П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 лютого 2010 року Справа №2а-28641\09\1270
Категорія 2.14.4
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Смішливій І.М.,
в присутності сторін:
від позивача: Бєлоголова О.С., довіреність від 18.12.09 р.;
від відповідача №1: Пономарьова І.Ю., довіреність №11-15/187 від 27.01.10 р.; Хрипко І.В., довіреність №11-15/188 від 27.01.10 р.;
від відповідача №2: Демідюкова О.М., довіреність №14-12/1-5 від 31.12.09 р.;
при прокурорі: Шидлаускас П.В., посвідчення №129 від 09.10.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» до Старобільської митниці Луганської області, Головного управління державного казначейства України у Луганській області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів, -
В С Т А Н О В И В:
10 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» з адміністративним позовом до Старобільської митниці Луганської області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів.
21 грудня 2009 року ухвалою суду до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державне казначейства України.
28 січня 2010 року ухвалою суду допущено заміну первинного відповідача Державного казначейства України належним відповідачем Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) скасувати рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару та визначити, що митна вартість товару розраховується виходячи з цін и за одиницю товару 0,7300 евро за 1 кг товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року; 2) стягнути зі Старобільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн. за вантажними митними деклараціями №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснив, що при митному оформленні товару – смоли полівінілхлориду типу ONGROVIL S-5070, що поставлялась позивачеві за контрактом №07/2009 від 16.02.2009 року, укладеним з «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина), Старобільська митниця не погодилась із зазначеною декларантом митною вартістю товару, розрахованою згідно п.1 ч.1 ст.266 МК України із розрахунку фактичної ціни товару 730,00 євро за 1 тону товару (або 0,7300 євро за 1 кг), та винесла рішення про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року із розрахунку вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, оскільки вважає, що спірне рішення було ухвалене відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства України, чим порушені його права та інтереси.
21 грудня 2009 року у судовому засіданні представник позивача надав уточнений адміністративний позов (а.с. 48-51) в якому просив суд: 1) скасувати рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару та визначити, що митна вартість товару розраховується виходячи з цін и за одиницю товару 0,7300 евро за 1 кг товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року за Контрактом №07/2009 від 16.02.2009 року між ТОВ Фірма «Промінвест пластик» та «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина); 2) стягнути зі Старобільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн. та державне мито 541,20 грн.
11 січня 2010 року позивач надав у суд уточнений адміністративний позов (а.с. 79-82) в якому просив суд: 1) скасувати рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару та визначити, що митна вартість товару розраховується виходячи з цін и за одиницю товару 0,7300 евро за 1 кг товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року за Контрактом №07/2009 від 16.02.2009 року між ТОВ Фірма «Промінвест пластик» та «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина); 2) стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн. та державне мито 541,20 грн.
10 лютого 2010 року позивач надав у суд уточнений адміністративний позов в якому просив суд: 1) скасувати рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару та зобов’язати Старобільську митницю визначити митну вартість товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року; 2) стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн. та державне мито 541,20 грн.
Відповідно до частині 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
25 лютого 2010 року ухвалою суду провадження у справі стосовно вимоги позивача щодо витребування у Головного управління Державного казначейства України в Луганській області відомостей про бюджетні рахунки із вказівкою коду бюджетної класифікації доходів, банку одержувача та МФО банку, закрито у зв’язку з відмовою позивача від адміністративного позову у цій частині.
Представник відповідача №1 - Старобільської митниці Луганської області Державної митної служби України у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість.
Представник відповідача №2 - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач – суб’єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» (надалі – ТОВ Фірма «Промінвест пластик») зареєстровано 27.06.2000 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30989828, адреса місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, Площа Хіміків, буд. 2.
Суд установив, що ТОВ Фірма «Промінвест пластик» (Україна) (Покупець) в особі директора Карпова І.Є. з однієї сторони і «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина) (Продавець) в особі директора Анико С. та начальника торгового відділу Каталін Т. з другої сторони уклали Контракт №07/2009 від 16.02.2009 року, згідно якого домовились, що Продавець поставляє Покупцю смолу полівінілхлориду (ПХВ) типу ONGROVIL S-5070 – «товар», в об’ємах, вказаних у замовленнях/додатках у загальній кількості 500 тонн.
