 6 березня 2006 р. її поновлено на роботі у відповідача на посаді заступника директора з загальних питань з 1 квітня 2005 р. та стягнуто на її користь 7551 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов’язкових платежів.
Посилаючись на те, що в порушення діючого законодавства відповідач своєчасно не перерахував до Управління страхові внески зі стягнутої за рішенням суду суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачка просила зобов’язати відповідача перерахувати ці внески Управлінню з зарахуванням їх до її облікової картки.
Ухвалою суду від 1 квітня 2009 р. Управління притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача.
В подальшому позивачка уточнила свої вимоги та посилаючись на відмову відповідачів відповідно: вчасно перерахувати та прийняти страхові платежі, що призвело до отримання нею пенсії в меншому розмірі, просила суд зобов’язати Театр перерахувати Управлінню страхові внески за період її роботи з 1 квітня 2005 р. по лютий 2006 р., зобов’язати Управління зарахувати зазначені страхові внески станом на червень 2006 р. та включити час вимушеного прогулу до її страхового пенсійного стажу.
Справа розглядалась судом неодноразово.
Останнім рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2009 р. позов задоволено.
Постановлено зобов’язати Театр перерахувати до Управління страхові внески за період роботи (вимушеного прогулу) ОСОБА_2 з 1 квітня 2005 р. по лютий 2006 р. включно, а Управління – зарахувати зазначені страхові внески на ім’я ОСОБА_2 станом на червень 2006 р та включити час вимушеного прогулу з 1 квітня 2005 р. по лютий 2006 р. до її страхового пенсійного стажу.
В апеляційній скарзі представник Управління вказує на порушення судом вимог матеріального права, що регулюють правовідносини стосовно зарахування страхових внесків, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У запереченні на апеляційну скаргу позивачка вказує на помилковість її доводів й просить рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідачів, позивачки, дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 6 березня 2006 р. ОСОБА_2 поновлена на роботі у відповідача на посаді заступника директора з загальних питань з 1 квітня 2005 р. та на її користь стягнуто 7551 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На виконання цього рішення наказом директора Театру від 15 березня 2006 р. ОСОБА_2 поновлено на зазначеній посаді. 31 травня 2006 р. її звільнено з Театру. Виконуючи рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, роботодавець в червні 2006 р. провів нарахування та виплату стягнутих судом сум позивачці та перерахував відповідним органам суми податку та інших обов’язкових платежів, в тому числі – страхові внески за період з червня 2005 р. по лютий 2006 р. до Управління. До відділу персоніфікованого обліку Заводського району м. Миколаєва були надані індивідуальні коригуючи відомості на позивачку за 2005 - 2006 роки. Між тим, Управління повернуло перераховані відповідачем страхові внески на загальну суму 151 грн. 02 коп. Театру, посилаючись на те, що на час надходження страхових сум позивачка вже не перебувала у трудових стосунках з відповідачем, а тому не була застрахованою особою.
Задовольняючі позовні вимоги суд правильно виходив з того, що відповідачами було порушено право позивачки у зв’язку з відмовою у своєчасному перерахунку страхових внесків та зарахування цих внесків на її ім’я, а тому вірно у відповідності з вимогами ст. 253 КЗпП України, ст. ст. 11, 14, 15, 19, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон) задовольнив позовні вимоги.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду у зв’язку з тим, що на час здійснення установою перерахування страхових внесків (червень 2006 р.) вона не працювала в Театрі, а тому не може вважатися застрахованою особою. Так, страхові внески, які є предметом спору, були здійснені роботодавцем за період з червня 2005 р. по лютий 2006 р., коли ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Театром, а отже в силу ст. 253 КЗпП України підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню роботодавцем відповідно до ст. ст. 11, 14 Закону. Більш того, слід врахувати, що така ситуація сталася внаслідок винних дій Театру, який тривалий час відмовлявся від виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі в частині виплати визначених судом сум, та відсутності дійсного контролю за сплатою обов’язкових страхових внесків з боку Управління.
Більш того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно відсутності механізму зарахування страхових внесків, сплачених підприємством однією сумою за декілька місяців та після звільнення позивачки, оскільки наслідком ухвалення судом рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі від 6 березня 2006 р. безперечно є поновлення усіх трудових та пов’язаних з ними прав, в тому числі, права на належне пенсійне забезпечення. При цьому навіть недосконалість механізму поновлення таких прав працівника не може погіршувати його становище.
Також колегія вважає, що пунктом 5.13 Порядку формування та подання органами Пенсійного Фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України № 76 від 10 червня 2004 р. передбачена можливість коригування відомостей в обліковій картці застрахованої особи у разі виявлення допущених помилок.
У зв’язку з тим, що заявлені до обох відповідачів позовні вимоги тісно пов’язані між собою і вирішення питання про покладення на Театр обов’язку щодо перерахування страхових внесків має сенс лише при покладенні на Управління кореспондуючого обов’язку щодо їх прийняття, колегія суддів вважає правильним об’єднання зазначених позовних вимог в одному провадженні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: