П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 лютого 2010 року Справа №2а-28889/09/1270
Категорія 2.11.15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Смішливій І.М.,
в присутності сторін:
від позивача: Колотович Д.О., довіреність №1 від 04.01.10 р.;
від відповідача №1: Буркова О.М., довіреність №113\10 від 30.12.0р.;
від відповідача №2: не прибув;
за участю прокурора: Грек М.В., посвідчення №801 від 15.07.09 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» до Ленінської Міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, -
В С Т А Н О В И В:
21 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» з адміністративним позовом до Ленінської Міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України (р/р. № 31117030700006 в банку ГУ УДК в Луганській області, МФО № 804013 на ім’я УДК в м. Луганську ГУ УДК в Луганській області код ОКПОУ № 24046582, по коду бюджетної класифікації 14010200 «бюджетне відшкодування по податку на додану вартість грошовими коштами») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ», код ОКПО 31673389, на поточний рахунок № 2600301003553 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2009р. у сумі 14 284,00 грн. , за серпень 2009р. у сумі 4124,00 грн., вересень 2009 року у сумі 41 069,00 грн ., а всього на суму 59 477,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача пояснив, що на виконання вимог п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року N2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03.04.1997 року N168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України №166 від 30.05.97р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за N250/2054 до Ленінської МДПІ ТОВ «Геліант-ХХІ» були подані податкові декларації по податку на додану вартість: за липень 2009 року, вх. № 9000810155 від 18.08.2009р.; за серпень 2009 року, вх. № 9001018725 від 15.09.2009р.; за вересень 2009 року, вх. № 9001376129 від 16.10.2009р., в яких відповідно до рядку 25 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем були заявлені сума податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2009 року у розмірі 14 284,00 грн., за серпень 2009 року у розмірі 4 124,00 грн., за вересень 2009 року у розмірі 41 069,00 грн. Але, Ленінською МДПІ у м. Луганську в порушення приписів п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» заходи щодо повернення сум бюджетного відшкодування по ПДВ здійснені не були, що призвело до порушення прав та інтересів підприємства.
Представник відповідача №1 – Ленінської МДПІ у м. Луганську в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість.
Представник відповідача №2 – Головного управління Державного казначейства України в Луганській області проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач, звернувшись до адміністративного суду з вимогами до суб’єкта владних повноважень, не сформулював і не представив фактів порушення його прав та інтересів у публічно-правових відносинах збоку другого відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач – суб’єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (надалі - ТОВ «Геліант-ХХІ») зареєстровано 12.09.2001 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31673389, зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №17330685 від 01.10.2001 року, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 316733812365, адреса місцезнаходження юридичної особи: 91007, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 113, взято на облік платників податку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.
Суд установив, що ТОВ «Геліант-ХХІ» на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі — Закон N 2181), Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі — Закон про ПДВ) та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997року за N250/2054 до Ленінської МДПІ у м. Луганську були подані наступні податкові декларації по податку на додану вартість:
- за липень 2009 року, вх. № 9000810155 від 18.08.2009 року, відповідно до рядку 25 якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі – 14 284,00 грн.
- за серпень 2009 року, вх. № 9001018725 від 15.09.2009 року, відповідно до рядку 25 якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі – 4 124,00 грн.
- за вересень 2009 року, вх. № 9001376129 від 16.10.2009 року, відповідно до рядку 25 якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі – 41 069,00 грн.
В період з 18.01.2010 року по 22.01.2010 року спеціалістами Ленінської МДПІ у м. Луганську згідно направлення №27 від 18.01.2010 року з посиланням на п.9 ч.6 та ч.13 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 18.01.2010 року №30 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Геліант-ХХІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 14284 грн. за липень 2009 року, у сумі 4124 грн. за серпень 2009 року та у сумі 41069 грн. за вересень 2009 року на розрахунковий рахунок платника у банку, та за наслідками перевірки складено довідку від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389.
Згідно висновку довідки від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389 перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Геліант ХХІ» у деклараціях бюджетне відшкодування ПДВ: за липень 2009 року на суму 3267 грн.; за серпень 2009 року на суму 417 грн.; за вересень 2009 року на суму 7639 грн.
У висновку складеної довідки також зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ: за липень 2009 року на суму 11017 грн.; за серпень 2009 року на суму 3707 грн.; за вересень 2009 року на суму 33430 грн., що пов’язано з направленням запитів по основним постачальникам та не отриманням відповідей.
В той же час, у п. 3.2.4 довідки від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389 зазначається, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за липень 2009 року), порушення не встановлено.
Згідно з даними податкової декларації з ПДВ платника за липень 2009 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» ТОВ «Геліант-ХХІ» відображені такі показники:
- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за даними платника податку складає 14284 грн., за даними перевірки – 14284 грн., відхилень немає.
- частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) за даними платника податку складає 14284 грн., за даними перевірки – 14284 грн., відхилень немає.
- Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за даними платника податку складає 14284 грн., за даними перевірки – 14284 грн., відхилень немає.
У п. 3.3.4 цієї ж довідки зазначається, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за серпень 2009 року), порушення не встановлено.
Згідно з даними податкової декларації з ПДВ платника за серпень 2009 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» ТОВ «Геліант-ХХІ» відображені такі показники:
- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за даними платника податку складає 4124 грн., за даними перевірки – 4124 грн., відхилень немає.
- частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) за даними платника податку складає 4124 грн., за даними перевірки – 4124 грн., відхилень немає.
Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за даними платника податку складає 4124 грн., за даними перевірки – 4124 грн., відхилень немає.
У п. 3.4.4 цієї ж довідки зазначається, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за вересень 2009 року), порушення не встановлено.
Згідно з даними податкової декларації з ПДВ платника за вересень 2009 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» ТОВ «Геліант-ХХІ» відображені такі показники:
- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за даними платника податку складає 41069 грн., за даними перевірки – 41069 грн., відхилень немає.
- частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) за даними платника податку складає 41069 грн., за даними перевірки – 41069 грн., відхилень немає.
Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за даними платника податку складає 41069 грн., за даними перевірки – 41069 грн., відхилень немає.
У довідці також зазначено, що перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та не встановлено взаємовідносини ТОВ «Геліант-ХХІ» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, або укладання нікчемних правочинів.
Ленінська МДПІ у м. Луганську обґрунтовуючи причини ненадання висновків щодо відшкодування ПДВ посилається здійснення заходів згідно наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організацію та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ» від 18.08.2006 року №350, яким передбачено, що в ході проведення виїзної документальної перевірки підрозділом контрольно-перевірочної роботи складається перелік основних постачальників платника ПДВ у кожному періоді.
Пунктом 4.3 вказаного наказу передбачено проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам ПДВ, який перевіряється, придбано товари (роботи, послуги), де сума ПДВ складає 5 и більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді, оскільки ця інформація необхідна для визначення суб’єктів господарювання – постачальників, відносно яких є сумніви щодо їх дієздатності та правоздатності, а також законності здійснених ними фінансово-господарських операцій з перевіряємим платником податків. Тому, ненадання висновків пов’язано з направленням запитів по основним постачальникам ТОВ «Геліант-ХХІ»: ТОВ «Металобаза Комекс», ТОВ «Торезький кар’єр», ТОВ «Східні ресурси», Луганське ДЕУ ДП «Луганськоблавтодор», завод «Пушка» Філ. ВАТ «Євроцемент-Україна», ТОВ «Луганське Енергетичне об’єднання», ПП «Панченко», Ясинуватський ТехПД (Донецька залізниця), ТОВ «Торгівельно-Промислова Компанія», ТОВ «Лардиф» та не отриманням відповідей.
Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов’язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що безпосередньо порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені пунктом 7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.03.1997 року «Про податок на додану вартість».
Пунктом 1.8. ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Тобто передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість платником, у зв’язку з чим факт надмірної фактичної сплати податку згідно цього закону підлягає встановленню податковим органом як юридичного факту, з яким закон пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
Тому, з огляду на наявні у справі докази суд приходить до висновку, що податковим органом були безпідставно порушені законні права та інтереси Позивача з огляду на наступне.
Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР обумовлено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Вказане кореспондується з нормою пункту 7.1. статті 7 вказаного Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
• - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
• - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна, яка видана Продавцем - Покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.
Суд установив, що наявність податкових накладних, платіжних доручень, договорів у Позивача, за якими було визначено суми податкового кредиту та бюджетне відшкодування за липень 2009 року на суму 14284 грн.; за серпень 2009 року на суму 4124 грн.; за вересень 2009 року на суму 41069 грн., було перевірено та підтверджено посадовими особами податкового органу у довідці №51/23-616/31673389 від 25.01.2010 року. Крім того, зазначені податкові накладні, платіжні доручення, договори надані позивачем у судовому засіданні як письмові докази, і приймаються судом як належні докази оскільки вони в собі містять відомості про обставини, які мають значення для вирішення даної справи.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 Закону №168/97-ВР , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
За таких підстав, обов’язком Ленінської МДПІ у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області є – вчиняти дії, направлені на здійснення відшкодування податку на додану вартість, що передбачено нормами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», серед яких: протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації – податковому органу проводити документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. При наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого же строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як свідчать матеріали справи, визначена перевірка була проведена Відповідачем №1, що підтверджується довідкою від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389, за змістом якої перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та не встановлено взаємовідносини ТОВ «Геліант-ХХІ» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, або укладання нікчемних правочинів, і як наслідок, встановлено наявність сум бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за липень 2009 року на суму 14284 грн.; за серпень 2009 року на суму 4124 грн.; за вересень 2009 року на суму 41069 грн.
Таким чином суд установив, що з урахуванням наданих позивачем письмових доказів та документів, а також результатів перевірки, викладеної у довідці від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Геліант-ХХІ», підтверджено наявність сум податку на додану вартість, які належать відшкодуванню на рахунок платника у банку по деклараціям за липень 2009 року на суму 14284 грн.; за серпень 2009 року на суму 4124 грн.; за вересень 2009 року на суму 41069 грн., а всього 59477,00 грн.
Цей висновок суд ґрунтується на результаті перевірки ТОВ «Геліант-ХХІ», проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську, результати якої оформлені довідкою від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389, що відповідає вимогам п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 (далі – Порядок №327), яким передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства, оформляється довідка.
Довідка – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Суд не приймає посилання Ленінської МДПІ у м. Луганську на наказ ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організацію та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ» від 18.08.2006 року №350, яким передбачено проведення виїзних документальних перевірок підрозділами контрольно-перевірочної роботи основних постачальників платника ПДВ у кожному періоді, оскільки наданими до справи первинними та іншими документами, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Геліант-ХХІ», підтверджено наявність сум податку на додану вартість, які належать відшкодуванню на рахунок платника у банку. Крім того, зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, немає сили нормативно-правового акту та його дія не може поширюватись на платників податку.
Підпунктом 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що Ленінською МДПІ у м. Луганську не були виконані вимоги підпунктів 7.7.2., 7.7.5., 7.7.6., 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 21.05.2001р. №200/86) і зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України від 08.06.2001р. № 489/5680, статтей 2, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншим цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 20.12.2000 року, що стало причиною неотримання на розрахунковий рахунок Позивача бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у загальній сумі 59477,00 грн. по деклараціям за липень, серпень та вересень 2009 року.
Для суду є неприйнятним посилання відповідача на неотримання відповідей по постачальниках ТОВ «Металобаза Комекс», ТОВ «Торезький кар’єр», ТОВ «Східні ресурси», Луганське ДЕУ ДП «Луганськоблавтодор», завод «Пушка» Філ. ВАТ «Євроцемент-Україна», ТОВ «Луганське Енергетичне об’єднання», ПП «Панченко», Ясинуватський ТехПД (Донецька залізниця), ТОВ «Торгівельно-Промислова Компанія», ТОВ «Лардиф», оскільки у довідці від 25.01.2010 року №51/23-616/31673389 зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносини ТОВ «Геліант-ХХІ» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні документи та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, а також не наведено жодного доказу щодо їх недієздатності та неправоздатності, а також незаконності здійснених ними фінансово-господарських операцій з перевіряємим ТОВ «Геліант-ХХІ».
У зв’язку з цим суд вважає, що позивач законно і обґрунтовано набув право на бюджетне відшкодування, так як проведеною перевіркою встановлено, що частина від’ємного значення дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.
Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі – Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Суд установив, що Ленінська МДПІ у м. Луганську висновки до органу Державного казначейства України в Луганській області про підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 59477,00 грн. по деклараціям за липень, серпень та вересень 2009 року не направлявся.
Згідно статті 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995р. № 590, встановлені функції відділення Державного казначейства до яких віднесено здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів та інші.
Відповідно до п.4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 02.06.1997 року №209/72 (в редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 року №200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року за номером №489/5680, передбачено, що у разі ненадання висновку щодо відшкодування ПДВ, повернення сплаченого податку здійснюється за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування щодо наявності у нього права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за липень, серпень та вересень 2009 року в сумі 59477,00 грн.
Тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у справі щодо стягнення з Державного бюджету України на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2009р. у сумі 14 284,00 грн. , за серпень 2009р. у сумі 4124,00 грн., вересень 2009 року у сумі 41 069,00 грн ., а всього на суму 59 477,00 грн., відповідають чинному законодавству України з питань оподаткування, повністю підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно платіжного доручення №600 від 04.12.2009 року позивач сплатив судовий збір на рахунок ГУДКУ в Луганській області за позовом до Ленінської МДПІ у м. Луганську сумі 594,77 грн. Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» до Ленінської Міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р. № 31117030700006 в банку ГУ УДК в Луганській області, МФО № 804013 на ім’я УДК в м. Луганську ГУ УДК в Луганській області код ОКПОУ № 24046582, по коду бюджетної класифікації 14010200 «бюджетне відшкодування по податку на додану вартість грошовими коштами») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ», код ОКПО 31673389, на поточний рахунок № 2600301003553 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2009р. у сумі 14 284,00 грн. , за серпень 2009р. у сумі 4124,00 грн., вересень 2009 року у сумі 41 069,00 грн ., а всього на суму 59 477,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» судовий збір у сумі 594,77 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 26 лютого 2010 року.
СУДДЯ