Згідно п.4 Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року передбачено, що ціна на смолу ПХВ S-5070 визначається сторонами у Додатках до вказаного Контракту, вказується у доларах США та приймається на умовах поставки «СІР – м. Рубіжне». Загальна вартість Контракту складає приблизно 500000,00 доларів США.
Згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року визначена ціна однієї тони смоли ПХВ типу ONGROVIL S-5070 у розмірі - 730,00 євро/т.
Суд установив, що згідно листа від 04.11.2009 року №2242/1 Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» (м. Київ, вул. Артема, 73, к.1010), щодо запиту ТОВ Фірма «Промінвест пластик» №606 від 02.11.2009 року з питання проведення аналізу відповідності цінових умов контракту №07/2009 від 16.02.2009 року між ТОВ Фірма «Промінвест пластик» (Україна) і «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина) поточній кон’юнктурі ринку, зазначено, що згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року предметом імпорту є смола ПХВ типу ONGROVIL S-5070 за ціною 730 евро/т на умовах поставки СІР – м. Рубіжне (Україна). Згідно комерційної пропозиції підприємства-виробника та постачальників відповідної продукції, середній розрахунковий рівень цін на смолу ПХВ типу ONGROVIL S-5070 на умовах поставки СІР – м. Рубіжне (Україна), може становити 730 – 800 євро/т.
У листі також зазначається, що таким чином можна вважати, що рівень цін на смолу ПХВ типу ONGROVIL S-5070, що імпортується згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року, відповідає поточній кон’юнктурній ситуації на ринку.
12 листопада 2009 року працівником відділу контролю митної вартості та номенклатури Старобільської митниці було видане рішення №704000013/209/000142/1 (а.с. 10-11), згідно з яким митним органом здійснено визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару, тобто за ціною значно вищою ніж це передбачено Контрактом №07/2009 від 16.02.2009 року.
На підставі вказаного рішення здійснено декларування імпортованого товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року, в яких при визначенні митних платежів враховано вартість за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару, а не з розрахунку фактичної ціни товару 730,00 євро за 1 тону товару, або 0,7300 євро за 1 кг, вказаної у Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року.
В наслідок цього, позивачем була надмірно сплачена сума митних платежів у загальній сумі 54120,08 грн., у тому числі:
- за ВМД №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 214868,79 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42973,76 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 175452,14 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 180752,14 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 36150,43 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6823,33 грн.
- за ВМД №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 213345,57 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42669,11 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 174208,35 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 179508,35 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35901,67 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6767,44 грн.
- за ВМД №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 213345,57 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42669,11 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 174208,35 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 179508,35 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35901,67 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6767,44 грн.
- за ВМД №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 212565,54 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42513,11 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 173571,41 грн., транспортні витрати 4900,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 178471,41 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35694,28 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6818,83 грн.
- за ВМД №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 212565,54 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42513,11 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 173571,41 грн., транспортні витрати 4900,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 178471,41 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35694,28 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6818,83 грн.
- за ВМД №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 212514,01 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42502,80 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 173529 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 178829,34 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35765,87 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6736,93 грн.
- за ВМД №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 212514,01 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42502,80 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 173529 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 178829,34 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35765,87 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6736,93 грн.
- за ВМД №704020003/9/004209 від 20.11.2009 року митна вартість за розрахунком митниці (гр.12 ВМД) склала 212572,11 грн., митні платежі за розрахунком митниці (гр.47 ВМД) склали 42514,42 грн. В той же час, фактурна вартість товару за розрахунком позивача складає 173382,84 грн., транспортні витрати 5300,00грн., митна вартість товару за розрахунком позивача, з якої нараховуються митні платежі 178920,35 грн., митні платежі за розрахунком позивача складають 35784,07 грн., внаслідок чого надмірно сплачена сума складає 6730,35 грн.
Позивач вважає, що рішення №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року було ухвалене відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства України.
Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що спірні правовідносини які вирішуються у даній справі, врегульовані Митним кодексом України №92-І від 11.07.2002 року та іншими законами і нормативно-правовими актами України.
У преамбулі до Митного кодексу України вказано, що цей кодекс спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 7 цього Кодексу встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, прийнятих відповідно до цих законів. Таким чином, законодавцем підкреслюється, що правовідносини в галузі митної справи регулюються нормативно-правовими актами, які містять положення з питань митної справи.
Відповідно до ст.265 Митного кодексу України до повноважень посадових осіб митних органів належить право здійснювати контроль правильністю визначення митної вартості товарів. Зокрема цією статтею передбачено, що Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (ст.259 МК).
Згідно ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Суд установив, що митна вартість імпортованого товару - смоли полівінілхлориду (ПХВ) типу ONGROVIL S-5070 позивачем була визначена на підставі Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року, укладеного з постачальником «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина), що цілком відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 266 Митного кодексу України.
Зокрема, згідно з п.4 Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року між ТОВ Фірма «Промінвест пластик» (Україна) (Покупець) в особі директора Карпова І.Є. з однієї сторони та «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина) (Продавець) в особі директора Анико С. і начальника торгового відділу Каталін Т. з другої сторони, передбачено, що ціна на смолу ПХВ S-5070 визначається сторонами у Додатках до вказаного Контракту, вказується у доларах США та приймається на умовах поставки «СІР – м. Рубіжне». Загальна вартість Контракту складає приблизно 500000,00 доларів США.
Суд установив, що згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року ціна однієї тони смоли ПХВ типу ONGROVIL S-5070 визначена у розмірі 730,00 євро/т.
Тобто, позивач визначаючи митну вартість товару діяв у повній відповідності до вимог Митного кодексу України.
Даний висновок суд ґрунтується на письмових доказах, зокрема листі від 04.11.2009 року №2242/1 Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» (м. Київ, вул. Артема, 73, к.1010), наданого на запит ТОВ Фірма «Промінвест пластик» №606 від 02.11.2009 року з проведення аналізу відповідності цінових умов контракту №07/2009 від 16.02.2009 року між ТОВ Фірма «Промінвест пластик» (Україна) і «ВОRSODCHEM Zrt.» (Угорщина) поточній кон’юнктурі ринку.
Державне підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» дослідивши відповідність цінових умов у вказаному листі зазначило, що згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року предметом імпорту є смола ПХВ типу ONGROVIL S-5070 за ціною 730 евро/т на умовах поставки СІР – м. Рубіжне (Україна). Згідно комерційної пропозиції підприємства-виробника та постачальників відповідної продукції, середній розрахунковий рівень цін на смолу ПХВ типу ONGROVIL S-5070 на умовах поставки СІР – м. Рубіжне (Україна), може становити 730 – 800 євро/т.
У листі також зазначено, що таким чином можна вважати, що рівень цін на смолу ПХВ типу ONGROVIL S-5070, що імпортується згідно Додатку №9 від 30.10.2009 року до Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року, відповідає поточній кон’юнктурній ситуації на ринку.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини суд погоджується з позивачем що працівником відділу контролю митної вартості та номенклатури Старобільської митниці необґрунтовано видано рішення №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року, згідно з яким митним органом здійснено визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару.
Спірне рішення не містить відомостей, яким чином була визначена така ціна митної вартості за одниницю товару, відсутнє посилання на нормативно-правові акти, що обґрунтовують повноваження, методику визначення ціни та посилання на інші дані на підставі яких митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість не відповідає загальновизначеним чинникам або нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та таке інше.
Суд установив, що згідно п.7.1. Контракту №07/2009 від 16.02.2009 року передбачено, що товар, що імпортується, має наступне маркування на мішку (нетто 25 кг) або на біг-бегах (нетто біля 1000 кг): найменування товару, найменування марки ONGROVIL, виробник - «ВОRSODCHEM Zrt.», номер партії, дата упаковки.
Згідно доповнень до наданих у суд ВМД вказаний наступний опис імпортованого товару: «розподіл часток розміром більш 250 мкс – 0,00%, розподіл часток розміром менш 63мкм – 0,50% використовується для будь-яких видів термопластичної переробки, також як екструзів каландрування та ливарництва виробів з пластифікованого ПХВ».
Тобто, опис товару дає підстави для висновку, що товар представляє собою речовину, що має транспортуватися у мішках та відповідає товару, вказаному у Контракті №07/2009.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі — товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження, визначений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року (надалі – Порядок).
Згідно п. 5 Порядку передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Представник Старобільської митниці не надав суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог Порядку заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо імпортованого товару.
У відповідності до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, — це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:
а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
б) витрати на транспортування після ввезення;
в) податки та збори (обов’язкові платежі), які справляються в Україні.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними між собою тільки в разі, якщо:
1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного;
2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством;
3) вони є роботодавцем і найманим працівником;
4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;
6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою;
7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу;
8) вони є членами однієї сім’ї.
Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п’ятої цієї статті.
