П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 лютого 2010 року Справа №2а-28646/091270
Категорія 2.11.17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Лемба А.В.
в присутності сторін:
позивач: Бугайов Ю.У., довіреність від 11.01.10;
представник відповідача: Накзаренко Н.О., довіреність №3/10 від 11.01.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Облтепло» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій незаконними, визнання недійсним наказу №1249 від 02.12.2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
10 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство «Облтепло» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій незаконними, визнання недійсним наказу №1249 від 02.12.2009 року.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (надалі Ленінська МДПІ у м. Луганську) щодо перевірки Комунального підприємства «Облтепло» та вимагання інформації і документів які виходять за межі предмету перевірки встановлених дорученням п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року №1241 та не стосуються перевірки відповідності використання у 2007-2009 роках коштів, що надходили на рахунки підприємств комунальної теплоенергетики як плата за надання послуг населенню з централізованого опалення і постачання гарячої води; 2) визнати недійсним наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську №1249 від 02.12.2009 року про проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії і програми перевірок.
18 лютого 2010 року позивач надав заяву про уточнення адміністративного позову в якій просив суд; 1) визнати наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську про проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії та програмою перевірок від 02.12.2009 року №1249 недійсним; 2) визнати дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо перевірки Комунального підприємства «Облтепло» згідно наказу про проведення комісійної перевірки про проведення комісійної перевірки комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії та програмою перевірок від 02.12.2009 року №1249 неправомірними.
В обгрунтовання позовних вимог позивач виклав наступне. Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року №1241 Державній податковій адміністрації разом з Головним контрольно-ревізійним управлінням та Державному комітету фінансового моніторингу відповідно до законодавства було доручено провести перевірку відповідності вимогам законодавства використання у 2007-2009 роках коштів, що надходили на рахунки підприємств комунальної теплоенергетики як плата за надання послуг населенню з централізованого опалення і постачання гарячої води та відкритих акціонерних товариств з газопостачання і газифікації за використаний природний газ.
Ленінською МДПІ у м. Луганську був виданий наказ №1249 від 02.12.2009 року, який суперечить вимогам ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема не зазначено яка саме призначена перевірка, планова чи позапланова, невірно вказана назва суб’єкта перевірки, до складу робочої групи включений співробітник податкової міліції.
Позивач вважає, що за таких підстав дії Ленінської МДПІ у м. Луганську з проведення зазначеної перевірки неправомірними, а наказ таким, що суперечить діючому законодавству, чим були порушені його права та інтереси.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що наказ №1249 від 02.12.2009 року був виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року №1241 згідно до Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади суб’єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач – суб’єкт господарювання юридична особа Комунальне підприємство «Облтепло», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35306808, адреса місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, Ленінський район, кВ. Єрьоменко, буд. 7.
Комунальне підприємство «Облтепло» створено за рішенням Луганської обласної ради від 13.07.2007 року №14/23, за своїм статусом є комунальним унітарним комерційним підприємством та діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням голови Луганської обласної ради №362 від 03.08.2007 року, відповідно до п.1.10 якого має повне найменування: українською мовою - Комунальне підприємство «Облтепло», російською мовою – Коммунальное предприятие «Облтепло».
Суд установив, що 02 грудня 2009 року начальником Ленінської МДПІ у м. Луганську Демидовичем В.В. був виданий наказ №1249 «Про проведення комісійної перевірки КП «Луганськоблтепло», код 35306808, згідно якому на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року №1241 «Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ» щодо комісійної перевірки КП «Луганськоблтепло» за 2007-2009 роки, а також відповідно Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади суб’єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886, було наказано:
- затвердити склад робочої групи комісійної перевірки КП «Луганськоблтепло» (додаток 1);
- затвердити Програму комісійної перевірки КП «Луганськоблтепло» (додаток 2);
- робочим групам провести перевірки згідно із затвердженою Програмою з 02.12.2009 року по 27.12.2009 року з виїздом на місця. Загальне керівництво роботою вказаної групи було покладене на головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб.
Згідно п.2 Додатка 1 до наказу від 02.12.2009 року №1249 до складу робочої групи для проведення комісійної перевірки КП «Облтепло» включений старший оперуповноважений відділення оперативних заходів по скороченню податкового боргу ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську Єльніков А.В.
Відповідно наказу №1249 період з 02.12.2009 року по 27.12.2009 року комісія у складі головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Мовсумова О.В., головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області Дей О.Є., головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області Берещанська В.В., головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Луганській області Ткаченко Л.Л., провідного контролера – ревізора КРУ в Луганській області Осацького О.О., заступника начальника управління організації державного нагляду та контролю у сфері житлово-комунального господарства – начальника відділу методичного забезпечення та по роботі зі зверненнями споживачів Державної житлово-комунальної інспекції в Луганській області Аніщенко Є.М., провела комісійну перевірку фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Облтепло» за період з 07.08.2007 року по 30.09.2009 року за результатами якої була складена довідка №1177/23/35306808 від 28.12.2009 року.
Суд погоджується з позивачем, що наказ від 02.12.2009 року №1249 Ленінської МДПІ у м. Луганську суперечить діючому законодавству, а дії з проведення зазначеної перевірки є неправомірними.
В судовому засіданні відповідач не обґрунтував відповідність видання спірного наказу згідно до вимог чинного законодавства.