При продажу товарів між пов’язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:
1) вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.
У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов’язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов’язані між собою.
Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.
Використані декларантом відомості повинні бути об’єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Таким чином, із аналізу приписів норми ст. 267 Митного кодексу щодо порядку визначення митної вартості до ціни, яка була виплачена або підлягає виплаті можна дійти висновку, що не допускається включення ніяких інших витрат, окрім тих, які вказані в даній статті.
Суд установив, що позивач додержуючись вимог ст.ст. 260, 262 Митного кодексу України і Порядку декладувкання митної вартості товарі, які переміщуються через митний кордон України, подав до відповідача копію контракту, додатки до нього, рахунок фактуру (інвойс), банківські платіжні документи на підтвердження оплати товару за ціною 730,00 євро за 1 тону, висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 04.11.2009 року №2242/1, довідки та інші документи, передбачені п.44 вантажних митних декларацій, та підтверджують ціну товару і інші витрати, що відповідно до вимог Митного кодексу входять до митної вартості товару.
Таким чином суд приходить до висновку, що митна вартість товару цілком обґрунтовано була визначена позивачем у відповідності до п.1 ч.1 ст.266 Митного кодексу України, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується.
Інші ж методи визначення митної вартості товару, які зазначені у ст.266 Митного кодексу України, можуть застосовуватися лише в разі неможливості визначення митної вартості товару за попередні методом.
Таким чином, відповідач – Старобільстка митниця в обгрунтування виданого рішення №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року не навів суду законних підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим резервним методом, що є підставою для його скасування рішенням суду.
У зв’язку з прийняттям незаконного рішення про митну вартість товару в розмірі 894 євро за 1 тону (або 0,8940 євро за 1 кг) замість митної вартості у 752,26 євро (або 0,75226 євро за 1 кг), що складається з фактурної вартості товару за договором та транспортні витрати, які відповідно до вимог Митного кодексу входять до митної вартості товару, необґрунтовано збільшилась сума митних платежів, які фактично належили до сплати при митному оформленні імпортного товару.
Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться під час митного оформлення, затвердженного наказом Міністерства Фвнансів України, державної митної служби України від 24.01.2006 року №25/44 митні та інші платежі – це установлені законодавчими актами податки й збори (обовязкові платежі), що справляються митним органом під час митного оформлення переміщуваних через митний кордон України товарів; плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу та інші платежі, що справляються митними органами відповідно до законодавства.
Тобто позивач у звязку із прийняттям Старбільською митницею незаконного рішення про збільшення митної вартості товару поніс необгрунтовані витрати при оплаті митних платежів на загальну суму 54120,08 грн.
У звязку з цим, межі повноважень органів Державного казначейства України встановлено постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року про затвердження Положення про Державне казначейство, а також Типовим положенням про Головне Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 19.04.2006 року №454/12328, згідно до якого територіальні органи Державного казначейства України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким згідно із законодавством надано право стягнення до бюджетних податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини і докази суд вважає, що позивач навів докази в обґрунтування його вимог згідно з чинним законодавством.
Тому, аналіз чинного законодавства та встановлених у судовому засіданні обставин дозволяє суду дійти висновку про те, що вимоги позивача у справі щодо скасування рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару, зобов’язання визначити митну вартість товару згідно вантажних митних декларацій та стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн., відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з платіжним дорученням №3955 від 07.12.2009 року ТОВ Фірма «Промінвест пластик» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до Старобільської митниці в сумі 541 грн. 20 коп. С удове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» до Старобільської митниці Луганської області Державної митної служби України, Головного управління державного казначейства України у Луганській області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів, задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів №704000013/209/000142/1 від 12.11.2009 року про визначення вартості за одиницю товару в розмірі 0,8940 євро за 1кг товару та зобов’язати Старобільську митницю визначити митну вартість товару згідно вантажних митних декларацій №704020003/9/004083 від 12.11.2009 року, №704020003/9/004098 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004105 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004116 від 13.11.2009 року, №704020003/9/004121 від 16.11.2009 року, №704020003/9/004171 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004173 від 18.11.2009 року, №704020003/9/004209 від 20.11.2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик», код ЄДРПОУ 30989828, р/р №26000300000289 у Харківській філії АКБ «Форум» МФО 350772, суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 54120,08 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест пластик» суму сплаченого державного мита в розмірі 541,20 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02 березня 2010 року.
СУДДЯ