Втім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року №1241 «Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунки за природний газ» Державній податковій адміністрації разом з Головним контрольно-ревізійним управлінням та Державним комітетом фінансового моніторингу було доручено відповідно до законодавства провести перевірку відповідності вимогам законодавства використання у 2007-2009 роках коштів, що надходили на рахунки підприємств комунальної теплоенергетики як плата за надання послуг населенню з централізованого опалення і постачання гарячої води та відкритих акціонерних товариств з газопостачання і газифікації за використаний природний газ.
Згідно вказаній постанові КМУ за результатами перевірки необхідно було скласти таблиці із зазначенням обсягу і дати платежів, їх спрямування, зокрема в офшорні зони (у разі придбання матеріально-технічних ресурсів зазначається факт їх поставки, відповідність цін на такі ресурси цінам, що діяли на час їх придбання, випадки передоплати товарів і послуг, їх неодержання і неповернення сум такої передоплати; наявність позовів до суду у разі, коли не були поставлені товари, надані послуги, повернені суми передоплати, а також обсяги боргів, визнаних безнадійними).
Відповідним законом, що визначає підстави та порядок проведення перевірок органами державної податкової служби є Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Тобто, цей Закон є спеціальним і його дія поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю за дотриманням податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені наступні підстави т а порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів):
1. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
2. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
3. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
4. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
5. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
6. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
7. Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
8. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
9. Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
10. Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
11. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
12. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.
13. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
14. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
15. Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Таким чином, із аналізу приписів норм ст.ст. 11 та 11-1 можна дійти висновку, що відповідно до названого Закону та визначених ним повноважень і компетенції органи державної податкової служби мають право лише на проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків).
Суд установив, що відповідач видавши спірний наказ від 02.12.2009 року №1249 не визначив відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вид призначеної перевірки.
Якщо це позапланова перевірка, то відповідач повинен був вказати, на яких з підстав, перерахованих у ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проводиться така перевірка та визначити строк її проведення за 10 робочих днів.
Якщо була призначена планова перевірка, то відповідач повинен був письмово повідомити підприємство про її початок за 10 днів, як того вимагає ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Встановлена судам обствина засвідчує очевидне невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо підстав з призначення перевірки та дає суду підстави визнати недійсним спірний наказ від 02.12.2009 року №1249.
Суд установив, що згідно п.2 Додатка 1 до наказу від 02.12.2009 року №1249 до складу робочої групи для проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» в порушення вимог п.14 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який прямо забороняє працівникам податкової міліції брати участь у проведенні перевірок платників податків, був незаконно включений старший оперуповноважений відділення оперативних заходів по скороченню податкового боргу ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську Єльніков А.В.
Крім того, у спірному наказі №1249 від 02.12.2009 року, як на підставу для призначення перевірки, відповідач посилається на Порядок проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади суб’єктів господарювання державного сектору економіки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886.
Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886 визначає процедуру проведення перевірок за рішення Кабінету Міністрів України робочими групами центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів фінансово-господарської діяльності лише центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також суб’єктів господарювання державного сектору економіки.
Суд установив, що Комунальне підприємство «Облтепло» за своїм статусом є комунальним унітарним комерційним підприємством та діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням голови Луганської обласної ради №362 від 03.08.2007 року і до суб’єктів господарювання державного сектору економіки не відноситься, тому посилання відповідача в спірному наказі на постанову Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886 як на правову підставу проведення призначеної перевірки позивача є необґрунтованим.
Тобто, Комунальне підприємство «Облтепло» не може бути об’єктом перевірки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №886.
Також, суд установив, що в спірному наказі від 02.12.2009 року №1249 про проведення комісійної перевірки відповідачем зазначається інша назва позивача, ніж передбачена його Статутом, а саме КП «Луганськоблтепло».
Однак, відповідно до п.1.10 Статуту, затвердженого розпорядженням голови Луганської обласної ради №362 від 03.08.2007 року позивач має повне найменування: українською мовою - Комунальне підприємство «Облтепло», російською мовою – Коммунальное предприятие «Облтепло». Інші назви підприємства та їх скорочення Статутом не передбачені.
Згідно ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Тобто, кожен суб’єкт господарювання має одну офіційну назву, таку, як вона зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та Статуті.
Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва №65 від 09.06.2004 року затверджені вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Зокрема зазначено, що найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та воно не може бути тотожнім найменуванню іншої юридичної особи.
Вочевидь, невиконання та недодержання відповідачем норм вказаних Законів дає підстави суду визнати недійсним спірний наказ від 02.12.2009 року №1249, а дії відповідача з проведення на його підставі перевірки, оформленої довідкою №1177/23/35306808 від 28.12.2009 року, - неправомірними.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в «Україні» визначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини і докази суд вважає, що позивач навів докази в обґрунтування його вимог згідно з чинним законодавством.
Тому, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську №1249 від 02.12.2009 року про проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії та програмою перевірок та визнання неправомірними дії відповідача з перевірки Комунального підприємства «Облтепло» згідно цього наказу, відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно платіжного доручення №1987 від 07.12.2009 року позивач сплатив судовий збір на рахунок ГУДКУ в Луганській області за позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську в сумі 3,40 грн. Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т АН О В И В:
Адміністративний позов Комунального підприємства «Облтепло» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій незаконними, визнання недійсним наказу №1249 від 02.12.2009 року, задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську №1249 від 02.12.2009 року про проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії та програмою перевірок.
Визнати неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо перевірки Комунального підприємства «Облтепло» згідно наказу про проведення комісійної перевірки Комунального підприємства «Облтепло» з затвердженням складу комісії та програмою перевірок від 02.12.2009 року №1249.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Облтепло» судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 23 лютого 2010 року.
СУДДЯ